В оточенні ідіотів, або Як зрозуміти тих, кого неможливо зрозуміти - Томас Еріксон

Самі того не усвідомлюючи, люди «жовтого» типу поведінки виступають прекрасними риторами. Вони інстинктивно розуміють, що закладена ними ідея, а також те, як вона виражена в повідомленні, така сама важлива, як і факт комунікації. Саме тому ЖОВТІ знають, як вибудувати підхід до вашої індивідуальності — стираючи межі особистого рукостисканням; періодично відпускаючи дружні коментарі, що ніяк не пов’язані з темою розмови; змушуючи вас відчувати себе важливими й потрібними.

Варто сказати, що 32-й президент США Білл Клінтон був феноменальним у цьому. Своєю поведінкою він давав людям зрозуміти, що вони почуті й потрібні тут. Він мав харизму, яка, зрозуміло, властива багатьом ЖОВТИМ — інтерес до співбесідника, вдале та своєчасне питання розташовує людину до тебе. Не знаю, чи саме така поведінка стала причиною його відставки, та й у будь-якому разі це вже зовсім інша історія.

Я ЗНАЮ ЦІЛУ КУПУ ЛЮДЕЙ. ВСІХ, ЯКЩО ТОЧНІШЕ

Якщо ЖОВТИМ не дозволять комунікувати з оточенням, вони повільно змарніють і стануть безініціативними. Ну добре, нехай це навіть трохи перебільшено, та уявіть — сама особливість моделі поведінки ЖОВТИХ полягає в постійному спілкуванні та орієнтації на дружній зв’язок.

Визначальна риса ЖОВТИХ — натхнення. Вони надихають людей, що оточують їх, і найкращий шлях забезпечення цього — пошук нових знайомств. ЖОВТІ знають, що найважливішим у бізнес-діяльності є заведення потрібних знайомств. Ви навряд чи зможете досягнути успіху в роботі з клієнтом, який не налаштований на спілкування з вами.

ЖОВТІ знають і сприймають позитивно кожну людину. Вони мають стільки знайомств, скільки не має жоден із нас. Для того, щоб назвати іншого своїм другом, їм не потрібно спілкуватися з ним кілька років. Перефразовуючи пасаж із Нового заповіту: той, хто не зі мною — проти мене. Для ЖОВТИХ це працює у зворотному напрямку. Будь-хто, хто не проти мене, зі мною. Коли ЧЕРВОНІ запитують, що буде зроблено, ЖОВТІ запитують, хто це зробить. Це питання є вирішальним у розумінні «жовтої» моделі поведінки.

Якщо група людей не працює злагоджено, як одне ціле, ЖОВТІ почуватимуть себе некомфортно. Вони потребують злагодженості для нормальної роботи.

ВИСНОВКИ ПРО ЖОВТУ МОДЕЛЬ ПОВЕДІНКИ

То що ви думаєте? Коли-небудь зустрічали ЖОВТИХ? Найвідоміший представником даної поведінкової моделі є Джордж Буш-молодший. Всі суперечливі фрази, сказані ним, вже стали надбанням історії, хоча Буш просто говорив від щирого серця. А пам’ятаєте, як посеред одного із са-мітів він почав масажувати плечі Ангели Меркель? Це те, що я називаю спонтанним рішенням. Інтернет повниться його обмовками, однак саме в цьому полягає сутність натури ЖОВТИХ. Вони говорять, не думаючи, і, як результат, часто стають героями кумедних епізодів.

Серед відомих шведів, які є представниками «жовтої» моделі поведінки, можна згадати Кароліну Клюфт, Свена Меландера, Барбру «Баббен» Ларссон, Йонаса Гарделла, Йорана Хагглунда (лідер Християнсько-демократичної партії) і принцесу Мадлен. І ми ще навіть не згадували про Філіппа Хаммара та Фредріка Вікінгссона... спробуйте, якщо хочете і можете, поговорити з ними[2].

Глава 6. Зелена модель поведінки

ПРИЧИНА, ЧОМУ ТАК ВАЖКО ЗМІНИТИ ХІД РЕЧЕЙ — І ЯК ВИ МОЖЕТЕ СПРАВИТИСЯ з цим

Як це буде зроблено? Це не дуже терміново, так?

Цей тип поведінки є найбільш розповсюдженим. Я про те, що зустріти ЗЕЛЕНИХ ви можете скрізь. Як найпростіше описати «зелену» поведінкову модель? Що ж, я б описав її як щось середнє між усіма іншими моделями поведінки. Тільки, будь ласка, не трактуйте сказане в негативному ключі. Тоді як ЧЕРВОНІ націлені на результат, ЖОВТІ виступають доброзичливими креативщиками, а СИНІ — перфекціоністами, ЗЕЛЕНІ зосереджують у собі елементи поведінки кожного з цих типів. Можна сказати, що в ЗЕЛЕНИХ чудово урівноважуються найбільш гостро виражені риси ЧЕРВОНИХ, ЖОВТИХ та СИНІХ.

Гіппократ назвав ЗЕЛЕНИХ людей флегматиками, а ацтеки — «земними» людьми. Тезаурус Microsoft Word описує ЗЕЛЕНИХ як повільних, неквапливих, не схильних до прояву почуттів, добродушних, лінивих, байдужих.

Тут потрібно говорити про співвіднесеність опозицій — не всі можуть працювати інтенсивно — комусь потрібно відповідати за спокійну аналітику. Не всі можуть бути вожаками та лідерами, тому що мають бути ті, хто піде за цим лідером. Не всі можуть бути магнетично веселими людьми, тому що тоді не було б людей, яких треба розважати. І якби всі були максимально зосереджені та лаконічні, не було б тих, хто поводив себе вальяжно.

Це означає, що ЗЕЛЕНІ поводять себе в протилежному іншим типам ключі, що часто привносить спокій в окрему ситуацію. Там, де ЧЕРВОНІ та

ЖОВТІ працюватимуть стрімко й без підготовки, ЗЕЛЕНІ поводитимуться значно спокійнійше. А коли СИНІ будуть зосереджені на деталях, ЗЕЛЕНІ покладуться на власне бачення проблеми.

Якщо ви маєте друга, який належить до «зеленого» типу поведінки, знайте — він ніколи не забуде про ваш день народження. Він не буде заздрити вашим успіхам і ніколи не припише собі ваші досягнення. Він ніколи не буде прагнути обійти вас чи поставити своїми діями в незручне положення. Навіть в екстремальній ситуації він не буде розглядати вас в якості конкурента. Він не буде тягнути ковдру на себе, якщо не має на це морального права. Він не... Так, хвилинку, я думаю, ви вже хочете сказати щось на кшталт «занадто багато не буде у відношенні ЗЕЛЕНИХ». А як щодо суперечливих сторін «зеленої» моделі поведінки, так?

Не можна ігнорувати той факт, що ЗЕЛЕНІ в порівнянні з іншими набагато пасивніші. Вони не мають цілеспрямованості ЧЕРВОНИХ, не мають креативності ЖОВТИХ, не мають аналітичності СИНІХ. ЗЕЛЕНІ — звичайні се-редньостатистичні люди.

Втім, саме через це з людьми цієї моделі поведінки легко знаходити спільну мову. Вони дозволяють вам бути самим собою. Вони ніколи не здіймають шум і не вимагають багато від співрозмовника. Зазвичай маленькими янголятками ми називаємо саме дітей з домінуванням рис «зеленої» моделі поведінки: вони вчасно сідають обідати, вчасно лягають спати, врешті-решт, вчасно виконують домашнє завдання.

І це ще не кінець. ЗЕЛЕНІ не будуть ображати людей, які їх оточують, якщо знають, що зможуть уникнути цього. Вони б взагалі нікого не ображали, якби була така можливість. Якщо директор прийде з дивною вказівкою, вони ніяк не прокоментують її. (Ідеться про пряму відповідь, щоб її почули. Тому що коментар постфактум, під час обідньої перерви, це вже інше. Та про це далі.) Зазвичай вони прагнуть