Українська література » » Двійник - Тесс Геррітсен

Двійник - Тесс Геррітсен

---
Читаємо онлайн Двійник - Тесс Геррітсен
на розтині. Умілий патологоанатом може зробити просту аутопсію менше ніж за годину, тож на цьому етапі розтину він не марнував часу на без потреби акуратні розрізи. Мора завжди вважала Ейба приємним чоловіком, з його добрим апетитом до їжі, випивки й опери, але зараз його розбухлий живіт і бичача шия робили його подібним на товстого м’ясника, який крає м’ясо ножем.

Шкіра з грудної клітки була знята, груди сховалися під відгорнутими клаптями, відкриваючи ребра та м’язи. Йошима схилився над нею із секатором і взявся розрізати ребра. Мора смикалася від кожного клацання ножиць. «Як легко ламаються людські кістки, — подумала вона. — Ми думаємо, що серце захищає міцна клітка з ребер, але варто лиш натиснути, варто двом лезам зійтися — і вони, одне за одним, поступаються загартованій сталі. Ми зроблені з такого тендітного матеріалу».

Йошима розрізав останню кістку, Ейб розітнув останні хрящі та м’язи. Удвох вони підняли грудину, наче кришку зі скрині.

У відкритій грудній порожнині поблискували серце та легені. Морі одразу спало на думку: молоді органи. Але вона зрозуміла — ні, сорок років це вже не молодість, правда? Непросто було визнати, що у свої сорок вона вже прожила половину життя. Її, як і жінку на цьому столі, уже не можна вважати молодою.

Органи жінки на столі здавалися нормальними, не мали очевидних ознак патології. Кількома меткими розрізами Ейб дістав легені та серце, поклав їх у металевий таз. Зробив кілька надрізів під яскравими лампами, щоб побачити паренхіму легень.

— Не курила, — завважив він до двох детективів. — Набряків немає. Гарна, здорова тканина.

Тільки от — уже мертва.

Брістол опустив легені назад у таз, куди вони лягли рожевим курганом, і взяв серце. Воно легко вмістилося в його масивну руку. Мора раптом відчула своє власне серце, яке зараз гупало в її грудях. Як і серце цієї жінки, воно вмістилося б у Ейбову долоню. Їй раптом стало млосно від думки про те, що він може тримати його, перевертати, оглядаючи коронарні судини — так само, як робить зараз. Технічно серце — простий насос, але воно становить серцевину людського тіла, і від того, яким відкритим, виставленим напоказ воно зараз було, Мора відчула порожнечу у власних грудях. Глибоко вдихнула, і від запаху крові її нудота тільки посилилася. Вона відвернулася від тіла й зустрілася поглядом із Ріццолі. Тією Ріццолі, яка надто багато бачила. Вони були знайомі вже майже два роки, працювали разом над достатньою кількістю справ, щоб глибоко поважати одна одну з професійного погляду. Однак разом із цією повагою прийшла і взаємна шаноблива обачність. Мора знала, яка гостра в Ріццолі інтуїція, і коли вони зараз дивилися одна на одну через стіл, знала, що ця жінка безперечно помічає, як близько Мора до того, щоб вибігти геть із кімнати. Відповідаючи на невисловлене питання в очах Ріццолі, Мора вперто стиснула щелепи. Королева Покійників знову була незворушна.

Знову зосередилася на мертвому тілі.

Ейб, який не звертав уваги на напруження в кімнаті, розкрив камери серця.

— Усі клапани мають нормальний вигляд, — прокоментував він. — Коронарні судини м’які. Чисті. Боже, сподіваюся, моє серце теж таке.

Мора глянула на його величезне черево й засумнівалася в цьому, знаючи його пристрасть до фуа-гра та маслянистих соусів. Ейб жив за філософією: «Насолоджуйся життям, поки можеш». Удовольняй свої апетити зараз, бо всі ми рано чи пізно закінчимо, як наші друзі на столі. Що хорошого в чистих судинах, якщо твоє життя було позбавлене задоволень?

Він поклав серце в таз і заходився працювати з умістом живота, глибоко встромляючи скальпеля в очеревину. Дістав шлунок і печінку, селезінку та підшлункову залозу. Морі був знайомий запах смерті, охолоджених органів, однак цього разу він її бентежив. Наче перша в її житті аутопсія. Наче вона перестала бути досвідченим патологоанатомом і тепер жахалася того, як брутально Ейб управлявся з ножицями й ножем. «Господи, я саме це роблю щодня, але мій скальпель ріже незнайому плоть чужих людей».

«Ця жінка не здається чужою».

Мора занурилася в німу порожнечу, з відстані спостерігала за тим, як працює Ейб. Утомлена неспокійною ніччю й джетлагом, вона наче відійшла від сцени, яка розгорталася на столі перед нею, до безпечного місця, з якого могла спостерігати без емоцій. Це просто труп на столі. Вони ніяк не пов’язані, вони не знайомі. Брістол швидко вивільнив тонку кишку, кинув завитки до тазу. Ножицями й кухонним ножем вичистив черево, лишив тільки порожній панцир. Поніс таз, важкий від нутрощів, до столу з неіржавної сталі, де й узявся ретельно розглядати органи, один за одним.

Розрізав шлунок на препарувальній дошці, випорожнив його в меншу миску. Від смороду неперетравленої їжі Ріццолі з Фростом відвернулися, покривилися огидливо.

— Схоже на рештки вечері, — мовив Ейб. — Я б сказав, що вона їла салат з морепродуктами. Бачу листя салату, томати. Може, креветки…

— Вона задовго до смерті вечеряла? — спитала Ріццолі. Її голос звучав дивно, обличчя було закрите рукою, щоб відгородитися від смороду.

— За годину, може, більше. Думаю, їла не вдома, я собі салат із креветками не готував би. — Ейб глянув на Ріццолі. — Чеків із ресторану в сумочці не було?

— Ні. Вона могла платити готівкою. Ми все ще чекаємо інформації про кредитну картку.

— Господи. — Фрост досі відвертався. — Тепер мене назавжди відверне від креветок.

— Та хай це вас не хвилює, — сказав Ейб, патраючи селезінку. — Якщо вже подумати, то ми всі створені з однакових базових цеглин. Жири, вуглеводи та протеїн. Коли їсте соковитий стейк, то їсте м’язи. Гадаєте, я коли-небудь відмовлюся від стейку тільки тому, що розтинаю такі тканини щодня? Усі м’язи складені з однакових біохімічних інгредієнтів, просто в деяких випадках пахнуть краще, ніж в інших.

Він потягнувся по нирки, акуратно надрізав кожну з них і поклав маленькі зразки тканин у банку з формаліном.

— Поки все наче нормально, — сказав патологоанатом і глянув на Мору. — Згодні?

Вона автоматично кивнула, але нічого не сказала — несподівано переключилася на нові рентгенівські знімки, які Йошима саме розвішував проти світла. То були знімки черепа. На тих, що були зроблені збоку, виднілися обриси м’яких тканин, наче напівпрозоре примарне обличчя у профіль.

Мора підійшла до негатоскопа, стала вдивлятися у схожу на зірку темну пляму, разюче яскраву на тлі м’якшої тіні кістки. Пляма розпливалася всім склепінням черепа. Оманливо маленький вхідний отвір зовні нічим не

Відгуки про книгу Двійник - Тесс Геррітсен (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: