Жовтий туман - Волков Олександр
Гудвін став іменувати себе Великим і Жахливим Чарівником Смарагдового міста.
Читання дедалі більше захоплювало чаклунку, вона просиджувала над літописом цілими днями й навіть забувала вчасно пообідати, що з її апетитом було вкрай дивно.
Нові незвичайні події сталися в Чарівній країні. Ураган, накликаний чаклункою Гінгемою, приніс із-за гір будиночок-фургон, в якому перебувала дівчинка Еллі та її песик Тотошко. Будиночок звалився на злу Гінгему і розчавив її. Песик знайшов у печері Гінгеми чарівні срібні черевички і віддав їх своїй хазяйці.
На місце події з'явилася добра фея Вілліна. Вона сказала, що коли Еллі доб'ється виконання заповітних бажань трьох істот, то Великий Гудвін поверне її на батьківщину, в Канзас. І Еллі, надівши срібні черевички, хоробро попрямувала до Смарагдового міста дорогою, викладеною жовтою цеглою. Її супроводжував веселий Тотошко.
Еллі недовго ждала зустрічі з трьома істотами, котрі мали заповітні бажання. В пшеничному полі вона зняла з кілка солом'яне опудало на прізвисько Страшило. Страшило повідомив, що. його заповітне бажання — одержати мозок.
Далі нові друзі побачили в лісі Залізного Дроворуба. Він стояв там цілий рік, іржавіючи від дощів і негоди. Коли його змастили і він заговорив, Дроворуб признався, що найзаповітніше його бажання — мати любляче серце.
Третьою істотою із заповітним бажанням виявився Полохливий Лев. Він був таким несміливим, що боявся навіть дрібних звірят і найбільше в світі жадав набратися сміливості.
Ця незвичайна компанія, здолавши дорогою безліч перешкод, дісталася до Смарагдового міста і розповіла Гудвілу про Свої бажання. Великий і Жахливий оголосив прохачам, що їхні бажання здійсняться лише в тому випадку, якщо вони переможуть підступну Бастінду.
Це було важке завдання, і все ж вони впоралися з ним, Бастінді судилося померти від води, вона п'ятсот років не вмивалася і не чистила зуби. А Еллі під час сварки облила її відром води, і чаклунка розтанула, немов грудка цукру в склянці чаю.
Коли Еллі та її кумедні і любі друзі повернулися з перемогою і зажадали від Гудвіна виконання їхніх бажань, Великий і Жахливий признався, що ніякий він не чарівник, а просто дурисвіт, який морочить людям голови. Вія страшенно боявся справжніх чарівниць і ховався від них у своєму палаці.
— Я відразу здогадалася, що тут щось негаразд, — чванькувато зауважила Арахна. — Цей самозваний друг Сонця ще з самого початку здався мені підозрілим. Та це на краще — одним ворогом менше.
Зрештою, хоча Гудвін і був фальшивим чарівником, він виявився досить кмітливим, щоб дати Страшилові розумний мозок з висівок, перемішаних з голками і шпильками. Дроворубові Гудвін підвісив у грудях серце з ганчір'я, наповнене тирсою. А Левові дав напитися сміливості із золотого блюдця, де вона шипіла й пінилася. Троє друзів стали гордими і щасливими, їхні заповітні бажання здійснилися.
Гудвіну набридло ховатися від людей, і він повернувся до Канзасу на тій самій кулі, на якій прилетів до Чарівної країни. Замість себе він призначив правителем Смарагдового міста Страшилу Мудрого. Залізний Дроворуб повернувся до Мигунів і став правителем Фіолетової країни. А Сміливого Лева вибрали своїм царем звірі.
— Ти диви, як воно цікаво виходить! — здивувалася Арахна, дізнавшись, чим закінчились пригоди друзів Еллі. — Всі стали знатними особами, правителями і царями. Ну, а дівчинка? Що сталося з дівчинкою?
Читаючи далі сувій, чаклунка дізналася, що Еллі повернулася додому, її перенесли в Канзас чарівні черевички Гінгеми.
Покликавши Кастальо, — а він і був останнім літописцем, — Арахна суворо запитала:
— Слухай-но, малюче, усе, що тут написано про Еллі та її приятелів, правда чи вигадка? Надто все це схоже на казку!
— Все це суща правда, володарко, клянуся життям моїх онуків! — запевнив літописець. — Та це ще нічого, читайте далі, там ви знайдете ще дивовижніші речі.
Арахна, з'ївши трьох биків і двох баранів, ще з більшим інтересом взялася за літопис. З наступного сувою вона дізналася, що чаклунці Гінгемі до її загибелі прислужував злий і заздрісний столяр Урфін Джюс. Коли Гінгему розчавив будиночок Еллі, Урфін пішов у ліс і там жив самотою, нікого не люблячи і ніким не любимий.[3]
Одного разу буря занесла на його город насіння дивної рослини, яка мала надзвичайну життєву силу. Вони проросли в нього на грядках, і коли Урфін висмикав їх, подрібнив і висушив на залізних деках, то вийшов животворний порошок.
Урфін виготовив армію могутніх дерев'яних солдат і назвав їх дуболомами. Ожививши дуболомів, Джюс з їхньою допомогою став повелителем Жуванів і Мигунів та королем Смарагдової країни.
Потрапивши в полон до Урфіна, Страшило і Залізний Дроворуб не захотіли визнати владу загарбника. Їм вдалося написати послання до Еллі, і ворона Кагги-Карр, здолавши довгий шлях до Канзасу, розшукала дівчинку.
Коли Еллі дізналася, що її друзі в біді, вона поспішила до них на виручку, але не сама. Її супроводжував дядько, одноногий моряк Чарлі Блек, майстер на всі руки. Моряк і дівчинка перетнули Велику пустелю на сухопутному кораблі на колесах. Вони перейшли Кругосвітні гори й опинилися в Чарівній країні.
Боротьба з Урфіном та його дерев'яними солдатами була довгою і тяжкою, але завершилася перемогою Еллі та її друзів. Урфіна Джюса засудили до вигнання, а дуболомам, за пропозицією Страшила, замість лютих пик вирізали веселі усміхнені фізіономії, і дерев'яні люди перетворилися на слухняних працелюбних трудівників.
Покінчивши з владарюванням Урфіна, Еллі та її дядько повернулися на батьківщину.
Дізнавшись про безславний кінець блискучої кар'єри Урфіна Джюса, Арахна поспівчувала столярові, його зла і заздрісна вдача припала чаклунці до душі.
— Слід узяти на замітку цього метикуватого чоловічка, — сказала чаклунка.
Арахну зацікавила і доля Руфа Білана, головного державного розпорядника при королі Урфіні Першому. На цю високу посаду Урфін призначив Руфа Білана за зраду: той зрадив рідне місто і тайкома відкрив ворогам міські ворота. Коли влада Урфіна впала, Руф Білан не став чекати покарання за свої злочини і втік у Підземелля. Рятуючись від переслідувачів, Руф Білан заблудився в лабіринті й потрапив до джерела Сонної води. Випадково знайденою киркою він почав прорубувати прохід крізь кам'яну стінку, яка оточувала басейн, перекрив потік водяного струменя, і вода пішла в землю.[4]
За цю тяжку провину правлячий тоді король розжалував колишнього міністра в лакеї, а в Підземній країні зникнення Сонної води порушило порядок, який існував там протягом століть. Королі, які закінчували правити і мали заснути на півроку, тепер тинялися по палацу зі своїми сім'ями, перебуваючи в якомусь заціпенінні. Не засинали придворні лакеї, солдати, шпигуни…
Всю цю ненажерливу юрбу доводилось годувати трудовому люду, а продуктів на всіх не вистачало, в країні настав голод. І тут несподівано в Підземній країні з'явилася Еллі. Прочитавши про це, Арахна муркнула від задоволення.
— Ну і дівчинка! З усього видно — фея! Відчуваю, доведеться мені з нею воювати, стане вона на моєму шляху!..
Еллі та її троюрідний брат Фред Каннінг припливли в Печеру сімох королів у човні підземною річкою. Руф Білан набрехав, що Еллі може відновити джерело Сонної води, зникнення якої спричинило тяжкі лиха Підземній країні. Королі оголосили, що Еллі та її брат залишаться в полоні доти, доки Священне джерело не з'явиться знову.
Довелося посилати гінця за Страшилом, Дроворубом, Левом та іншими друзями Еллі. Вправний механік Лестар привів з собою бригаду дуболомів, а ті принесли помпи, бурильний та інший необхідний інструмент.
Майстри пробурили глибоку свердловину, опустили в неї труби і добралися до зниклого в землі джерела. Коли знову вдарив фонтан Сонної води, королям було оголошено, що це звершилося завдяки чарам Еллі.
— Так воно, напевно, і було, — пробурчала недовірлива Арахна.
Коли в Підземній країні знову з'явилася Сонна вода, мудрий Страшило придумав дотепний трюк. Усіх семеро королів приспали одночасно. А коли вони прокинулися, невинні, мов новонароджені малята, їм навіяли, що один з них раніше був ткачем, другий — ковалем, третій — хліборобом… І вони почали скромне трудове життя.
Так було покінчено з володарюванням сімох королів і країна стала вільною. Підземні рудокопи переселилися нагору, під сонце Чарівної країни. Вони збудували села по сусідству з Жуванами і зайнялися землеробством та скотарством.
Дочитавши до цього місця, Арахна їдко всміхнулася:
— Вільними стали, голуб'ята, так? Ну, нічого, ось я до вас доберуся, ще пошкодуєте за своїми сімома королями!
Протягом останніх днів перебування у рудокопів Еллі побачилася з Раміною, королевою польових мишей. І королева напророчила дівчинці, що та більше не повернеться до Чарівної країни. Страшило та інші друзі Еллі дуже засумували, дізнавшись про це пророцтво, й обіцяли назавжди зберегти вдячну пам'ять про маленьку дівчинку з Великого світу, яка зробила так багато добра для народів Чарівної країни.
Еллі і Фреда посадили в паланкін, прикріплений на спині ручного дракона Ойххо, і той відніс їх на батьківщину, до Канзасу.
Чаклунка запитала літописця:
— Скажи мені, Кастальо, Раміна мала рацію і Еллі справді не повернулася до Чарівної країни?
— Читайте далі, хазяйко, — ухильно відповів гном. — Читайте все і дізнаєтесь.
ВОГНЯНИЙ БОГ МАРРАНІВ
рахна знову взялася ва читання. Літопис повернувся до Урфіна Джюса і почав розповідати, як той роками нудився у своїй самотній хаті, в країні Жуванів.[5]
Десять років копався Урфін на своєму городі, і раптом доля його круто змінилася. Поблизу його житла упав гігантський орел Карфакс, поранений у битві з іншими орлами. Колишній король вилікував Карфакса, і між ними зав'язалася дружба. Хижий Урфін запевнив благородного птаха, що думає тільки про одне: як ощасливити інших людей. Добре було б йому стати королем відсталого народу, що живе в нужді і темряві. Цей народ за його, Урфіна, правління заживе на славу.
Найтемнішим народом у Чарівній країні були Стрибуни, котрі населяли віддалену долину поміж гір. Стрибуни, що називали себе Марранами, настільки відстали від інших племен, що навіть не вміли користуватися вогнем.