Українська література » Зарубіжна література » Квентін Дорвард - Скотт Вальтер

Квентін Дорвард - Скотт Вальтер

Читаємо онлайн Квентін Дорвард - Скотт Вальтер

В ній перемогли англійці, які після цієї битви захопили Париж і майже всю Францію на півночі від річки Луари.

209

Te Deum laudamus — тебе, бога, хвалимо (лат.).

210

"Ні, ні, цього не буде!" (Нім.).

211

Фея Моргана — згубна чарівниця з середньовічних оповідань, що своєю власною вродою й облудною розкішшю зачаровувала чоловіків, щоб згодом їх убити.

212

Амадіс і Оріана — герой і героїня середньовічного рицарського роману, дуже популярного в Західній Європі в XIV–XVI ст. ст. Автором його вважають звичайно португальця Васко да Лобейра, але найбільш розповсюджений він був в іспанських переробках. Герой роману, Амадіс Гальський, син французького короля Періона, кохає, Оріану, дочку англійського короля Лісуарта. Своїми подвигами Амадіс здобуває, нарешті, руку коханої Оріани.

213

Цістерціанський — від назви монастиря поблизу міста Діжона у Франції. Цістерціанці — ченці, що належать до чернецького ордену.

214

Сомма.

215

Справді, незважаючи на те, що місто Перонна було розташоване на кордоні, не захищеному від нападів войовничих сусідів, його жодного разу не було здобуто ворогом і прозвано Перонною Незайманою аж до того часу, коли герцог Веллінгтон здобув його приступом, ідучи походом на Париж у 1815 році. (Прим. автора).

216

Спанієль — мисливська собака, виведена в Іспанії.

217

Фізіономіст — ворожбит, який за рисами обличчя визначав характер людей та їхню долю.

218

Графа д'Емберкура разом з канцлером Бургундії 1477 року вбили мешканці Гента. Марія Бургундська, дочка Карла Сміливого, в жалобі вийшла па ринковий майдан і з сльозами на очах благала своїх заколотних підданих подарувати життя її вірним слугам. Але її благання були марні. (Прим. автора).

219

Філіпп де Комін (1445–1509) — державний діяч і історик епохи Людовіка XI, яку він описав у своїх мемуарах.

220

Бій при Пуатьє (1356) — епізод Столітньої війни між Францією і Англією (1337–1453). Французів було вп'ятеро більше за англійців, і тому англійці запропонували розпочати мирні переговори. Але французький король Жан Хоробрий відмовився від цього і, зазнавши потім у бою жорстокої поразки, попав у полон до англійців.

221

Чорний Принц — Едвард, принц Уельський (1330–1376) — старший син Едварда III, англійського короля, був головнокомандувачем англійської армії в боях при Крессі і при Пуатьє, коли французи зазнали великої поразки.

222

Ле Глор'є — "уславлений" або "хвастовитий" — прізвище блазня герцога Карла Бургундського. Про нього ще згадуватиметься в нашій оповіді. (Прим. автора).

223

Планета Сатурн уважалася в давній лженауці астрології за провісницю всякого лиха. Планета Марс означала війну. Видиме па небі їхнє наближення однієї до одної нібито віщувало людям жахи війни та стихійні лиха.

224

Король Франціск I і імператор Карл V (або І) — тут ідеться про короля Франції Франціска І Валуа (1494–1547) і імператора Священної Римської імперії та водночас короля Іспанії Карла V (або І) Габсбурга (1500–1558).

Вони вели між собою тривалу боротьбу за прикордонні території (між Францією та Німеччиною) і за вплив на Італію. Франціск І, зазнавши поразки в бою при італійському місті Павії, перебував протягом деякого часу під владою свого ворога як полонений.

225

Уже згадана війна "Червоної і Білої троянд" (1455–1485), що мала велике значення для політичного розвитку Англії. За словами Ф. Енгельса, на щастя для Англії, старі феодальні барони перебили один одного у війні "Червоної і Білої троянд".

226

Моли бога за нас (лат.).

227

Прибуття трьох братів, савойських принців, монсеньйора де Ло, якого король довго тримав у в'язниці, сіра Понсе де Рів'ера та сеньйора д'Юрфе (останній, до речі, як своєрідний романіст, міг би фігурувати в цьому творі, якби доля Евфюіста [ідеться про героя роману В. Скотта "Монастир" сера Шефтона, який наслідував пишну, штучну й архаїчну мову Евфюеса, дійової особи роману англійського письменника Джона Лілі (1554–1606), Ця мова не сподобалася читачам роману В. Скотта] не стала застереженням для автора), — прибуття всіх цих благородних рицарів, що мали на собі емблему Бургундії, тобто хрест святого Андрія, викликало в Людовіка таку підозру, що вів дуже необережно попросив відвести йому приміщення в старому Пероннському замку і цим самим остаточно зробив себе бранцем герцога. Див. "Спогади про 1468 рік" де Коміна. (Прим. автора).

228

Мурсія — провінція Іспанії на південному сході Іберійського півострова.

229

Бажання, здійснені лукавими богами (лат.).

230

Бургос — колишня столиця кастільської держави; місто в іспанській провінції Стара Кастілія.

231

П'єр де Будей сеньйор де Брантом (1527–1614) — придворний французького короля Карла IX, відомий своїми "Спогадами", які використовували автори історичних романів.

232

"Дикий мисливець" — так за середньовіччя забобонні мисливці звали привид, який нібито зустрічали під час полювання в лісі. Інакше — "Великий захожий".

233

Валлони — частина населення сучасної Бельгії, яке розмовляє валлонським діалектом французької мови. За середніх віків вони належали до герцогства Бургундського. Чорними вони називаються тут через свої чорні панцири і чорне пір'я на шоломах.

234

Данте Алігієрі (1265–1321) — відомий італійський поет, автор "Божественної комедії".

235

Карл III (879–929), званий Простаком, — король Франції, у боротьбі проти феодалів зазнав поразки й, скинутий з престолу, був ув'язнений Гербертом, графом де Вермандуа, в Пероннській башті.

236

Чичероне (італійське слово, від власного імені Ціцерон) — гід, провідник.

237

Людовік виконав свою обіцянку помститися на кардиналі де Балю, на якого завжди нарікав, ніби той зрадив його перед бургундцями. Повернувшися до свого королівства, він наказав посадити свого колишнього улюбленця в залізну клітку в Лоші. Ці клітки було споруджено з жахливою майстерністю так, щоб людина середнього зросту не могла в них ні стояти, ні лежати, випроставшися. Дехто приписував винахід цих кліток самому де Балю. В усякому разі, кардинала тримали замкненим у такій клітці протягом одинадцяти років і не випускали звідти, аж доки він тяжко захворів. (Прим. автора).

238

Некромант (грецък.) — ворожбит, який нібито викликав мертвих із могил, щоб довідатися від них про майбутнє.

239

Finis coronat opus (латинське прислів'я) — "Кінець вінчає діло". Дотеп funis coronat opus — побудовано на грі слів: замість finis (кінець) вжито funis (мотузка) — "Мотузка вінчає діло".

240

"На краю", тобто "Перед лицем смерті" (лат.).

241

Автор намагався надати огидному Трістанові Пустиннику рис собачої відданості Людовікові, схожої на прив'язаність бульдога до свого хазяїна. Незважаючи на всю жорстокість його жахливої вдачі, він, без сумніву, був відважною людиною, і в юності його висвятили на рицаря разом із багатьма іншими молодими дворянами під час облоги Фронсака. Висвячував їх у рицарі сам старший Дюнуа, уславлений герой часів королювання Карла V. (Прим. автора).

242

Stoof — по-фламандському — "грубка" (по-голландському — "грілка"); німецьке Stube тепер означає просто "кімната", а колись мало значення "кімнати з грубкою".

243

Горе переможеним (лат.).

244

Натяк на біблійну оповідь про те, як Єгова хотів випробувати віру Авраама і наказав йому принести в жертву свого сина Ісаака; Авраам послухався наказу й збирався вже заколоти Ісаака, але Єгова затримав його руку й послав йому ягня, щоб принести цю тварину в жертву замість Ісаака.

245

Про це розповідається з більшою грубістю й меншого ймовірністю у французьких мемуарах того періоду. Нібито Комін усупереч властивій йому розсудливості одного разу попросив Карла Бургундського, щоб той роззув його, хоч досі ніколи не дозволяв собі фамільярності у стосунках з герцогом. Я намагався надати цьому анекдотові інше тлумачення, яке більше відповідало б розважливій вдачі де Коміиа. (Прим. автора).

246

Нестала й непостійна жінка (лат.).

247

Публій Вергілій Марон (70–19 до н. е.) — римський поет, автор "Енеїди", "Буколік" та "Георгію".

248

Левіафан — міфічна потвора, морська тварина велетенських розмірів, про яку оповідається в біблії.

249

Маммона — язичеське божество багатства на Близькому Сході, в переносному розумінні — гроші. В Євангелії апостола Луки сказано: "Здобувайте собі друзів за допомогою нечестивого Маммони, щоб, коли його у вас не буде, вони пригостили вас у. своїх вічних житлах". Зрозуміло, що Олів'є Ден витрачав гроші не для того, щоб через друзів здобути собі "вічне блаженство".

250

Вийшов із пажів (франц.).

251

Уоллес Уайт, або Уоллес Сильний, — почесні прізвиська шотландського народного героя Уїльяма Уоллеса,

252

Тут згадується про два рицарські ордени (релігійні організації), з яких орден рицарів Святого Духа був заснований самим Людовіком XI, а орден Золотого Руна існував у Бургундії.

253

Єлена Троянська — дружина спартанського царя Менелая, викрадена троянцем Парісом, що стало приводом до Троянської війни, описаної в поемі Гомера "Іліада".

254

Гордий, як шотландець (франц.).

255

Капітул — рада в духовних осіб при єпіскопі.

256

Звіщаю вам велику радість (лат.).

257

На святу посаду (лат.).

258

"Право насадження" — закон, згідно з яким одна особа може володіти землями, належними іншій особі (лат.).

259

Пітер Пауль Рубенс (або Рюбенс, 1577–1640) — і Франс Снейдерс (або Схнейдерс, 1579–1657) — видатні голландські живописці, іноді малювали картини спільно.

260

"Аллегро" (італійською мовою — веселий) і "Пенсерозо" (по-італійському — задумливий, сумний) — назви двох поем видатного англійського автора Джона Мілтона (1608–1674), в яких відтворено відповідні характери.

261

Давід Гаррік (1716–1779) — відомий англійський актор, який виконував ролі героїв драматичних творів Шекспіра. На одній картині його було зображено між двох муз — трагедії (Мельпомени) та комедії (Талії).

262

Передача в руки спадкоємиці володіння як винагороди переможцеві в битві навряд чи могла б відбутися в XV столітті, і навіть тоді, коли законів рицарської честі додержувалися з більшою послідовністю. Але цю винагороду, цілком імовірно, міг призначити монарх такої вдачі, як герцог Карл в обставинах, подібних до описуваних тут. (Прим. автора).

263

Мабуть, нема потреби говорити, що одруження Гійома де ля Марка з графинею Амеліною така ж вигадка, як і сама графиня.

Відгуки про книгу Квентін Дорвард - Скотт Вальтер (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: