Жаби - Арістофан

Чудово! [395]
Діоніс
Дай же знак мені.
Xарон
О-го-гоп! О-го-гоп!
Харонів човен вирушає. Діоніс гребе в такт жабиного співу.
Хор жаб
Брекекекекс, коакс, коакс!
210 Брекекекекс, коакс, коакс!
Джерел і багн діти ми,
Мов луни флейт, гімнів клич,
Почнімо в лад пісню свою дзвонисту.
Коакс, коакс!
її Діонісу ми,
Державцю Нісійському,
В болотах співали
В дні, коли п'яно і шумно,
Глеків справляючи свято,
220 Йде люду юрба до священного гаю.
Брекекекекс, коакс, коакс!
Діоніс
А я собі намуляв зад,
Ой, як болить — коакс, коакс!
Та вам, як видно, байдуже!
Жаби
Брекекекекс, коакс, коакс!
Діоніс
Та пропадіть ви з тим "коакс"!
Самі ви лиш одне коакс!
Жаби
А хоч би й так, дозола ти!
Полюбляють наші співи й музи лірозвучні,
230 Й козлоногий Пан, що на сопілці виграває,
Радий нам і Аполлон з кіфарою своєю, —
Тож для неї у болоті ми плекаємо
Дзвінколунні комиші.
Брекекекекс, коакс, коакс! [396]
Діоніс
Я ж водянки понатирав,
І геть зопрів у мене зад,
Лише нагнусь — і загримить!
Жаби
Брекекекекс, коакс, коакс!
Діоніс
Та годі вам, краківки!
240 Замовкніть!
Жаби
Ще гучніше
Заспіваймо, як бувало
В сяйві сонячної днини
Серед рясту ми плигали
І раділи дзвінколунням
Переливчастої пісні;
Як від Зевсової зливи
Ми в глибінь ховались водну
І своїм танком грайливим
Бульки з бризками пускали.
250 Брекекекекс, коакс, коакс!
Діоніс
Брекекекекс, коакс, коакс!
Це і я в вас перейняв.
Жаби
Дуже прикро це нам чути.
Діоніс
А мені ще гірш — на веслах
Від натуги лусну я.
Жаби
Брекекекекс, коакс, коакс!
Діоніс
Стрекочіть — мені байдуже.
Жаби
От і будемо кричати
Цілий день ми без угаву, [397]
260 Поки вистачить горлянок!
Брекекекекс, коакс, коакс!
Діоніс
Брекекекекс, коакс, коакс!
Не переквакать вам мене.
Жаби
Ну й нас не подолаєш ти!
Діоніс
Овва! Як треба, то горлати
І я тут буду цілий день,
Аж поки не здолаю ваше квакання.
Брекекекекс, коакс, коакс!
Ну, от і вгамував я ваше квакання!
Xарон
270 Стривай, стривай, час веслувать до берега.
Плати й виходь.
Діоніс
Ось два оболи, на, візьми!
Гей, Ксантій! Де ти, Ксантій? Ксантій, де ти? Гей!
Ксантій
(здаля)
Агов!
Діоніс
Іди сюди!
Ксантій
Привіт господарю!
Діоніс
Ну, що ти бачив?
Ксантій
Тільки бруд і темряву.
Діоніс
А ти не бачив там клятвопорушників
І батьковбивць, як говорив Геракл? [398]
Ксантій
А ти?
Діоніс
(показуючи на глядачів)
Я й зараз бачу, Посейдоном свідчуся!
Ну, що ж тепер робити?
Ксантій
Краще далі йти.
Ми ж зараз там, де звірі дикі водяться,
280 Як говорив він...
Діоніс
Буде ще він плакати!
Це лиш мене лякавши, похвалявся він, —
Мою відвагу знаючи, завидував.
Хвальків таких немає, як Геракл отой!
А я волів би з ким жахливим стрітися,
Щоб подвиг, гідний подорожі, справдити.
Ксантій
Якийсь я гомін чую, Зевсом свідчуся!
Діоніс
(злякано)
Де, де?
Ксантій
Здається, ззаду.
Діоніс
Ну, то ззаду йди!
Ксантій
Ні, спереду, здається.
Діоніс
Ну, то йди вперед!
Ксантій
(приглядається)
Зевс свідок, звіра бачу величезного! [399]
Діоніс
Який він?
Ксантій
Дивовижний! Він міняється, —
290 То бик, то мул, а то немовби жінкою
Став чарівною.
Діоніс
(зрадівши)
Де вона? На неї йду.
Ксантій
Це вже не жінка, стала вже собакою!
Діоніс
(з жахом)
То це Емпуса!
Ксантій
Все обличчя полум'ям
Горить на ній.
Діоніс
Нога у неї мідяна?
Ксантій
Одна, а друга — з гною, Посейдоном я
Клянусь!
Діоніс
Куди ж тікати?
Ксантій
А мені куди?
Діоніс
(біжить через орхестру до крісла Діонісового жерця)
Рятуй, мій жрець, і ми з тобою вип'ємо!
Ксантій
Геракле-владче, ми пропали!
Діоніс
Ой, не клич,
Не зви мене цим, чоловіче, іменем! [400]
Ксантій
300 Ну, Діонісе!
Діоніс
Це ще гірше, й так не зви!
Ксантій
Ну, йди вперед! Сюди, сюди, господарю!
Діоніс
А що?
Ксантій
Сміліше! Все на добре вийшло нам,
І можемо, як Гегелох, сказати ми:
"Знов бачу в хвилях після бурі... ласицю!"
Емпуса зникла.
Діоніс
Побожися!
Ксантій
Свідок Зевс!
Діоніс
І ще раз!
Ксантій
Свідчусь Зевсом!
Діоніс
Ще раз!
Ксантій
Свідок Зевс!
Діоніс
Ой, як я, бідний, зблід, її побачивши!
Ксантій
А плащ твій з переляку зовсім порудів!
Діоніс
Ой, відкіля нам стільки лиха випало!
310 Кого з богів винить в моїй загибелі?
"Ефір — домівку Зевса", "часу крок важкий"? [401]
Ксантій
Агов!
Діоніс
Ну, що там?
Ксантій
Ти не чув хіба?
Діоніс
Та що?
Ксантій
Десь флейти грають.
Діоніс
Справді! Ще й повіяло
Так таємниче смольним духом факелів.
Сховаймося і потайки послухаймо!
Хор м і с т і в
(за сценою)
Іакх, о Іакх!
Іакх, о Іакх!
Ксантій
Це так і є, господарю. Співають десь
Посвячені, що говорив Геракл про них, —
320 Іакха, наче Діагор, оспівують.
Діоніс
Оце й мені здається. Та найкраще нам
Постоять тихо, й ми про все дізнаємось.
Відходять убік і ховаються.
ПАРОД
На орхестру входить хор з двадцяти чотирьох
місті в, у білих одіннях і з факелами в руках.
Перша половина хору
ОДА і
О Іакх,
Дорогий трон в вишині ти посідаєш! [402]
Іакх,
О Іакх!
Йди до нас, на левади, оболоні,
А також сам поведи нас!
Хай гілля мирт рясноцвітних
330 Твій красять лоб кучерявий.
Тупотй в лад, вибивай такт хороводу,
Що в грайливому русі
Пориває й полонить,
Вабить в ігри чаровійні,
У забави — святобливі,
Співом містів і танками.
Хор танцює з факелами в руках.
Ксантій
Деметри дочко славна і шановна!
Але й принадно ж пахне поросятина!
Діоніс
Сиди вже нишком, то й ковбаску матимеш!
Друга половина хору
АНТОДА І
340 Хай горить смолоскип твій,
Потрясай ним пломенисто!
Іакх,
О Іакх!
Свят нічних ясна зоре світлодайна!
У вогнях вже оболонь вся,
Вже й старі йдуть танцювати
І турбот сум забувають,
Тягарі літ і журби гніт відігнавши
У служінні священнім.
350 Піднімай же факел свій
І, щасливий, за собою
Поведи нас — хороводом
На ясний цвіт, луговий цвіт!
Хор танцює ще буйніше.
Провідця першої половини
хору
Збережімо ж мовчання побожне! Нехай
не вступає до нашого кола, [403]
Хто високої мови цієї не чув,
не очистився в серці і в мислях,
Таємниць благородних од муз не навчивсь
і цурається їх хороводів,
Бикоядця Кратіна вакхічних буянь
оцінить по заслузі не вміє,
А з блазенських втішається жартів пустих,
хоч надмірні вони й недоречні,
Не гамує зловредного розбрату й чвар
і не зичить добра громадянам,
360 Тільки звади кує й ворожнечу міцнить
задля власного зиску й користі;
Хто, правуючи в місті в дні бурних негод,
хабарів вимагає й дарунків,
Корабель чи фортецю віддав ворогам,
чи товар заборонений возить
Із Егіни, як Форікіон-лиходій,
що на митниці брав двадцятину,
Сам же снасть корабельну, і линви, й смолу
в Епідавр посилав потаємно,
Хто срібло в чужину позичать умовляв
на будову ворожого флоту,
Хто в божницю Гекати ходив одливать
ще й побожну наспівував пісню,
Хто на зборах промовисто хліба шматок
вимагає в поетів одгризти,
Як в комедії висміють трохи його
на старинних святах Діоніса,
їм усім я велю, ще й удруге велю,
ще й утретє усім я велю їм —
370 Відступіться від нашого кола! А ви —
опівнічних пісень починайте,
Хороводи і танці веселі ведіть,
як належить на святі врочистім!
Перша половина хору
ОДА Н
Ходім тепер сміливо
на луки й оболоні,
Топчімо трави й квіти!
Жартуйте всі,
Гуляйте, веселіться,
Напостували досить! [404]
Друга половина хору
АНТОДА II
Піснями і танками
Богиню-рятівницю
Вславляймо урочисто!
380 Наш край вона
навік обороняє
На злість Форікіону!
Обидва хори танцюють.
Провідця другої половини
хору
А тепер іще іншої пісні заводь,
ряснощедру царицю Деметру,
Що плодами землі обдаровує нас,
у піснях божественних прославте!
Перша половина хору
ОДА III
Деметро, таїн пресвятих
Владичице, прийди до нас,
Свій хоровод охороняй,
Щоб без турбот ми цілий день
Гуляли й веселились!
Друга половина хору
АНТОДА III
Удосталь жартів нам дозволь
390 І вдосталь поважніших слів,
Щоб, нагулявшись досхочу,
Як в свято личить, ми могли
Здобуть вінки звитяги!
Обидва хори танцюють.
Провідця хору містів
Анумо!
І бога юного сюди співом закликайте!
Нехай радіє з нами він у танку веселім!
Перша половина хору
Іакх преславний, святкувань веселих
Найбільша радосте, у храм богині [405]
Нас проведи!
400 І покажи, як легко ти
Проходиш путь далеку!
Іакх, о танколюбче, проведи мене!
Друга половина хору
Заради простоти й заради жарту
Узувся ти в сандалії подерті,
В лахміття вбравсь,
Щоб безоглядно ми могли
Гуляти й веселитись!
Іакх, о танколюбче, проведи мене!
Обидві частини хору
Я на дівча гарненьке оглянувся,
410 Що в танцях поряд весело стрибало,
Коли дивлюсь —
А в неї перса крізь хітон
Роздертий виглядають.
Іакх, о танколюбче, проведи мене!
Ксантій
Де всі — і я там, і мені ж бо хочеться
Гуляти й веселитись.
Діоніс
І мені також!
Обидва пристають до хору.
Провідця першої половини
хору
Як хочте, пожартуймо гуртом із Архедема!
Сім років мавши, ще не знав він родичів,
А нині порядкує
420 Там, наверху, між мертвих,
І перший став у злиднів і безпутників.
Провідця другої половини
хору
Я чую, як в могилі
Клісфенів син волосся
Вищипує іззаду, щоки дряпає,
Колотиться, зігнувшись,
І зойкає, й коханця
Себіна кличе з дема Анафлістського. [406]
Провідця хору містів
А Каллій Гіппоблудів,
В левину вбраний шкуру,
430 Морські бої вже розпочав із дівкою.
Діоніс
(виходить наперед)
Ви б не могли сказати,
Де тут Плутон домує?
З країв далеких щойно ми прийшли сюди.
Провідця хору містів
Не йди нікуди далі
І вдруге не запитуй,
А знай — стоїш при дверях ти Плутонових.
Діоніс
(до Ксантія)
Бери вантаж, хлопчино!
Ксантій
А це вже що за штука?
Повзуть дрібненькі з вантажа корінф'яни.
Провідця хору містів
440 Рушайте
В уквітчаний богині гай,
В її священне коло,
І свято, любе всім богам,
Радісно святкуйте!
Жінки й дівчата в хороводах
Хай ідуть зі мною
У сяйві факелів всю ніч славити богиню!
ОДА IV
Перша половина хору
Ходім на луки росяні,
Де рожі розцвіли,
430 За стародавнім звичаєм
Почнімо хоровод, —
Із Мойрами прихильними
Радіймо щиро й ми! [407]
АНТОДА IV
Друга половина хору
Для нас лиш сяє сонечко,
І світлий день — для нас!
Одні лиш ми, посвячені,
Побожну знаєм путь, —
Привітні і з чужинцями,
І з нашими людьми.
ЕПІСОДІЙ ПЕРШИЙ
Діоніс і Ксантій підходять до брами Плутонового палацу.
Діоніс
(до Ксантія)
460 Ну, як же бути? Як у двері стукати?
Як між мерцями стукати заведено?
Ксантій
А ти не думай довго, а дверима двинь, —
Ти ж мов Геракл — і мужністю, й потужністю.
Діоніс
(стукає)
Гей, хлопче!
Еак за дверима:
Хто там стукав?
Діоніс
Я, силач Геракл.
Еак
(ввійшов)
Ах ти, нахабо, погань, ти, безстиднику!
Мерзота, мерзосвітник, наймерзенніший!
Це ж ти у нас собаку викрав, Кербера, —
Схопив, душив, набив і поволік кудись!
А я ж його стеріг так! Ну, стривай тепер!
470 Тож невблаганні чорні скелі Стіксові
І Ахеронта бескиди скривавлені
Тебе не пустять.