Українська література » » Гелтер Скелтер - Олександр Завара

Гелтер Скелтер - Олександр Завара

---
Читаємо онлайн Гелтер Скелтер - Олександр Завара
сушених кальмарів, рибки й ще бозна-чого валялися оберемками. По кутках купчилися спустошені скляні й поліетиленові пляшки з-під пива, подекуди видніли невизначеного походження калюжі, а на третьому поверсі хтось, вочевидь уже добряче загашений, розбив дві пляшки червоного вина. Рештки скла хрускали під підошвами аж до першого поверху. На майданчику між третім і другим валялися чиїсь розірвані блакитні трусики, а поруч використаний презерватив.

Черговим по поверхах сьогодні не позаздриш. Передусім тому, що їм треба все це прибрати. У коменданта Корчинського, колишнього військового, такий гармидер зветься «реальним зальотом», і йому взагалі по цимбалах, хто чергував у гуртожитку напередодні, бо відповідальність за все, на його думку, мають нести сьогоднішні чергові. Чому? Тому що вони начебто не доклали належних зусиль, аби зупинити безлад, що чинився тут пізно ввечері. Логіка, певна річ, дивна, та сперечатися з нею – марна справа. Загальний досвід свідчив, що з Корчем – саме так між собою називали студенти коменданта,– як і з будь-якою військовою людиною, взагалі краще мовчати. Так і спокійніше, і безпечніше.

Сергій мешкав на третьому, однак дорогою до холу хлопці його не зустріли. Зрештою приятель спізнився більше, ніж на півгодини. Він дуже любив гарячу воду й гоління, що прибирало з обличчя сліди ненависної добової щетини, тому майже весь цей час простирчав під душем. Поки чекали, Сергієва карма під вагою Мафінових прокльонів і щирих побажань отримати якомога більше орального і анального досвіду провисла мало не до підлоги. Остап лютував, як торнадо.

Зустрівшись нарешті, ще трохи поматюкавшись і посперечавшись, змучена похміллям трійця здолала близько півкілометра від шостого гуртожитку й зупинилася перед дверима ресторанчика «Cat-n-roll». Той був улюбленою локацією більшості студентів, точніше – саме того прошарку, що не ліпив із себе богемне казна-що, хизуючись відвідинами модних кав’ярень на Кобилянській, а обирав те, що, так би мовити, «дешево й сердито».

Не гаючи жодної миті, хлопці відчинили двері й опинилися просто посеред якогось епізоду зі стрічок Гая Річі1. Стрілки годинника над шинквасом показували чверть на одинадцяту.

Завітавши до цього закладу вперше, більшість відвідувачів закохувалися в нього раз і назавжди. «Cat-n-roll» буквально захоплював дизайном й атмосферою, що тут завжди панувала. Стіни ресторанчика прикрашали кадри, змальовані з культових фільмів того ж таки режисера, але з однією відмінністю: замість героїв тих стрічок на них був зображений той самий герой – чорний кіт. Кіт замість Вінні Джонса з «Карти, гроші та два стволи, що димлять», коли той зазирає у багажник автівки; кіт замість Бреда Пітта на ринзі у «Великому куші», й той самий чорний кіт замість рок-н-рольника Тобі Кеббела, що палить із револьверів. Запрошений власником ресторану дизайнер зробив свою роботу на відмінно, тому тутешній антураж миттю припадав до смаку навіть тим, хто про пана Річі ніколи не чув.

Приятелі вмостилися на першому-ліпшому вільному місці біля вікна. Це була секція «Карт, грошей та двох стволів», і відповідно до сюжету стрічки їхній стіл був вкритий зеленим сукном для гри в покер. Чекати взагалі не довелося, бо давня знайома офіціантка Вікторія миттю підскочила до них. І не дивно – коли твоя зміна випадає на першу половину дня, це означає, що сьогоднішній заробіток буде вкрай мізерним через практично порожній зал. Отже, аби покласти до кишені бодай трохи чайових, Віка була ладна літати перед гостями, наче бджілка.

– Привіт! Що замовлятимете? – Дівчина не змогла втриматися від усмішки.

Перед нею сиділа трійця, яка напередодні добряче погуляла. Мафін тер долонями і без того червоне й пожмакане, мов ганчірка, лице, а трохи схожий на Джареда Лето закошланий темноволосий Макс, покусуючи кісточки пальців, дивився крізь неї синіми очима й витав десь у недосяжності. Незважаючи на нібито чистий одяг, від обох тхнуло, наче від бомжів.

Їхній приятель, який обрав місце навпроти, мав значно кращий вигляд. Але й він так само мовчав. Утім, на відміну від друзів, його подразнене надто енергійним голінням обличчя світилося бодай якоюсь втіхою. Але острівці недоголеної щетини на шиї і вилицях красномовно свідчили, що він також веселився разом з усіма.

Не зазираючи в знайоме напам’ять меню, кожен із хлопців передусім замовив каву: Макс із Остапом – по великій порції американо, а Сергій – по-ірландськи, з подвійною дозою віскі. Це був привілей постійних відвідувачів «Cat-n-roll», однак, певна річ, за додаткову платню. Подібне могло здатися марнотратством, але про гроші ніхто наразі не думав.

– Оце я й називаю реальним смаком життя! – Сергій розслабився вже після другого ковтка.– Похмелятися кепсько, але полегшення таке солодке!

Він зітхнув і подивився у вікно. Обидва приятелі з ним начебто погодилися, однак і Макс, і Мафін були з тих, хто не розуміє, як можна з бодуна пити каву зі смаком спиртного, тому вони також зайнялися спогляданням перехожих надворі.

За кавою настала черга супу. Наваристий гарячий суп за таких обставин зцілює тіло й лікує душу. Він сорбує похмільні токсини, а потім виводить їх природним шляхом. В «Cat-n-roll» на цьому добре зналися, недарма мешканці гуртожитку вважалися тут завсідниками, і це був один із багатьох плюсів закладу. «Самолікування» після шаленої вечірки надто небезпечне, а необережний опохміл взагалі може погано скінчитися. Враховуючи ставлення деяких викладачів до ігнорування їхніх занять, це було занадто великим ризиком.

– Ви це бачили? Море компромату!

Минуло десь півгодини, хлопці вже почали приходити до тями. Сергій гортав фейсбучну стрічку в смартфоні і, здавалося, не вірив власним очам.

– Та практично на кожного… Оце так-так… Ви тільки погляньте!

Він повернув телефон дисплеєм до друзів. Ті спочатку нічого не розгледіли, але вже за мить упізнали Карину, привабливу першокурсницю з їхнього поверху. Під час зйомки в дівчину ніби демон хтивості вселився. Вона чіплялася мало не до кожного хлопця, що з’являвся поруч, задирала футболку і навіть коротеньку спідничку, демонструючи всім і кожному блакитні трусики.

– От дідько! – Сергій уважно передивився «хоумвідео», посміхаючись якимсь таємним думкам.– Цю дурненьку точно чимось накачали…

– Головне, щоб не трахнули,– похмуро зауважив Мафін.– Хоча в цьому я щось не впевнений.

Він також загадково усміхнувся, на його пожмаканій похміллям мармизі намалювалося відносне полегшення. Зрештою, гаряча їжа, як завжди, допомогла.

Додивившись «кіно» з Кариною, Макс зосередився на Сергієві. Той любив ризиковані розваги не менш, ніж Остап, на чому вони, власне, й зійшлися. Завжди уважний до деталей, Макс миттю запідозрив, що, цілком можливо, причина Кариніних витівок – саме Сергій. Він міг пригостити дівчину яким-небудь коктейлем із «приправами». Щось схоже він утнув із Максом на першому курсі,

Відгуки про книгу Гелтер Скелтер - Олександр Завара (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: