Оманливе кохання - Ангеліна Кріхелі

– Сашко, – простогнала вона, простягаючи обидві руки, щоб, немов сліпа, вивчати його обличчя, плечі, шию ніжними дотиками своїх пальців.

Вона і вважала себе сліпою до цього дня. До нього.

Віддавшись неясним, незвіданим нею почуттям, почала покривати поцілунками його обличчя. Він підхопив її на руки і поніс до заготовленої ще вчора кімнати.

Він міг легко йти навпомацки, вивчивши досконало кожну дощечку в цьому будинку, все своє життя збігаючи сюди за першої нагоди.

Поставив її біля ліжка і, не даючи схаменутися і засумніватися, став цілувати з жадібністю подорожнього, що знайшов живлюще джерело через п’ять днів поневірянь пустелею.

Провів долонею по спині, пробігся пальцями вгору по хребту, ніби граючи на фортепіано одному йому відому мелодію, викликаючи в ній тремтіння і солодку знемогу.

Обережно поклав на прохолодне покривало.

Варя здригнулася від контрасту холодного і палаючого всередині жару. Вона не переставала вивчати його обличчя та тіло, стягуючи так і не застебнуту тоді сорочку.

Завмерла від захоплення і передчуття, виразно відчувши приємну тяжкість його тіла на собі і бажання, що вирувало в ньому самому.

На мить задумалася знову: що ж він міг знайти в ній. Адже вона старша, не така вже й гарна, хоч і приваблива. Не весела й легка кокетка. Не видатна особистість, але і неординарна. Але в наступну секунду всі її думки та сумніви розчинилися в жаркому полум’ї чуттєвої насолоди.

«Нехай увесь світ летить у прірву, аби він не зупинявся зараз», – подумала Варя, остаточно втрачаючи зв’язок із реальністю.