Жаби - Арістофан

[445]
Діоніс
Чудний же ти! До мертвих він звертається,
А їх гукай хоч тричі — не докличешся.
(До Евріпіда).
Як ти писав прологи?
Евріпід
Розкажу я все.
Якщо я десь повторююсь чи затички
Вставляю зайві, — плюнь мені межи очі!
Діоніс
1180 То починай же. Треба ж нам послухати,
Чи правильні в твоїх прологах вислови.
Евріпід
"Едіп — щасливий чоловік спочатку був..."
Есхіл
Ні, свідок Зевс, він зроду нещасливий був!
Ще не родивсь, на світ ще не з'явився він,
Як Феб прорік, що батька вб'є він рідного.
То як же це спочатку він щасливий був?
Евріпід
"А потім став із смертних найнещаснішим..."
Есхіл
Ні, свідок Зевс, нещасним був без просвітку!
Чому? А он, як взимку народився він,
1190 Його на стужі в черепку покинули,
Щоб він не став, підрісши, батьковбивцею.
Доповз, хоч пухли ноги, до Поліба він,
Юнак, а одружився із старішою,
Та ще й до того із своєю ж матір'ю,
І врешті осліпив себе.
Діoніс
Ну, й щастя це!
З Ерасінідом тільки не командував!
Евріпід
Пусте! Пишу прологи непогано я. [446]
Есхіл
Клянуся Зевсом, їх не буду скубати
Я по словечку, а із допомогою
1200 Богів, одним порозбиваю слоїком.
Евріпід
То ти поб'єш їх слоїком?
Есхіл
Однісіньким.
Ти пишеш так, що між твоїми ямбами
Торбину легко всунути і слоїка,
І цілу шкурку. Зараз покажу тобі.
Евріпід
Покажеш? Ти?
Есхіл
Звичайно.
Діоніс
(до Евріпіда)
Починай читать.
Евріпід
"Єгипет, як стоустий в'ється поголос,
З п'ятдесятьма синами на судні морськім
Прибувши в Аргос..."
Есхіл
Слоїка загублено.
Діоніс
Це що за слоїк? А бодай би лопнув він!
1210 Читай-но інший нам пролог, — ще глянемо.
Евріпід
"Плющем обвитий і руном оленячим,
Бог Діоніс танцює в сяйві факелів
В гаю Парнаськім..."
Есхіл
Слоїка загублено. [447]
Діоніс
Ой, лихо! Знов побиті ми тим слоїком!
Евріпід
Ну, не страшна то справа! От у цей пролог
Не втисне вже ніякого він слоїка.
"Нема в людини щастя цілковитого —
Високий родом, а живе у злиднях він,
А той, безрідний..."
Есхіл
Слоїка загублено.
Діоніс
1220 Ой Евріпіде!
Евріпід
Що тобі?
Діоніс
Спускайсь на дно!
А то цей слоїк ще навіє лиха нам.
Евріпід
Деметра свідок, навіть не подумаю!
Побачиш, як я зараз виб'ю з рук його!
Діоніс
Ну, починай, та стережися слоїка!
Евріпід
"В дні давні Кадм, славетний Агенора син,
Сідон лишивши..."
Есхіл
Слоїка загублено.
Діоніс
От бідолашний! Ти купив би слоїк той,
А то він всі прологи нам розтрощить!
Евріпід
Що?
Той слоїк купувати? [448]
Діоніс
Ну, послухайся!
Евріпід
1230 Ні, ще багато в мене тих прологів є, —
У них йому вже слоїка не втиснути.
"Пелоп, дитя Тантала, в Пісу їхавши
Баскими кіньми..."
Есхіл
Слоїка загублено.
Діоніс
Дивіться, знову причепив він слоїка!
(До Есхіла).
За всяку ціну, любий, нам продай його.
Ти й за обол для себе знайдеш кращого.
Евріпід
Ні, свідок Зевс, прологів ще багато є.
"Ойней, зібравши..."
Есхіл
Слоїка загублено.
Евріпід
Та дай хоч вірша дочитати повністю!
1240 "Ойней, зібравши з поля урожай рясний
Богам у жертву..."
Есхіл
Слоїка загублено.
Діоніс
Під час обряду? Ні, і хто ж забрав його?
Евріпід
(до Діоніса)
Облиш, мій друже! Хай на це він скаже щось.
"О Зевс! Як промовляє справжня істина..."
Діоніс
Загинеш! Скаже: "Слоїка загублено".
Так на твоїх прологах слоїк сів оцей, [449]
Як на очах сідають ячмені у нас.
Ім'ям богів, ти досліди пісні його.
Евріпід
Я доведу вам, що поет нікчемний він, —
1250 В піснях те саме завжди він повторює.
ОДА III
Перша половина хору
В що ж то виллється диспут цей?
Треба добре подумать нам,
Що він може закинути
Мужу, славному між людьми
Тим, що кращих, лунких пісень
Так багато створив він.
Я дивуюся, як йому,
Майстру співів вакхічних,
Можна чимсь докорити?
1260 Не боюся я за нього!
Евріпід
Пісні чудові, справді! От побачите,
Як я до однієї всі пісні зведу.
Діоніс
А я візьмусь лічити на камінчиках.
Входить флейтистка.
Евріпід
(співає під акомпанемент флейтистки)
"Герой Ахілл! Чуєш боїв мужезгубних ти сильну,
Ой, втому! Чому ж ти не йдеш на підмогу?
Ми предка Гермеса шануєм, з-над озера плем'я,
Ой, втома!
Чому ж ти не йдеш на підмогу?"
Діоніс
Дві вже втоми, Есхіле, у тебе!
Евріпід
1270 "Ахейців вождь!
Скажи, многовладний Атрея нащадку,
Ой, втома! Чому ж ти не йдеш на підмогу?" [450]
Діоніс
Ось і третя, Есхіле, втома у тебе!
Евріпід
"Змовкніть, тихо! Ось бджоли священні
уже біля врат Артеміди,
Ой, втома! Чому ж ти не йдеш на підмогу?
Владен мужам я надію на путь сповістити щасливу,
Ой, втома! Чому ж ти не йдеш на підмогу?"
Діоніс
О Зевсе-царю! Втомам тим кінця нема!
Чи не побігти в лазню та попаритись,
і28о д т0 нирки вже пухнуть від утом отих!
Евріпід
Стривай, послухай іншої ти співанки,
Вона із номів для кіфари складена.
Діоніс
Ну, то заспівуй, тільки без утом уже.
Входить кіфаристка.
Евріпід
(співає під акомпанемент кіфаристки)
"Владу ахеян двотронну послухавши,
молодь Еллади...
Гойя-гойда!
Гойя-гей!
Сфінкса він, птицю, наслав,
лиховісницю днів нещасливих...
Гойя-гойда! Гойя-гей!
З списом у хижій правиці
для кари помстивої птах той...
1290 Гойя-гойда! Гойя-гей!
Бою зі псами він лютими жде,
що в повітрі літають...
Гойя-гойда! Гойя-гей!
Всі над Аяксом схилились...
Гойя-гойда! Гойя-гей!
Діоніс
І що воно за гойя-гей! І де набрав
Пісень ти марафонського канатника? [451]
Есхіл
Прекрасне переносив я з прекрасного,
Щоб не прийшлося з Фрініхом однакові
1300 Зривати квіти на полях поезії.
А він, мов та повія, натаскав сюди
Мелетових застольних співів з Карії,
І голосінь, і танців. От побачите!
Подай хто-небудь ліру! Та навіщо тут
І ліра! Де та дівчина, що з брязкотом
У бубон б'є? О музо Евріпідова,
Під бубон твій цю пісню проспіваємо.
Входить гола танцівниця з бубоном.
ДІОНІС
О ні, ця Муза, видно, не лесбіянка!
Есхіл
(співає під акомпанемент бубона)
"Чайки, над хвилями моря вічно живого
1310 Ваше квиління лунає.
В росяних бризках виблискують
Ваші тіла і крила зволожені..."
"А в кутках павуки попід стелею
Лапками звільна звива-а-а-ають
Човника витвір співучого —
Ніжне, тонке павутиння..."
"Де подавав дельфін-співолюб
Кілеві вслід темно-синьому
Знаки провіщень і віддалі..."
1320 "Ясен цвіт виноградних лоз,
Грон насолодо цілюща,
О дитя, обійми мене ручками!"
Що за розмір, збагнув?
Діоніс
Збагнув.
Кілька ударів у бубон.
Есхіл
Ну, а цей ти збагнув?
Діоніс
Збагнув. [452]
Есхіл
Так писавши, дерзаєш ти
Ще й мої зневажать пісні?
Мов Кірени дванадцять поз,
Різноладні пісні твої.
Такі хоричні в тебе співи. Хочу я
1330 Ще розібрати і твої монодії.
(Співає під музику).
"Ой ти, чорно-осяйна ніч!
Який з невідомої тьми шлеш мені сон злоповісний,
Гостя з глибин Аїда?
Душа бездушна у нього, сина темної ночі,
Це жахливе, страшне видіння
В мертвенно-чорній одежі,
З зором кривавим, кривавим, з-між пазурів
величезних!
Діви-служниці, світіть же світильники,
Глеками з хвилі черпайте річкової
й ту воду нагрійте,
1340 Хай би я сон цей омила пророчий.
Ай-яй, владна богине!
Ось воно! Гей, сусіди, що за напасть, погляньте!
Ухопила півня в мене з двору Гліка та й побігла.
Німфи, уродженки гір!
Ах, Маніє, держи її!
А я, бідолашна, поринула саме
в своє рукоділля,
Сиджу з веретеном,
Звива-а-а-аючи нитку,
В клубок мотаю,
1350 Щоб вдосвіта в місті на ринку продати...
У блакить він полинув, полинув,
Плавно легкими змахнувши крильми,
Смуток та й смуток мені залишив він,
Сльози та й сльози струмками з очей
Я, бідолашна, лила та й лила...
Гей, крітяни, діти Іди,
Із луками йдіть на підмогу,
Оселю злодійки ви щільним
оточуйте колом!
І ти, Артемідо, мисливице славна,
1360 Зграєю псиць обшукай звідусіль
той будинок! [453]
А ти, о Зевсова дочко, подвійні
Піднявши свої смолоскипи, осяй, Гекато, весь дім, —
Я ввійду і Гліку на гарячім впіймаю".
Діоніс
Та годі вже співати.
Есхіл
Надокучило.
На терезах його я хочу зважити.
Лише на них мистецтво можна вивірить
І ваших речень справжню дослідить вагу.
Діоніс
Підходьте ж! Доведеться і поезію
Нам важити, як важать сир перекупки!
На орхестру вносять величезну вагу.
АНТОДА III
Друга половина хору
1370 Спритним людям — все до рук!
От і знову диво в нас,
Несподіванка чудна!
Хто б це інший міг придумать!
Ні, клянусь, коли б зустрічний
Став таке розповідати,
Не повірив би, я б думав —
Це він так, жартує!
Діоніс
Обидва станьте край ваги!
Есхіл і Евріпід
(стають біля ваги)
Ну, стали вже.
Діоніс
За шальки взявшись, кожен хай читає вірш,
1380 Tа не пускайте, поки не скажу "ку-ку!".
Есхіл і Евріпід
Взялись. [454]
Діоніс
Тепер читайте вірш над шальками.
Евріпід
"Якби не мчав на крилах корабель Арго..."!
Есхіл
"Сперхею-річко й луки, де волів пасуть..."
Діоніс
Ку-ку!
Есхіл і Евріпід
Пустили.
Д і о н і с
Набагато більше вниз
Есхілова йде шалька.
Евріпід
І чому ж це так?
Діоніс
Поклав руку на шальку він, мов крамар той,
Що для ваги водою шерсть підмочує,
А ти поклав нам надто легкокрилий вірш.
Евріпід
Хай інший проти мене вірш поставить він.
Діоніс
1390 Беріться знов за терези.
Есхіл і Евріпід
Взялись!
Діоніс
Кажи.
Евріпід
"Нема в Піфо, крім слова, інших святощів..."
Есхіл
"З богів лиш Смерть єдина не бере дарів..." [455]
Діоніс
Пускай, пускай!
(До Евріпіда).
І знову переважив він!
Поклав він Смерть на шальку —
це ж найтяжче зло.
Евріпід
А я переконання — щонайкраще з слів.
Діоніс
В переконанні — ні ваги, ні розуму.
Шукай-но ще міцного вірша, важчого,
Щоб шалька ця на твій бік нахилилася!
Евріпід
Та де ж цей вірш у мене? Де?
Діоніс
Скажу тобі:
1400 "Ахілл дві кості кинув і чотири ще..."
Ну, говоріть, бо важимо востаннє вас.
Евріпід
"Він в руку взяв залізом куту палицю..."
Есхіл
"На повозі там повіз і на трупі труп..."
Діоніс
І знов тебе перехитрив він.
Евріпід
Як же так?
Діоніс
Два повози він положив і трупи два,
Що навіть сто єгиптян не піднімуть їх.
Есхіл
Тут вже не в віршах справа. На вагу нехай
Кефісофонта, жінку і дітей кладе,
Хай сяде сам і візьме всі книжки свої, —
1410 його двома словами переважу я. [456]
Входить Плутон.
ДІОНІС
Обом я друг, тож я їх не судитиму
І ворогом не буду з них ні одному.
Цього — вважаю мудрим, а того — люблю.
Плутон
Так і того, за чим прийшов, не здійсниш ти?
Діоніс
Якщо ж я вирок висловлю?
Плутон
Тоді бери,
Кого обрав, щоб твій прихід немарним був.
Діоніс
Будь щастен, друже! Ви ж мене послухайте.
Прийшов я по поета.
Евріпід
А навіщо він?
Діоніс
Щоб, місто врятувавши, нам свята справлять.
1420 —ГоГО із вас, хто місту кориснішу дасть
Пораду, я з собою звідси виведу,
Скажіть, по-перше, про Алківіада ви
Якої думки? Місто аж заслабло ним.
Евріпід
Що ж місто думає про нього?
Діоніс
Як-то що?
Бажає, і ненавидить, і прагне знов.
А ви ж якої думки, розкажіть мені.
Евріпід
Тих не терплю я громадян, хто гається
Допомагать вітчизні й швидко шкодить їй,
Собі — встигає, а для міста — ніколи.