Заміж у покарання - Марія Акулова

Розділ 28

Айлін

Машина Айдара на швидкості мчить по нічній трасі.

Ми ділимо на двох один стаканчик кави із заправки, на якій зупинялися нещодавно. Чоловік зосереджений на дорозі, а я на своїх відчуттях: змучена нетерпінням і перезбуджена чисто як дитиною, яку везуть до Діснейленду.

Похитую підстиглий напій, ховаю посмішку, щоб уникнути питань. Айдар у житті мене не зрозуміє. Надто дивний привід для щастя: мотатися за чоловіком у його відрядження. А для мене це щось мовою небажання зі мною розлучатися. Важливе.

Переконавшись, що можу дивитися серйозно, піднімаю очі на чоловіка. Відриваю від колін стаканчик, питаючи, чи хоче. Айдар киває.

Не простягає руку, як я очікувала, а повертає голову. Я сідаю рівніше, несу каву до його губ. Можемо облити і Айдара, і машину. Страшно, але ризикуємо.

Я тримаю розкриту долоню під підборіддям Айдара і нахиляю, притиснувши до нижньої губи чоловіка. Ми швидко спрацьовуємося. Коли я обираю правильний кут, Айдар моргає, відразу гальмую. Даю зробити кілька ковтків.

Усміхаюся у відповідь на приємне:

– Дякую.

Тягну стаканчик вже до своїх губ. П'ю, ловлячи на собі погляд чоловіка, від якого кидає у жар. Мене досі хвилює досвід із телефоном. Пестити себе не так приємно, як займатися з Айдаром сексом або навіть коли просто пестить він, але по емоціях – це щось нове і теж сильне. Заборонене та наше.

Він запропонує – я погоджусь повторити.

– Що? – Запитую, хоч насправді й без слів знаю чудово. Він милується. Теж щось згадує чи про щось фантазує.

Але у відповідь на моє запитання повільно веде головою з боку на бік. Далі його долоня опускається на моє коліно, він з натиском гладить шкіру через капрон. Я і так не мерзла, але по нозі розходить справжнісінький жар. Приємно.

Кладу свою зверху. Теж гладжу.

– Ти видалив ті фотографії? – питаю, не стримавшись. Дивлюся на профіль крадькома. Він ще не відповів, а сама вже червонію.

Думала про це багато. У себе я видалила. Для двох – не ризикнула. Мені хотілося, щоб він сам за себе вирішив. Бажано так, щоб його рішення потішило моє самолюбство.

– З листування – так. З телефону – ні.

Відповідь, що не містить ні інтриги, ні грайливості, викликає сильну реакцію. У грудях тепліє так відчутно, що посміхаюся. Гладжу пальці та кисть.

– Тобто це небезпечно?

– Не так, щоб не повторити.

Закушую губу. Я так люблю його відповіді... Ніколи не вгадую. Вони завжди кращі.

Осмілівши, питаю про найважливіше:

– Тобі сподобалося?

Айдар повертає голову. Дивиться на мене серйозно, але я не лякаюся, а сильніше розпалююся.

– А ти не зрозуміла?

Зрозуміла, звісно. Я завжди розумію, коли так само, як він виправдовує мої очікування, виправдовую його. Але хочу їх перевершувати. Теж точно так само.

– Дуже. Секс із тобою прекрасний, Айлін. Будь-який.

У грудях розпускається неймовірна тропічна квітка. Не стримуюсь – відриваю долоню чоловіка від свого коліна, перевертаю і несу до губ. Цілую.

Цей жест може здатися йому недоречним, але мені хочеться всіма доступними методами демонструвати своє ставлення. Дуже особливе. Я і кохаю його, і поважаю, і захоплююсь. Грішу, звеличуючи до особистого божества.

Айдар вивільняє кисть, стискає моє підборіддя, розвертає обличчям до себе і тягне. Ми, не зменшуючи швидкості, кілька секунд відверто цілуємось. Я впускаю його язик. Дряпаю зубами. Навіть стогну тихо.

Айдар різко відривається. Повертається поглядом до дороги. Мружиться і трохи рухається на сидіння.

Залишаю при собі пропозицію зупинитися на узбіччі. Він чудово сам розуміє, що можна. Захоче – займемося сексом. Або вже після приїзду.

– Можеш не переживати. Станом на зараз мене не читають і не слухають... – Коли Айдар вимовляє, мені доводиться згадувати, про що ми говорили раніше. Киваю, справляючись із почуттям морозу по шкірі. – І тебе теж.

А на цьому вже завмираю. А могли? Хто? Стає незатишно. Обіймаю себе, тру плечі.

– Ти перевіряв? – Це питання, очевидно, із розряду дурних. Але секс зі мною настільки прекрасний, що деяку норму дурниць мені явно можна пробачити.

Айдар відповідає терплячим:

– Звичайно.

А я знову усвідомлюю ступінь відповідальності. Я вийшла заміж далеко не за пересічного хлопця. Ні на мить не можна забувати, що мій чоловік – людина на високій, дуже відповідальній і частково навіть небезпечній посаді.

– Я не думаю, що комусь буде цікаво читати мене... Там не знайти нічого такого... – Знизую плечима, заспокоюючи більше себе, ніж чоловіка. Знову дивлюся на Айдара. Він до моєї заяви ставиться скептично. Я це більше відчуваю, аніж бачу.

Чоловіча рука повертається на коліно. Айдар гладить великим пальцем ніжну шкіру на внутрішній стороні стегна. Ділиться своєю силою, владою, впевненістю.