Опір путінському режиму - Браудер Білл
Майкл запропонував свого колегу Джейкоба Буґдала з юридичної фірми "Суссман Годфрей". Ми уклали з ним угоду, і вже до 15 грудня він підготував та подав наше друге клопотання про дискваліфікацію.
Оскільки слухання в справі "Превезона" мали розпочатися вже в перші дні нового року, це прискорило весь процес, включно з розглядом нашого нового клопотання, яке швидко призначили вже на третій день — день мого другого допиту.
Напередодні всю ніч йшов сніг, і на ранок п'ятниці його насипало заввишки метр. Моя сім'я та наші гості потирали руки, очікуючи, що покатаються досхочу на гірських лижах.
Після дружнього сніданку я допоміг дітям зібратися і пішов до свого робочого кабінету, де мав провести цілий день перед монітором під час виснажливого допиту.
Тестуючи відеозв'язок, я набрав Майкла у його нью-йоркському офісі, де мав відбутися допит. У конференц-кімнаті він був поки сам, але о 9:15 ранку за моїм часом (різниця з Нью-Йорком +2 години) з'явилися два прокурори. Після коротких привітань вони зайняли відведену частину столу, розклавши на ньому папери та кілька папок із документами.
За пів години з'явилася кавалькада юристів "Бейкер-Гостетлер". Як і минулого разу, це був цілий ритуал. Їх було чоловік шість чи сім, усі з важкими пузатими портфелями та візками, на яких нагромаджувалися незліченні коробки. Процес обсаджування цієї свити на своєму боці столу зайняв понад п'ять хвилин.
Цього разу допит мав вести колега Цимрота — Пол Левін, оскільки сам Цимрот намагався запобігти дискваліфікації своєї фірми у федеральному суді на Перл-стріт. Передбачалося, що слухання закінчиться до початку мого допиту, але воно ще йшло повним ходом.
Стрілка годинника перемістилася на 10:15 ранку, і допит офіційно розпочався. Напруга, що панувала в конференц-кімнаті в Нью-Йорку, передавалася мені в Аспен. Левін подався вперед, готовий поставити своє перше каверзне запитання, але тут м'яко втрутився Майкл (він завжди говорив м'яко, спокійно, без напруги):
— З огляду на те, що зараз триває слухання за клопотанням про дискваліфікацію, було б недоречно розпочинати допит, доки суддя не винесе рішення.
Левін начебто був готовий посперечатися, але відступив перед залізною логікою Майкла. І оскільки допит не міг продовжуватися, а ми не могли розійтися, поки суддя не винесе те чи інше рішення, то всі сиділи в незручному мовчанні і чекали.
Час минав: десять хвилин, двадцять, пів години. Нарешті, трохи пізніше одинадцяти у всіх разом задзвонили телефони. Суддя Грієса розпорядився відкласти допит доти, доки він не ухвалить рішення.
Допит було скасовано, принаймні сьогодні. Поки "Бейкер-Гостетлер" із шумом завантажували коробки назад на візки, я дивився у вікно на свіжий сніг. Набравши Майкла, я запитав:
— Я можу піти покататися на лижах?
Я все ще міг бачити його по відеозв'язку. Він усміхнувся і відповів:
— Насолоджуйся.
Я швидко попрощався, вимкнув комп'ютер і побіг униз збиратися. Завантаживши все спорядження в джип, я вирушив на перехоплення Едуардо та дітей до Сноумаса, великого гірськолижного курорту поряд з Аспеном. Від Аспена до Сноумаса приблизно 20 хвилин їзди. Я помчав в об'їзд аеропорту, і це нагадало мені шкільні часи, коли я навчався в інтернаті в Стімбот-Спрінґсі тут же, у Колорадо. Тоді, якщо за ніч випадало понад 30 сантиметрів снігу, вранці директор школи бив у величезний дзвін, скасовував заняття та оголошував День снігу. І тоді всі, хто вмів стояти на лижах: і учні, і вчителі, і обслуговий персонал, прямували в гори. Для мене не існувало бажанішого звуку, ніж мелодії цього величезного дзвона.
Сьогодні Майкл оголосив цей день для мене Днем снігу.
Лишивши позаду Совиний струмок (англ. Owl Creek), я зателефонував Едуардо і потішив його гарною новиною. Він захоплено сказав, щоб я чекав їх на вершині Лосиного табору (англ. Elk Camp), де зазвичай найкращий шар снігу і багато трас середньої складності, що петляють серед дерев і цим роблять дітей щасливими.
Я припаркував джип, взяв свої речі та пішов до підіймача. Контраст був разючий: з одного боку, сидіти в робочому кабінеті на допиті проксі російського уряду, з іншого — парити в кріслі підіймача, звідки я оглядав панораму гір, вдихаючи свіже холодне повітря і передчуваючи катання сніговою цілиною.
Едуардо з дітьми вже були на вершині, і мої діточки світилися від щастя, тому що їхній тато нарешті був з ними, бо більшу частину нашого спільного відпочинку мене не було поруч. Але тепер ми всі були разом і почали з'їзд стежкою Сірого Вовка (Grey Wolf Trail).
Ми з Едуардо ковзали по снігу за дітьми, і, закладаючи черговий плавний поворот дугою, я відчув, як мій телефон завібрував. Трохи відставши, я зупинився осторонь і побачив, що дзвонить Джейкоб Буґдал.
Було дивно, що він зателефонував так швидко. У голові миготіли стереотипні картинки: присяжні, повертаються до зали через пів години з обвинувальним вердиктом. Я з відчуттям жаху відповів:
— Алло?
— Білле, відчуваю, ти чудово проводиш час.
— Так. Що трапилося?
— Ми виграли!
— Ми виграли?
— Так. Суддя Грієса щойно дискваліфікував Джона Москоу та "Бейкер-Гостетлер"!
Я стояв нерухомо і дивився в далечінь на Скелясті гори. Потрібні були роки і величезні зусилля, аби ми нарешті домоглися усунення від справи цих слизьких адвокатів.
Ще не знаючи прекрасних новин та юридичних поневірянь мого життя загалом, діточки махали мені, стоячи біля підніжжя схилу: "Тату, ну давай же!"
Я сказав Джейкобу, що він герой сьогоднішнього дня, засунув телефон у кишеню і помчав униз, переповнений енергією. Цей день був і залишиться одним із найкращих у моєму гірськолижному житті.
Наступні кілька днів я грівся в променях цієї перемоги, насолоджуючись можливістю знову почуватися нормальною людиною на відпочинку. Ми каталися на лижах та санках, влаштовували бої сніжками біля будинку та пакували різдвяні подарунки, а потім ховали їх під ялинкою. Я знав, що це лише перепочинок, скоро "Превезон" найме нових юристів, і в новому році ця сага продовжиться, та зараз викинув усе це з голови.
Але за два дні до Різдва Джейкоб зателефонував знову. У його голосі вже не було радості, як минулого разу. Він повідомив, що суддя Грієса призначив терміновий конференц-дзвінок з усіма адвокатами на другу половину дня.
— Мені здається, він передумав і хоче скасувати рішення про дискваліфікацію,— сказав Джейкоб.
— Ви що, знущаєтесь?
Пізніше всі зателефонували та з'єдналися у відеодзвінку із суддею Грієса. Якимось чином на відеоконференц-дзвінок було допущено і Наталію Весельницьку. Як виявилося, вона спеціально приїхала до Нью-Йорка для вирішення кризи, і суддя Грієса дозволив їй звернутися до суду. Це було вельми незвичайно. Весельницька не була членом Нью-йоркської колегії адвокатів і до того ж не розмовляла англійською. Через перекладача вона благала суддю не дискваліфіковувати "Бейкер-Гостетлер", наголошуючи на тому, що "Превезону" буде важко знайти нових адвокатів за кілька тижнів до початку судових слухань.
Здавалося, судді явно імпонував цей "плач Ярославни", як і те, що вона прилетіла з Москви до нього, щоб порозумітися. Наступного дня, на Святвечір, суддя Грієса призупинив своє рішення про дискваліфікацію. Він поки не збирався змінювати його, але хотів, щоб адвокати надали більше письмових аргументів, перш ніж він остаточно вирішить долю "Бейкер-Гостетлер".
Мені коштувало величезних зусиль відсунути те, що сталося, на другий план. Прокинувшись рано-вранці на Різдво, ми всі зібралися біля красуні-ялинки у вітальні. Діти по черзі відкривали подарунки, а вже після них і ми з Оленою обмінялися подарунками з Ліною та Едуардо. Я використав всі мої душевні сили, щоб не дозволити цьому примхливому нью-йоркському судді зіпсувати нам Різдво і, схоже, впорався.
За кілька днів ми проводили Вурцманів, а 3 січня і самі повернулися до Лондона.
8 січня суддя Грієса ухвалив остаточне рішення. У своєму заплутаному письмовому висновку він скасував дискваліфікацію Джона Москоу та "Бейкер-Гостетлер". Просто кажучи, він укотре змінив свою думку.
Через три дні ми подали апеляцію, але суддя Грієса негайно її відхилив, оголосивши, що більше не дискваліфікуватиме дискваліфікованих. Йому хотілося скоріше розпочати процес по суті справи "Превезона" і прибрати мене зі шляху.
Обговорюючи його рішення, Майкл Кім зауважив:
— Ми практично вичерпали всі можливості, але все ж таки ми повинні спробувати ще одну річ. Єдине, що може змусити федеральний суд скасувати своє рішення, це тільки так званий мандамус, судовий наказ вищого суду. Мало хто зумів досягти успіху в цьому, але це наш останній шанс.
— Звучить слабенько, — сказав я.
— Так і є. Ми повинні будемо піти до апеляційного суду та переконати їх у тому, що суддю "несе". Я ніколи не рекомендував йти цим шляхом, але, з огляду на неадекватність поведінки судді Грієса, це може спрацювати.
Як сказав Майкл, то був наш останній шанс. Я дав юристам зелене світло, і 13 січня Джейкоб подав наше клопотання щодо застосування мандамуса до Апеляційного суду другого округу Нью-Йорка.
Поки Другий окружний суд розглядав наше клопотання, справа "Превезона" вирувала. Судовий процес мав розпочатися 27 січня. Папери літали туди та назад. Активність зашкалювала, голова йшла обертом. Мені треба було терміново летіти до Нью-Йорка для повторного допиту, а потім відразу ж до суду, щоб протягом декількох днів поспіль давати свідчення як перший свідок сторони обвинувачення.
Я готувався до всіх цих допитів та свідчень і вилітав до Нью-Йорка 25 січня. Але тут надійшов електронний лист від Джейкоба. У ньому була одна сторінка додатка — рішення Апеляційного суду: "Після належного розгляду справжнім ухвалюється: клопотання апелянта щодо відтермінування ЗАДОВОЛЬНИТИ; слухання у справі в окружному суді ВІДКЛАСТИ на час розгляду апеляції".
Простою мовою це означало: все зупинити, а адвокатам розслабитися. Судовий процес по суті припинено доти, доки Апеляційний суд другого округу не вирішить, чи слід забрати "Бейкер-Гостетлер" із цієї справи чи ні.
Це рішення було приголомшливим. Те, що апеляційний суд заборонив судовий розгляд великої справи про відмивання грошей за кілька днів до призначеної дати, наочно показало, наскільки серйозно він ставиться до злочинних дій Джона Москоу та його контори "Бейкер-Гостетлер".
З цього моменту оновлення електронного архіву судових документів у справі призупинилося.
