Гра в бісер - Гессе Герман

Ця школа, що проіснувала близько восьми сторіч, поряд з філософією культивувала математичні, астрономічні й музичні студії (за переказом, над її входом було написано: "Хай не заходить сюди той, хто не вивчав геометрії"), а також аскетичний спосіб життя: споглядання ладу в співвідношенні чисел і в рухові зірок мало навчити впорядкованості духу. Пізніше "Платонівською Академією" називали філософський гурток, заснований XV ст. у Флоренції, та деякі інші інтелектуальні товариства.

5

Микола Кузанський (14– 1464) — теолог, філософ і видатний учений пізнього середньовіччя. В центрі його вчення стоїть діалектична ідея про тотожність протилежностей; ця тотожність здійснюється в богові, якого він уявляє як ідею граничної спільності, як "нескінченну сферу, центр якої всюди, а поверхня — ніде". Під знаком цієї абсолютної тотожності зникає розщепленість людства на віровчення і віросповідання: за Миколою Кузанським, "усі народи дотримуються єдиної віри під виглядом різноманітних культів". Своє вчення Микола Кузанський любить викладати, користуючись математичними символами: так, бог для нього — одночасно нескінченне коло й нескінченний трикутник, що він пояснює кресленнями й обчисленнями; Отець, Син і Дух Святий співвідносяться як Єдність, Рівність і Взаємосполучення і т. д.

6

…дістав… назву "фейлетонної доби". — Критика цієї доби, що охоплює декаданс буржуазного світу в XIX–XX ст., — дуже важливий елемент у складному цілому твору Гессе. Проте слід пам'ятати, що цю критику, досить глибоку й вистраждану, Гессе всетаки подає не від себе, а від імені певного анонімного касталійця, який складає життєпис Кнехта: звідси надмірно врівноважений тон велемудрої зверхності, природний для далекого нащадка, що заглядає в морок сторіч.

7

…уся Європа, весь світ ідуть до загибелі. — Очевидний натяк на книжку культурфілософа О. Шпенглера (18– 1936) "Занепад Європи", похмурі прогнози якої були однією з важливих інтелектуальних сенсацій початку 20х років нашого сторіччя.

8

…у залі зустрічей Братства між Бремгартеном і Морбіо… — Черговий змовницький натяк одночасно на реалії приватного життя письменника й на деталі повісті "Мандрівка на Схід". Бремгартен — замок у Швейцарії, власник якого Макс Вассмер був приятелем Гессе й гостинним господарем, що вмів вібрати навколо себе близьких за духом людей; Гессе увічнив ці зустрічі в "Мандрівці на Схід", надавши їм казкововрочистого забарвлення. Морбіо Інферіоре — глибока ущелина між швейцарськими озерами Комо й Лугано; Гессе зробив її сценою, де відбуваються драматичні події, що призводять до уявного розпаду Братства мандрівників на Схід.

9

Бастіан Перро з Кальва… — Бастіан Перро — ім'я ремісника з Кальва (батьківщини Гессе), в якого вчився підлітком майбутній письменник. Характерно, що досвідові ремісничої праці Гессе надав значення духовного досвіду, завдяки чому скромна постать швабського майстра піднялася в його уяві на інтелектуальні вершини Гри в бісер.

10

Гравець (або Штукар) із Базеля (лат.).

11

Daimonion. — У такій формі це слово асоціюється з розповідями Платона й Ксенофонта про Сократа, який признавався, що часто і до того ж у найважливіших випадках діє за ірраціональним, підсвідомим імпульсом, у якому сам філософ та його учні вбачали голос персоніфікованої особистої долі людини, його "демона".

12

Відданість долі (лат.). fati. — Це словосполучення вживали античні стоїки, проте в новоєвропейській філософській літературі воно стало відоме головним чином завдяки Ф. Ніцше. В ніцшеанському слововживанні "amor fati" означає мужню волю до того, щоб повністю пережити своє життя, не тільки не вимагаючи від нього ніяких обіцянок і гарантій, але й будучи від самого початку готовим до найстрашнішого ("героїчний песимізм").

13

Вибраних (лат.).

14

Цвіту молоді (лат.).

15

…який раніше називали ще Педагогічною Провінцією, запозичивши цей вислів у поета Гете… — Тут Гессе сам називає класичний прообраз своєї Касталії з "Літ мандрівок Вільгельма Майстра". Між Педагогічною Провінцією, якою вона зображена в Гете, і гессівською Касталією справді є деяка подібність: і тут, і там мудрі, святобливо віддані своєму служінню вчителі терпляче виявляють і всебічно культивують здібності своїх учнів; і тут, і там панує настрій якоїсь нецерковної "побожності" — шанобливого вживання в космічний ритм буття, якому надано форм своєрідної обрядовості (пор. у Гете систему ритуальних жестів, що відповідають обов'язкові "потрійної шанобливості" — перед вищим, перед рівним собі й перед нижчим). Проте утопія Гессе позначена більшою меланхолією, ніж утопія Просвітництва: якщо перед адептами Педагогічної Провінції Гете "відкривається незмірне поле діяльності", то касталійці добровільно замикаються в межах культурного мікрокосмосу.

16

Мистецтво для мистецтва (франц.).

17

Людовік Жорстокий (лат.).

…хоча б Lodovicus Crudelis… (Людовік Жорстокий) — латинізація прізвиська Луї Жорстокий, яке Гессе надав своєму приятелеві живописцю Луї Мульє (під таким прізвиськом він фігурує, між іншим, у повісті "Останнє літо Клінгзора", що вийшла 19p.).

18

Хатт II із Кальва (лат.). Calvensis II (Хатт II із Кальва). — Хатти — латинська назва давньогерманського племені, з яким пов'язане найменування землі Гессен, а також поява прізвищ типу "Гесс", "Гессе", "Гессен" і т. д. Як згадував Гессе, гімназійний учительлатиніст, що залишив у письменника на все життя вдячну пам'ять по собі, жартома називав маленького Германа "Chattus" (пор. написаний нарис "Перерваний урок"). Кальв — рідне місто Гессе; отже, Хатт II із Кальва — двійник самого письменника. Ця біографічність підготовлена тим, що за кілька рядків до цього був згаданий близький приятель Гессе Луї Жорстокий (див. попередній коментар). Спокуса "дивакуватого" відчуження від суєти світу й замикання в безкорисливонепотрібних іграх духу — це спокуса, яку пережив сам автор і яку він змальовує в тонах сповіді.

19

Розум дуже бистрий, запал у навчанні великий, поведінка бездоганна (лат.).

20

Розум глибокий і жадібний до успіхів, у натурі похвальна послужливість (лат.).

21

До абсурду (лат.).

22

…славетний ясеневий гай. — "Ешгольц" (нім.) і означає "ясеневий гай".

23

Отто, Шарлемань. — Характерна для Гессе гра в імена. Учні, що покинули Касталію, наділені іменами імператорів раннього середньовіччя. Шарлемань — пофранцузькому ім'я Карла Великого; що ж до імені Отто, то це звичайнісіньке німецьке ім'я в поєднанні з Карлом Великим викликає в пам'яті численних Оттонів на імператорському троні, що дали ім'я Оттонівській добі (X–XI ст.).

24

Друже (лат.).

25

Гравці (лат.).

26

Карло Ферромонте — італійська форма імені й прізвища Карла Ізенберга, німецького музикознавцяфольклориста, друга й родича Гессе. Як визнавав сам письменник, в образі Ферромонте більше портретних рис, ніж у будьякому іншому образі роману.

27

…річеркари Фробергера… — Річеркар — музичний твір поліфонічної будови, поширений у західноєвропейській музиці XIV–XVII ст. Фробергер Йоганн Якоб — німецький композитор і органіст XVII ст. Всі прізвища композиторів у романі — справжні.

28

…думав стати мандрівним музикантом і грати на весіллях… — Образ убогого музиканта, який ще з часів шубертівського "Лірника" органічно ввійшов в образну систему німецької романтичної традиції, виношував у своєму серці сам Гессе в часи оповідань про Кнульпа (див. передмову). Таким чином, ця фраза Магістра музики містить у собі прощання Гессе з меланхолійнобезвідповідальною мрією, що колись була близька йому самому.

29

Служник (лат.).

30

Він хотів виступити в ньому в ролі швабського теолога… — Цей життєпис, що переносив касталійську проблематику в умови пієтистської Швабії першої пол. XVIII ст., Гессе почав писати в 30 ті роки, але не докінчив; виданий він посмертно 19р. Син ремісника Кнехт, що успадкував від батька чуттєвомистецький музичний хист, а від матері — смак до теологічної "духовності", шукає справжнього служіння духові, вивчає теологію і зазнає на собі великого впливу особистості Бенгеля (див. наступний коментар), проте стомлюється від інтелектуалізму й тужить за музикою, за скромною предметною творчістю.

31

Інь і Ян — давньокитайський символ двополярності буття. Ян — позитивний полюс (небо, тепло, чоловіча основа), Інь — негативний полюс (земля, холод, жіноча основа). Обидва вони неминуче пов'язані один з одним. Початковий зміст обох слів — означення двох схилів горн: сонячного й тінявого.

32

"І цзін" — пам'ятка давньокитайської прози (І тисячоліття до н. е.). Це оракульська книжка, призначена для ворожіння по "гуа", тобто по кресленнях, що складаються з трьох ліній — цілих або уривчастих. Ціла лінія символізує Ян, уривчаста — Інь. Одна з восьми комбінацій означає відповідно небо, землю, грім, воду, гору, вітер, вогонь, водоймище. Комбінуючись по дві, триграми складаються в шістдесят чотири гексаграми, кожній з яких відповідає афористична словесна формула більш чи менш загадкового змісту, що вимагає особливого тлумачення (на зразок тих, що фігурують у Гессе). Особливу цікавість до "І цзін" виявляв відомий швейцарський психоаналітик Карл Густав Юнґ (18– 1962), що вплинув на творчість Гессе. Юнґ добачав у кресленнях і висловах давньокитайської книжки фіксацію споконвічних структур людського несвідомого творення (так званих архетипів). Неважко добачити подібність між принципом "І цзін" та ідеєю гессівської "Гри", що також являє собою калейдоскоп символів.

33

"Ші цзін" ("Книга пісень") — класична антологія давньокитайської пісенної лірики, яку, за переказами, склав сам Конфуцій.

34

Чжуан Цзи — давньокитайський мислитель Чжуан Чжоу, що жив, за переказами, в IV–III ст. до н. е., парадоксаліст, який висміював раціоналістичну етику Конфуція і прагнув осягти діалектичну тотожність істини й ілюзії, добра і зла, моралі й аморалізму; його ідеал — відмова від втручання в самосутній лад буття. Книжка Чжуан Цзи дає образ дивакуватого, юродивого мудреця, що глузує з претензій держави до людини, нехтує узвичаєні норми й прибирає свою мудрість у навмисне химерні зовнішні форми. Саме такий образ мудреця важливий у цьому випадку для Гессе.

35

Томас фон дер Траве — стилізований портрет Томаса Манна, з яким Гессе підтримував близькі, дружні стосунки.

36

Отець Якоб — стилізований і ідеалізований образ швейцарського історика Якоба Буркгардта (помер 1897 р.).