Право на другий шанс - Тая Смоленська

Напевно, почула щось в нотах мого голосу. 
 
- Ні-ні, не хвилюйся, - поспішаю її заспокоїти. - Слухай, зможеш цього тижня в місто приїхати? Ми з Артемом хочемо квартиру купити, але на нас і так купа нерухомості вже висить, тому подумали що могли б оформити на тебе. 
 
Насправді я розумію, що розлучення може затягнутися, а якщо на мені буде щось з майна, то адвокати Артема немов шуліки відберуть все. Тому варіант оформити квартиру на маму став би ідеальним. Ну, і до того ж так Артем не зможе здогадатися де ми з малюком живемо. 
 
- Спробую відпроситися на середу з роботи. Підійде середа? 
 
- Звичайно, мамо, дякую тобі! Цілую і до зустрічі! - намагаюся, щоб мій голос звучав якомога безтурботньо.

Як тільки в трубці чути короткі гудки, посмішка з обличчя зникає. 
 
Десята ранку. Артем так і не дзвонив. Цікаво, він вже обрадував свою коханку новиною про розлучення? Або ж не прокинувся до сих пір після нічної пиянки? Така образа на нього всередині мене сидить, що не передати. 
 
Мені показують чотири квартири, я намагаюся думати про своє майбутнє, а не про чоловіка. Виходить складно. Зосередиться все не виходить. Подумки я все ще в нашому домі. Готую сніданок чоловікові. Через тридцять хвилин їхала б до басейну. Потім забігла б в бакалею, потім за м'ясом. На вечерю приготувала б свинину з чорносливом. І обов'язково стаканчик хорошого червоного вина. Для Артема. Адже мені тепер не можна пити. 
 
- Дитячий садок знаходиться на першому поверсі цього будинку, школа - в кварталі звідси. Це хороша гімназія з поглибленим вивченням англійської мови. Дві повноцінні спальні, кухня-студія, насправді це краще попередніх варіантів, - розписує Ольга гідності житла.

- Так, згодна. 
 
Як і згодна з тим, що ця квартира обійдеться трохи дорожче, ніж я планувала. Але район хороший, все поруч, територія, що охороняється, а головне - вона знаходиться в іншому кінці міста від нашого з Артемом будинку. Так що ймовірність зіткнутися з ним зовсім незначна. 
 
- Я беру її. Чи зможемо в середу угоду оформити? 
 
- Я постараюся зібрати всі документи, завтра вранці дам вам точну відповідь, - метушиться дівчина, подумки прикидаючи свій дохід від угоди. 
 
- Відмінно. Дякую. 
 
Я  повертаюся в готель і знову накочує апатія. Зараз би в обійми до чоловіка. Голос його почути, відчути його поцілунки. Повернути б час назад. На два роки тому. Здається, тоді ми були щасливі як ніколи. БКохання пройшло? Набридла одноманітність? 
 
Залишок дня я схожа на привида. Насилу заштовхую в себе їжу, тому що розумію що в моєму становищі варто харчуватися максимально правильно і корисно. 
 
Гадаю чим займається Артем, думаю про своє майбутнє без нього. 
 
Плачу. 
 
Розмазую туш по обличчю. 
 
Потім приймаю душ в спробі розслабитися. 
 
Коли вже під вечір мій телефон вибухає мелодією дзвінка, тієї самої що у мене на Артема стоїть, серце з силою вдаряє об грудну клітку, а потім наливається свинцем, пропускаючи удари. 
 
Я тягнуся за смартфоном. Кілька секунд Буравлю поглядом екран. Не хочу з ним розмовляти, але і в той же час нерозумно сподіваюся що зараз скаже як кохає мене. Що не може жити без мене. Може навіть зізнається що зробив помилку, але кається. 
 
- Так? - підношу до вуха телефон і боязко вимовляю я. 
 
- Ти де, дорога моя дружино? - зло і їдко запитує він.

За тембром його голосу розумію, що Артем в поганому настрої. 
 
- Десь, - намагаюся, щоб мій голос звучав рівно і спокійно.

- Ти з ним? - допитується він. 
 
- А яка тепер різниця? 
 
- Різниця є, Поліна. Мені тут з банку виписка прийшла, - зловісно починає він. Я закріваю очі. Помітив. Так швидко. - Якого біса ти зняла стільки грошей? Вирішила розтринькати все наше майно? Спустити на коханця свого? Невже вибрала настільки бідного мужика, що довелося обкрадати чоловіка? Так ось, знай, я заблокував всі твої карти і анулював довіреності на розпорядження нашими рахунками. Тепер ви від мене ні компійки не отримаєте! 
 
Кожне його слово б'є мене болючіше батога. Але він має рацію. Я вкрала ці гроші. Адже взяти без дозволу те ж саме що і вкрасти, правда? Але з іншого боку: скільки грошей з нашого сімейного бюджету він витратив на своїх повій? Напевно чимало. 
 
- Я взяла рівно стільки, скільки заслужила за роки життя з тобою. Вважай, що це оплата за мою працю. Прання, прасування, прибирання, смачні сніданки та вечері. Хороший секс. А ще нерви. Знаєш скільки моїх нервів за цей час з'їла твоя сім'я? 
 
Мене прориває немов греблю і я кажу те, що в житті не вимовляла вголос. Жодного разу за весь час я не скаржилася на його матір. Але сьогодні я маю право висловитися. 
 
- Що за нісенітницю ти несеш? Ти зовсім з котушок поїхала? Коли ти перетворилася в таке стерво, Поліна? 
 
- Запитай свою матір, Артем. Хоча, ні, краще не питай. Просто повідом їй радісну новину про те, що ми розлучаємося. 
 
- Припини приплітати мою матір до своєї гулящої натури. Вона, до речі, не помилилася на твій рахунок. Ти тільки підтвердила її домисли, - він замовкає на мить, в трубці чується його важке дихання. Воно тисне на мене бетонною плитою.- Подавись цими грошима, ясно тобі? - люто шипить він в трубку, поки з моїх очей по щоках сльози градом ллються. - І щоб я не бачив і не чув про тебе більше. Ніколи. На суді можеш не бути. Нас і так розведуть. В односторонньому порядку. І не думай пред'являти претензії і мріяти про розподіл майна. Більше тобі нічого не дістанеться. Машину, так і бути, подарую. На згадку про наш шлюб. 
 
- Артем ... - хрипко вимовляю я, не знаючи що ще сказати.