Врятуй мене, якщо зможеш - Еммі Берн

— Я покараю тебе, за кожне твоє слово. І на майбутнє, якщо тобі сподобається будь-яка річ мого гардеробу, не соромся одягай – я вся тремчу поки він шепотів мені на вушко. У голові паморочилось від такої близькості, стрес явно на мене погано впливає.

Доманський йде геть, а я ще декілька хвилин стою мов зачарована, та дивлюсь йому вслід. Їсти мені вже не хотілось, але я взяла одну порцію для Луни. На нас завтра чекає важкий день, і я не уявляю як вона відреагує на новину, що я буду жити з ним в одній кімнаті.

Луна вдає що спить, двері не зачиняються, тому я просто їх прикрила. Не думаю що Доманський може прийти серед ночі сюди, він хоч дивний, але не божевільний.

Лягаю поруч із сестрою, та акуратно гладжу по білосніжному волосі. У мене темне як у батька, а ось вона світленька як мама. Притуляюсь до неї, вона не відсторонилась і це добре. Луна хороша дівчинка, тільки от заплуталась у своїх почуттях.

— Я люблю тебе сестричко – шепочу та цілую її волосся.

— Саме тому від тебе так тхне тим чоловіком – мені так хочеться закричати зараз, але я стримую себе та просто засинаю, у мене не має сил, щоб сперечатися з нею.

Як вам розділ? Напишіть своє враження у коментарях) Якщо сподобалось ставте вподобання та оцінюйте зірочокою  ;) 

Дякую що підтримуєте мене коментарями, я вас дуже люблю)) Бажаю всім мирного неба та спокійних ночей)) Зустрінемось у наступному розділі ;)