На дні прірви - Лондон Джек

Потовкти свою дружину на драглі та поламати їй кілька ребер — це дрібне порушення порівняно із спанням просто неба, коли не маєш чим заплатити за нічліг. Хлопчина, що вкраде кілька груш у багатої залізничної корпорації, — більша загроза для суспільства, ніж хуліган-підліток, що ні сіло ні впало нападає на сімдесятлітнього діда. А якщо молода дівчина, наймаючи помешкання, вдає, ніби вона має роботу, то вона вчинить такий страшний переступ, що не покарати її — значить поставити під загрозу всю систему приватної власності. Якби вона швендяла після півночі по нечестивому Пікаділлі або Стренду, поліція дала б їй спокій, і вона мала б чим заплатити за помешкання.

Для ілюстрації наведу низку витягів із судових звітів за один тільки тиждень:

"Відніс, поліційний суд. Суддями — олдермени Госідж та Ніл. Томаса Лінча обвинувачено в тому, що бешкетував напідпитку і вчинив напад на констебля. Обвинувачений викрав затриману полісменом жінку, копнув його ногою і жбурляв у нього каміння. Оштрафовано на 3 шилінги 6 пенсів за першу провину і на 10 шилінгів та судові витрати за напад.

Глазго, поліційний суд Квінс-парку. Слухав справу міський суддя Норман Томпсон. Джон Кейн визнав себе винним у тому, що побив свою дружину. Раніше був засуджений п'ять разів. Штраф 2 фунти 2 шилінги.

Тонтон, мирова колегія графства. Джон Пейнтер, кремезний здоровань, назвав себе робітником. Його обвинувачено в тому, що побив свою жінку. В останньої два великі синці під очима і дуже спухле обличчя. Оштрафовано на 1 фунт 8 шилінгів, включаючи судові витрати, і зобов'язано дотримувати спокою.

Відніс, поліційний суд. Річарда Бествіка та Джорджа Ганта обвинувачено в тому, що, полюючи, вони зайшли в приватні володіння. Гантові — штраф 1 фунт і судові витрати, Бествікові — 2 фунти і витрати. З огляду на неоплатність замінено місяцем ув'язнення.

Шафтсбері, поліційний суд. Суддею — мер міста містер А. Т. Карпентер. Томаса Бейкера обвинувачено в спанні на вулиці. Чотирнадцять діб.

Глазго, центральний поліційний суд. Слухав міський суддя Данлоп. Едварда Моррісона, підлітка, обвинувачено в крадіжці п'ятнадцяти груш з підводи на залізничній станції. Сім діб.

Донкастер, поліційний суд. Судді — олдермен Кларк та інші. Джеймса Мак-Гауена, згідно з законом проти браконьєрства, обвинувачено в тому, що мав при собі браконьєрське знаряддя та кілька кролів. Штраф 2 фунти і судові витрати або один місяць ув'язнення.

Данфермлайн, шерифський суд. Судив — шериф Гілеспі. Джон Янг, шахтар, визнав себе винним у тому, що напав на Александра Сторара, бив його кулаками по голові й по тілу, повалив на землю і вдарив шахтною підпорою. Штраф 1 фунт.

Керколді, поліційний суд. Міський суддя Дішарт. Сімон Вокер визнав себе винним в тому, що напав на чоловіка, вдарив його і збив з ніг. Напад був нічим не викликаний, і суд кваліфікував обвинуваченого як вельми небезпечного для громади. Штраф 30 шилінгів.

Менсфілд, поліційний суд у складі мера міста, панів Ф. — Дж. Тернера, Дж. Вітекера, Ф. Тідсбері, Е. Голмса та д-ра Р. Несбіта. Джозефа Джексона оскаржено за напад на Чарлза Канна. Без жодного приводу обвинувачений сильно вдарив позивача в лице, збивши його з ніг, а потім копнув ногою в скроню. Потерпілий втратив свідомість і протягом двох тижнів був під лікарським наглядом. Штраф 21 шилінг.

Перт, шерифський суд. Суддею — шериф Сім. Девіда Мітчела обвинувачено в браконьєрстві. Має дві попередніх судимості, останню три роки тому. Шерифа просили врахувати похилий вік (62 роки) і те, що він не чинив опору лісникові при затриманні. Чотири місяці ув'язнення.

Денді, шерифський суд. Суддею шерифів заступник — шановний Р. С. Вокер. Джона Мерея, Дональда Крега та Джеймса Паркса обвинувачено в браконьєрстві. Крега і Паркса оштрафовано по одному фунту кожного або чотирнадцять діб ув'язнення, Мерея — на п'ять фунтів, або місяць ув'язнення.

Редінг, поліційний суд у складі панів В. Б. Монка, Ф. Б. Парфіта, Г. М. Воліса та Г. Гілегена. Альфреда Мастерса, 16 років, оскаржено в тому, що спав надворі, на пустирі, і не мав ніяких певних засобів до існування. Сім діб.

Солсбері, міська колегія мирових суддів у складі мера міста, панів С. Госкінза, Г. Фулфорда, Е. Александера та В. Марлоу. Джеймса Мура оскаржено за крадіжку пари черевиків з двору крамниці. Двадцять одна доба.

Горнкасл, поліційний суд у складі преподобного В. П. Масінгберда, преподобного Дж. Грема та містера Н. Лукаса Келкрафта. Джорджа Брекенбері, молодого робітника, засуджено за цілковито безпідставний і брутальний, як його характеризували судді, напад на Джеймса Сарджента Фостера, котрому більш, ніж сімдесят років. Штраф — один фунт плюс п'ять шилінгів шість пенсів видатків.

Ворксоп, мировий суд у складі панів Ф. Дж. Фулджема, Р. Едісона та С. Сміта. Джона Прістлі обвинувачено в нападі на преподобного Леслі Грема. Оскаржений, бувши напідпитку, викотив дитячий візок перед підводу, в результаті чого візок перекинувся і з нього випало немовля. Тоді оскаржений напав на візника, а згодом і на позивача, що дорікав йому за неподобну поведінку. Внаслідок заподіяних оскарженим побоїв позивач мусив звертатись до лікаря. Штраф сорок шилінгів і видатки.

Ротергем, поліційний суд Вест-Райдінгу в складі панів С. Райта, Дж. П'ю та полковника Стодарта. Бенджаміна Сторі, Томаса Бремера та Семюела Вілкока оскаржено за браконьєрство. Кожному по місяцю.

Саутгемптон, поліційний суд графства в складі адмірала Дж. С. Раулі, містера Г. Г. Калм-Сеймура та інших. Генрі Торінг-тона обвинувачено в спанні на вулиці. Сім діб.

Екінгтон, поліційний суд у складі майора Л. Б. Баудена, панів Р. Ейра, Г. А. Фаулера та д-ра Корта. Джозефа Вотса обвинувачено в крадіжці дев'яти галузок папороті в чужому саду. Один місяць.

Ріплі, колегія мирових суддів у складі панів Дж. Б. Вілера, В. Д. Бембріджа та М. Гупера. Вінсента Еліна і Джорджа Гола обвинувачено згідно з законом проти браконьєрства, оскільки в них виявлено кілька кролів, а Джона Спаргема — обвинувачено в потуранні та сприянні першим. Гола і Спаргема оштрафовано на 1 фунт 17 шилінгів 4 пенси, а Еліна — на 2 фунти 17 шилінгів 4 пенси, включаючи видатки. З огляду на неоплатність перших двох ув'язнено на чотирнадцять діб, а останнього на місяць.

Лондон, Південно-західний поліційний суд. Суддею — містер Роз. Джона Пробіна обвинувачено в заподіянні тяжких тілесних пошкоджень констеблеві. Підсудний бив ногами свою жінку і також напав на іншу жінку, що протестувала проти його брутальної поведінки. Констебль намагався умовити оскарженого піти додому, але той раптово напав на полісмена, ударом в лице збив з ніг, бив його лежачого і поривався задушити. Далі підсудний ще навмисне копнув полісмена ногою в небезпечне місце, завдавши пошкодження, яке надовго позбавить його змоги виконувати службові обов'язки. Шість тижнів ув'язнення.

Лондон, Ламбетський поліційний суд. Суддя — містер Гопкінс "Бебі" Стюарт, 19 років, назвалася хористкою. Обвинувачено її в тому, що облудним чином користувалась помешканням і на суму в 5 шилінгів завдала збитків Еммі Брейжер — власниці мебльованих кімнат на Етвелрод. Оскаржена винайняла помешкання в домі позивачки, заявивши, що вона працює в театрі Краун. Після того, як оскаржена прожила в її домі два чи три дні, місіс Брейзер розпитала про неї і, виявивши, що слова дівчини неправдиві, передала її до рук поліції. Оскаржена заявила судові, що вона працювала б, якби мала не таке кволе здоров'я. Шість тижнів важких примусових робіт".

Розділ XVII

НЕПРИДАТНІСТЬ

Я спинився на хвилину, дослухаючись до суперечки на Майлендському пустирі. Було вже поночі; сперечалися робітники, нібито з кваліфікованих. Обступивши свого товариша, чоловіка літ тридцяти, приємного лицем, вони досить-таки завзято напосілися на нього.

— А як же з цією-от дешевою імміграцією? — допитувався один. — Хіба євреї з Уайтчепелу не ріжуть нас без ножа?

— Їх нема чого винуватити, — відказав той. — Вони такі самі, як і ми, і теж хочуть жити. Нічого нарікати, як хто згоден працювати за меншу платню, ніж ти, і перебиває тобі роботу.

— А як же жінка з малечею? — не вгомонявся той самий.

— Отож-бо воно й є, — була відповідь. — А як же жінка з малечею в того, хто наймається за меншу платню і перебиває тобі роботу? Га? Як його сім'я? Вона йому ближче до тіла, ніж твоя, і він не може дати їй померти з голоду. От він і збиває ціну робочої сили й витискає тебе. Але що його, бідолаху, винуватити! Він тому не винен. Завше, коли двох на одне місце, платня падає. Винна в цьому конкуренція, а не той, хто збиває платню.

— Але ж платня не падає, де є профспілка, — заперечили промовцеві.

— Отож-бо й є. Спілка запобігає конкуренції між робітниками, але тим, хто поза спілкою, стає ще тяжче. Отут і з'являється ця дешева робоча сила Уайтчепелу. Все це некваліфікований люд, профспілки в них нема, тим-то й гризуть один одному горлянки, а заодно й нам, коли ми не належимо до міцної спілки.

Не заходячи в дальшу суперечку, цей чоловік на майл-ендському пустирі показав своїм товаришам, що коли на одне місце два претенденти, платня мусить падати. Якби він колупнув глибше, то переконався б, що навіть профспілка, скажімо, з двадцяти тисяч членів не втримає платню від падіння, якщо двадцять тисяч безробітних пориваються витіснити профспілчан. Добре це ілюструє теперішня демобілізація і поворот додому солдатів з Південної Африки. Десятки тисяч їх потрапили в безнадійну скруту, поповнивши лави армії безробітних. По всій країні платня в цілому падає, а це породжує трудові конфлікти й страйки. З цього користають безробітні, що залюбки підхоплюють інструменти, покидані страйкарями.

Страшенний визиск, злиденні заробітки, легіони безробітних і величезна кількість бездомних та безпритульних — все це неминуче, коли охочих до роботи більше, ніж робочих місць. Ті чоловіки й жінки, що їх я здибав на вулицях, у шпичаках і на дармівщинї, опинились там не тому, що то "легке життя". Я досить докладно змалював тамішні недогоди, щоб показати, що таке життя аж ніяк не назвеш "легким".

В Англії, як показує тверезий розрахунок, краще працювати за двадцять шилінгів на тиждень, регулярно харчуватись і мати постіль уночі, аніж никати вулицями.