Темний шлях - Анні Кос

— Дивне порівняння, але дякую за нього, Йорунн з дому Хольда, — легко вклонився правитель.

— Втім це не означає, що я маю хоч крихітне бажання довіряти своє життя тій стихії, — Йорунн позадкувала, даючи зрозуміти, що не дозволять емоціям керувати розумом.

— О, згоден: це було б надто необачно.

— А який мій справжній образ? Я хочу побачити його.

— Не зараз, — Хальвард заперечливо хитнув головою. — У тебе немає навіть мінімальних навичок стримування. Свідомість надто нестійка, щоб пропустити через себе таку величезну концентрацію сили та зберегти цілісність. Темрява – надто серйозна магія, щоб грати з нею. Даси слабину — і вона потроху захопить твої думки. І повір, тобі це не сподобається.

Йорунн тихо зітхнула. Що ж, доведеться, мабуть, виявити терпіння та завзятість, якщо все-таки рішення про навчання буде ухвалено.

— Думаю, на сьогодні більш ніж достатньо. Нам час повертатися.

Вогні навколо тіньового храму згасли. Дорогу назад Йорунн майже не помітила, занурена у свої думки. Вона слухняно йшла за Хальвардом, до самого палацу не було сказано жодного слова, і втомлена дівчина була впевнена, що їй вдасться відпочити та обміркувати усе наодинці. Проте в загальній залі на них чекав похмурий Ульф, повністю одягнений для дальньої дороги. 

— Що трапилося?

Чорний Вовк простягнув Хальвардові невеликий сувій:

— Напад.