Іліада - Гомер

Так хвиля,
395] До узбережжя поривами Нота південного гнана,
396] Б'є об скелі стрімчасті. Й нема їм од хвилі спокою
397] В зваді зустрічних вітрів, що відсіль і відтіль налітають.
398] Вставши, усі розійшлись і зникли поміж кораблями, —
399] Дим закуривсь по наметах, невдовзі й обід споживали.
400] Іншому з вічних богів свою кожен тут жертву приносив,
401] Урятувати від смерті благаючи й праці Арея.
402] А надмогутньому Зевсові владар мужів Агамемнон
403] В жертву гладкого бика заколов, п'ятирічного віком,
404] Скликав до себе тоді всеахейських старійшин найкращих —
405] Нестора першим та Ідоменея, володаря Кріту,
406] Разом із ними Еантів обох та сина Тідея,
407] Шостим по них — Одіссея, що розумом Зевсові рівний.
408] А Менелай, войовник гучномовний, прийшов без запросин,
409] Знав-бо він в серці своєму, чим його брат турбувався.
410] Стали вони круг бика, ячмінного зерна узявши,
411] Й так молитись тоді владущий почав Агамемнон:

412] "Зевсе великий, що в сяйві ефіру живеш, темнохмарний,
413] Сонце хай не заходить, хай темрява землю не криє,
414] Поки я вщент не зруйную Пріамові пишних чертогів,
415] Чорних від диму, і брам не спалю їх вогнем нещадимим,
416] Поки на грудях у Гектора не розірву я хітона
417] Гострою міддю й навкруг не поляжуть у пил головою
418] Товариші його всі й зубами не гризтимуть землю".

419] Так він благав, та молитви його не послухав Кроніон.
420] Жертву священну прийняв і ще збільшив труди неминучі.
421] А як усі помолились і зерном посипали жертву,
422] Шию зігнули, вмить зарубали і шкуру обдерли.
423] Потім, відрізавши стегна, з боків їх жиром обклали,
424] Згорнутим вдвоє, а зверху сирим іще м'ясом накрили
425] І на багатті спалили з сухого, безлистого хмизу,
426] Збій же увесь тримали на гострих рожнах над Гефестом.
427] Потім, як стегна спалили й жертовної з'їли утроби,
428] Інше все на шматки порубали й, рожнами проткнувши,
429] Смажили вміло й потім з вогню познімали старанно.
430] Всю закінчивши роботу, порозкладали наїдки
431] Й сіли вечеряти, й кожен в вечері тій рівну мав долю.
432] Потім, коли уже голод і спрагу вони вдовольнили,
433] Нестор, їздець староденний, з таким до них словом звернувся:

434] "Славний сину Атреїв, владарю мужів Агамемнон,
435] Більше не гаймо часу на розмови і справи надалі
436] Не зволікаймо тієї, що бог на нас покладає.
437] Отже, звели, щоб ахеїв окличники мідянозбройних
438] До кораблів чорнобоких скликали негайно збиратись,
439] Ми ж усі разом тоді по широкому стану ахеїв
440] Пройдемо, щоб розбудить у них швидше палкого Арея".

441] Так він сказав. Тим не знехтував владар мужів Агамемнон.
442] Дзвінкоголосих гукнувши окличників, він ізвелів їм
443] Довговолосих до бою негайно скликати ахеїв.
444] Ці їх скликали, а ті — звідусюди збиралися швидко.
445] Кинулись разом з Атрідом паростки Зевса, державці,
446] Воїв ряди шикувать. Серед них ясноока Афіна
447] Дорогоцінну егіду несла нестаріючу й вічну,
448] Китиць із щирого золота сотня із неї звисала,
449] Сплетених гарно, і кожна із них — в гекатомбу ціною.
450] Сяючи блиском егіди, пройшла вона поміж ахеїв,
451] В бій закликаючи їх. І в кожного в серці з'явилась
452] Сила змагатися з ворогом, битися з ним безустанно.
453] Навіть милішим здалося їм раптом усім воювати,
454] Ніж в кораблях глибодонних до рідного краю вертатись.

455] Наче вогонь нищівний, що в безкраїх лісах розгорівся
456] На верховині гірській і далеко та заграва сяє,
457] Так же із лав, що проходили, від світлосяйної міді
458] Сяйво блискуче в повітрі аж неба самого сягало.

459] Мов перелітні зграї крилатих птахів Незліченні,
460] Диких гусей, журавлів чи лебедів ключ довгошиїх
461] В небі асійськім, обабіч Каїстрових течій струмистих,
462] Гоняться взад і вперед, на крилах красуючись легких,
463] З криком сідають на землю, і гомоном повняться луки, —
464] Від кораблів і наметів своїх племена незліченні
465] Ринули так у долину Скамандру. Аж стугоніла
466] Страшно земля під ногами людей і під кінським копитом.
467] На скамандрійських нарешті спинилося луках квітучих
468] Безліч їх, мов листя і квіти, як час їм надійде.
469] Наче докучливих мух дзиготливих рої незліченні
470] Понад кошарою вперто кружляють в пастушім обійсті
471] В пору весняну, коли молоко напливає в дійниці,
472] Довговолосії так на рівнині роїлись ахеї
473] Проти троян, палаючи прагненням геть їх понищить.

474] Як чабани, що кіз розпорошені всюди отари
475] Легко, проте, розрізняють, хоч би й перемішані в полі,
476] Так ахеїв вожді ряд у ряд їх і лаву до лави
477] Розподіляли до бою, й владущий між них Агамемнон.
478] Схожий очима й чолом із Зевсом він був, громовержцем,

479] Станом — з Ареєм, грудьми — з державцем морським Посейдоном.

480] Наче бугай вирізняється в череді з решти худоби,
481] Дужий бугай, між корів на вигоні зразу помітний, —
482] Саме таким того дня Атріда зробив олімпієць,
483] Вирізнив між багатьох, серед інших героїв одмітив.

484] Нині скажіть мені, Музи, жилиці осель на Олімпі,
485] Ви-бо, богині, буваєте скрізь, і все вам відомо,
486] Ми ж лиш чуток дослухаєм, нічого не знаєм напевно —
487] Хто у данаїв вожді і хто у них був владарями?
488] Воїв же ані назвати, ані полічить я не зможу,
489] Хоч би і десять я мав язиків і десять горлянок,
490] Голос би мав неослабний і мідяне серце у грудях.
491] Тільки хіба що ви, Музи, егідодержавного Зевса
492] Доньки, назвали б самі мені всіх, хто діставсь Іліона.
493] Отже, лише корабельних вождів я назву з кораблями.

494] П'ятеро мужніх вождів очолили рать беотійську —
495] Аркесілай, Пенелей, Протоенор і Клоній з Леїтом,
496] Йшли з ними ті, що в Гірії жили та Авліді скелястій,
497] В Схені та Сколі, в багатім на пагорби й ліс Етеоні,
498] В Граї, Теспеї, також в Мікалессі широкорівниннім.
499] Ті, що навколо Ілесія й Гарми жили та Ерітри,
500] Що Елеон, Окалею й також Петеон заселяли,
501] Гілу, а ще й Медеон, це гарно збудоване місто,
502] Копи, Евтресу і голубами уславлену Тісбу,
503] Що в Коронеї жили й Аліарті, травою багатім,
504] Ті, що Глісант заселяли, і ті, що прийшли із Платеї,
505] Й що в Гіпофівах жили, у гарно збудованім місті,
506] Та у священнім Онхесті, де вславлений гай Посейдона,
507] Й ті, що з Мідеї прийшли й виноградом багатої Арни,
508] Й ті, що в Нісі божистій жили й Антедоні далекім.
509] З ними прийшло п'ятдесят кораблів мореплавних, і в кожнім
510] Юних, дужих бійців беотійських сто двадцять сиділо.

511] Тих, що жили в Аспледоні, в Мінейськім жили Орхомені,
512] Вів Аскалаф за собою й Іалмен, синове Арея,
513] В батьківськім Актора домі їх Астіоха родила.
514] Дівчина та соромлива наверх, до своєї світлиці,
515] Вийшла, й могутній Арей перебув там із нею таємно.
516] Тридцять за ними тоді кораблів припливло крутобоких.

517] Схедій з Епістрофом, діти високого духом Іфіта,
518] Сина Навбола, ішли на чолі фокеїв численних,
519] Що Кіпаріс населяють і край Пітона скелястий,
520] Крісу божисту й Давліду, і тих, що живуть в Панопеї,
521] В Анемореї, і тих, що оселі їх круг Гіамполя,
522] Тих, що уздовж святої Кефісу-ріки проживають,

523] Тих, що в Лілеї живуть, при світлих Кефісу джерелах.
524] Сорок з собою вони кораблів привели чорнобоких.
525] Двоє вождів цих у лави стрункі шикували фокеїв
526] З лівого боку беотян, готуючи військо до бою.

527] Локри мали вождем Ойле'ща, швидкого Еанта,
528] Менший на зріст видававсь він од Телемоніда Еанта,
529] Менший багато, такий невеличкий, в броні полотняній.
530] А на списах перевищив панеллінів він і ахеїв.
531] Вів племена він, що Кінос, Опунт, Калліар заселяли,
532] Бесси пониззя, і Скарфу, й Авгеї долини принадні,
533] Тарфу, і Троній, і Багрія бистрого всі узбережжя.
534] Сорок з собою вони кораблів привели чорнобоких —
535] Локрів, що проти Евбеї священної їхні оселі.

536] Йшли із Евбеї абанти, що запалом дихали дужим,
537] Ті, що з Халкіди й багатої на виноград Гістіеї,
538] З Керінта, що біля моря, із Дія, високого міста,
539] Із Еретреї і ті, що у Стірі живуть та в Карісті.
540] Всіх за собою їх вів Елефенор, Ареєва парость,
541] Син Халкодонта, начальник відважних душею абантів.
542] Бистрі були ті абанти, із косами довгими ззаду,
543] Вої палкі, що ударом списів ясенових жадали
544] Панцирів мідну броню розбивати на грудях ворожих.
545] Сорок з собою вони кораблів привели чорнобоких.
546] Ті, що в Афінах жили, у гарно збудованім місті,
547] В цім Ерехтея могутнього краї, — його-бо Афіна,
548] Зевсова донька, зростила, родила ж земля хлібодайна,
549] В пишному храмі своєму Афіна його оселила, —
550] В коловороті років там усі юнаки афінейські
551] Жертви йому милостивні з биків і овечок приносять.
552] Воєначальником був Менестей у них, син Петеоїв, —
553] Серед людей земнородних ніхто так, як він, не умів ще
554] Коней до бою й мужів щитоносних ряди шикувати.
555] Вмів це лиш Нестор, що був набагато від нього старіший.
556] Він п'ятдесят кораблів із собою привів чорнобоких.

557] Із Саламіна дванадцять прийшло кораблів із Бантом,
558] Там поставив він їх, де афінські стояли фаланги.

559] Ті, що їм Аргос — оселя, й Тірінта, мурована міцно,
560] І Герміона, й Асіна, міста при затоці глибокій,
561] Гавань Ейону, й Трезен, й Епідавр, виноградом славетний,
562] Ті, що в Агіні живуть і в Масеті, і молодь ахейська —
563] Мали вождем Діомеда, що славен був голосом дужим,
564] З ними йшов і Стенел, славетного син Капанея;
565] Був ще третім вождем Евріал у них, муж богорівний,
566] Син Меністея і внук державця старого Талая.
567] Над усіма ж Діомед був, уславлений голосом дужим.

568] Вісім десятків вони кораблів привели чорнобоких.

569] Тих, що в Мікенах жили, у гарно збудованім місті,
570] Що заселяли Корінф і збудовані гарно Клеони,
571] u1088ретіреї долину принадну, і місто Орнею,
572] І Сікіон, що Адраст у ньому колись володарив;
573] Жителів Гіпересії і скель Гоноесси високих,
574] Тих, що в Пелені жили, і тих, що навкруг Егіона
575] І по всьому Егіалу, й широкої близько Геліки, —
576] їх аж на ста кораблях владущий привів Агамемнон,
577] Син Атреїв. Із ним прибуло найчисленніше військо
578] І найдобірніше.