Твердиня - Максим Іванович Кідрук

двох найбільших групах символів на лівій від входу стіні Білої кімнати. Ці символи виділялись не лише тим, що були найбільшими, вони єдині з усіх зображень були опуклими, на два пальці виступаючи над мармуровою поверхнею. Крім того, на відміну від інших написів дві найбільші групи символів були металевими, виконані з матеріалу схожого на відполірований хром. Хлопець здогадувався, що їх би не виділяли так, якби вони не були важливими.

Завершивши перемальовувати, росіянин залишив Білу кімнату і пошкутильгав нагору. Наближався обід, і Сьома не хотів, щоб його відсутність привернула ще більшу увагу. По дорозі йому трапилися двоє індіанців, що несли в підземелля порожній ящик, але вони лиш ковзнули по ньому апатичними поглядами і пройшли повз, не виявивши ані занепокоєння, ані здивування.

Вибравшись на поверхню, хлопець узявся гарячково розмірковувати. Походжав туди-сюди, спираючись однією рукою на милицю, іншою безперестанку тручи лоба, скроні, носа. Відчувалося, що не вистачає кубика Рубика (хоча навіть якби він був під рукою, Сьома не зміг би його складати, постійно тримаючись однією рукою за костур).

У тому, що будівники Паїтіті користувалися вісімковою системою числення, Семен не сумнівався. Він витягнув з кишені блокнот і вкотре уважно передивився змальовані символи. Якщо його припущення правильне, значить, обидва блоки складаються лише з цифр. Тобто з великою імовірністю можна припустити, що ці блоки є числами. А числа, як правило, щось означають.

Хлопець перегорнув кілька сторінок, відшукавши листок, на якому зобразив таблицю відповідників між нашими цифрами і цифрами з цивілізації Паїтіті. По тому відкрив чистий аркуш і, дивлячись на екран «Nikon’a», куди виводилась одна з останніх фотографій, замінив «хромовані» символи арабськими цифрами. Вийшло таке:

І що? Якщо це числа, то що ними позначили? Дати? Кількість вояків у війську? Суму сплачених податків з різних регіонів? Це може бути що завгодно…

У глибині душі росіянин відчував, що числа мають фундаментальне значення. Інакше їх би не робили настільки великими.

Збивало з пантелику те, що групи були різними. В тому сенсі, що в першому блоці в обох рядках було по п’ять цифр, а у нижньому рядку другого блока на одну більше — шість.

Сьома не міг не зауважити, що обидва блоки нагадують звичайні математичні дроби. Спосіб запису цифр практично тотожний до того, яким користуються теперішні математики. Наприклад,

або , не вистачає тільки рисочки. Хлопець не надто радів такій гіпотезі, позаяк рідко коли в реальному житті у знаменнику трапляється число 100516 або 20540. В такому разі ми зазвичай користуємося десятковими дробами, як-от 81,07296.

«А раптом вчені древнього Паїтіті не знали десяткових (чи то пак, у їхньому випадку, вісімкових) дробів?..»

«Варто спробувати». Семен вирішив привести записані числа до зрозумілого йому десяткового вигляду і подивитися, що з того вийде. Зрештою, інших ідей не було. Хлопець дістав з кишені мобілку, відшукав у додатках калькулятор і… спинився.

— Чорт! — лайнувся вголос.

Він несподівано осягнув, наскільки важко представити дробову частину вісімкового числа в десятковому вигляді. Числа 11117 і 100516 записані у вісімковій системі числення, і це означає, що їх аж ніяк не можна ділити одне на одне на калькуляторі, запрограмованому для обрахунків у десятковій системі.

Добре поміркувавши, Сьома прийняв рішення перевести вісімкові числа у десяткову систему, а потім поділити. Конвертувати вісімкове число в десяткову систему надзвичайно просто. Достатньо скористатися формулою:

де ai — цифра числа, що підлягає конвертуванню, і — порядковий номер цієї цифри у вісімковому числі (починається з нуля і відраховується справа наліво). Наприклад, ось так вісімкове число 274 переводиться у десяткове:

2748=2∙82+7∙81+4∙80=18810

Отже, число 274 у вісімковій системі числення відповідає числу 188 у «нашій», тобто десятковій системі.

Сьома взявся похапцем переводити два числа, які вважав чисельником і знаменником дробової частини змішаного вісімкового дробу, в десяткову форму, записуючи результати у блокнот:

111178=1∙84+1∙83+1∙82+1∙81+7∙80=467910

1005168=1∙85+0∙84+0∙83+5∙82+1∙81+6∙80=3534210

Це зайняло трохи більше хвилини. Ще три хвилини хлопець витратив на перевірку, вивіряючи кожну дію і цифру: він давно не проводив обрахунки вручну і боявся проґавити помилку. Переконавшися, що все правильно, росіянин поділив 4679 на 35342 і до результату додав трійку.

На екрані мобільного телефону висвітилось число 3,132392.

Семен розчаровано зітхнув. Воно нічого не означало. Нічого! Жодної асоціації.

Для чого було карбувати на кам’яній стіні півметровими символами число, яке нічого не значить? Він іще раз перевірив обрахунки і вдруге переконався: помилки не було. Та й де їй там бути? Хлопець спробував «погратися» окремими цифрами: міняв їх місцями, попарно додавав сусідні тощо. Як параноїк шукав приховані смисли… Все марно.

Росіянин заскрипів зубами. Відповідь проста: він схибив на самому початку. Символи на стіні — це не дріб і взагалі, мабуть, не число. Це щось інше.

XCV

14 серпня 2012 року, 13:06 (UTC – 5) Пустеля Наска

Пілоти заправили «Мі-17», опустили польовий електронасос і шланги назад у сховок, замаскували закопану в землю цистерну і байдикували. Стрільці розташувались на західному схилі кряжу, задля захисту від сонця спорудивши з футболок сміховинні подоби тюрбанів і повкладавшись на взяті з вертольота рюкзаки. Зі сторони складалося враження, що ґевали, як і пілоти, били байдики. Але то лиш на перший погляд. Насправді чоловіки, не відриваючись, спостерігали за рівниною на заході.

Левко сидів у тіні за хвостовою рампою гелікоптера і стежив за стрільцями.

Джейсона не було. Щойно чорний пікап «Toyota Hilux» підкотив до стоянки, чоловік заскочив на пасажирське сидіння. Незважаючи на тоновані вікна, Левко роздивився і впізнав водія — за кермом сидів той самий рудий бородань, що стежив Ґуннаром Іверсом, швендяв неподалік хатини Бенгта і дивовижним чином опинився в Куско в той самий час, коли туди прилетіли українець і його друзі. Рудий і сивочолий потиснули руки і, схилившись над тим місцем, де розташовується важіль коробки передач, обнялися. Левко спостерігав за ними з холодною байдужістю. Хлопець не дивувався, як не дивується людина, що вставляє останній пазл у картинку, адже задовго до цього бачить, що за малюнок перед нею. Перекинувшись кількома словами з Джейсоном, рудобородий повернув голову і втупився в Левка. Ось тоді, не раніше, українець відчув, як його кишки намотуються на вертел. Не відриваючи погляду, рудий щось проказав сивочолому. Той розтягнув губи в посмішці і поплескав приятеля по плечу, неначе промовляючи «розслабся». Проте рудий не