Кохання під час холери - Маркес Габріель Гарсіа

За порадою тітки Есколастіки Ферміна Даса погодилася на дворічний термін, протягом якого вона мала тримати їхню домовленість у цілковитій таємниці, й запропонувала, щоб Флорентіно Аріса попросив її руки, коли вона вже закінчить середню школу, під час різдвяних вакацій. Десь пізніше вони обміркують, як оголосити про їхню угоду — це залежатиме від того, коли їй пощастить домогтися дозволу батька. А тим часом обоє й далі писали одне одному з тим самим запалом і так само часто, але без колишнього відчуття тривоги, й помалу в листах почала з'являтися фамільярність, так ніби вони вже стали подружжям. Ніщо не порушувало їхніх мрій.

Життя Флорентіно Аріси змінилося. Розділене кохання надало йому впевненості та сили, яких він ніколи не знав, і він досяг таких успіхів у роботі, що Лотаріо Тугут легко домігся його затвердження своїм заступником і компаньйоном. На той час проект відкриття школи телеграфістів зазнав краху, і весь свій вільний час німець присвячував єдиному, що справді його цікавило, тобто ходив у порт, грав там на акордеоні й пив пиво з матросами, а закінчував вечір у вже відомому нам готелі. Збігло багато часу, перш ніж Флорентіно Аріса збагнув: вплив Лотаріо Тугута в тій оселі втіхи пояснювався тим, що він зрештою став господарем закладу, а крім того, імпресаріо портових "пташок". Він скупляв усе це поступово, на свої багаторічні заощадження, але від його імені завжди виступав кволий і сліпий на одне око чоловічок із головою-щіткою і такою лагідною вдачею, що ніхто не розумів, як із нього міг бути такий добрий управитель. Але добрий управитель з нього був. Принаймні так здавалося Флорентіно Арісі. Якось управитель — хоч Флорентіно про те й не просив — сказав, що в готелі йому надається постійний номер і не тільки для того, щоб він мав змогу легко розв'язувати проблеми, які виникають "нижче живота", а й для того, щоб був у нього власний куточок для читання та писання любовних листів. Отож, поки минали нескінченні місяці, які лишалися до формального оголошення заручин, він більше часу проводив там, аніж у конторі та вдома, і були тижні, коли Трансіто Аріса бачила його лише в ті хвилини, коли він приходив перевдягтися.

Читання перетворилося для нього на невситиму жагу. Навчивши сина читати, Трансіто Аріса стала купувати йому ілюстровані книжки північноамериканських авторів, що продавались як казки для дітей, але насправді були надто гидкі й жорстокі навіть для дорослих. Уже в п'ять років Флорентіно Аріса міг декламувати їх напам'ять, робив він це і на уроках, і на шкільних вечірках, але близьке знайомство з тими книжками не розвіювало його жах перед ними. Навпаки, загострювало. Отож, коли він приохотився до поезії, то наче потрапив у тиху заводь. Ще й не змужнівши, він уже проглинув у порядку їх виходу в світ усі томи "Народної бібліотеки", які Трансіто Аріса купувала у випадкових книгарів, чиї крамнички стояли під Порталом писарів, а в тих книжках друкували всіх без винятку — від Гомера до найнікчемнішого з місцевих поетів. Але Флорентіно Аріса не бачив між ними різниці: виходив черговий том, і він зразу прочитував його, наче скоряючись фатальному вироку долі, але багаторічний досвід читання анітрохи не допомагав йому з'ясувати, що ж погане, а що гарне в усьому тому, що він прочитав. Очевидним для нього було тільки одне: з-поміж прози та віршів він віддавав перевагу віршам, а серед віршів найдужче полюбляв ті, в яких ішлося про кохання. Такі він завчав напам'ять, хоч і не ставив собі цієї мети, вже після другого прочитання, і тим легше вони йому давалися, чим чіткіший мали розмір та риму і чим сентиментальнішими та журливішими були.

З цього джерела і черпав Флорентіно Аріса натхнення для своїх перших листів до Ферміни Даси, в яких з'являлися цілі уривки — і анітрохи не переварені! — з іспанських романтиків. У такий спосіб він писав довго, аж поки життя змусило його звернутися до більш земних справ, аніж сердечні муки. Уже в ті часи він приохотився до сльозливих романів, друкованих із продовженням у газетах, та до іншої, ще низькопробнішої прози. Він навчився плакати разом з матір'ю, читаючи місцевих поетів, чиї витвори продавали на майданах та в під'їздах будинків, друковані в брошурках за два сентаво. Але водночас він міг продекламувати напам'ять найвишуканіші твори з іспанської поезії Золотого віку. А взагалі читав усе, що трапляло йому до рук, читав у тому порядку, в якому воно до нього надходило, і ця звичка була така сильна, що вже через багато часу після тих суворих років першого кохання, коли він уже був немолодий, Флорентіно Аріса визнав за потрібне прочитати, від першої сторінки до останньої, усі двадцять томів "Скарбниці для юних", повний набір класиків видавництва Гарньє в перекладі на іспанську мову та найлегші твори з друкованих Вісенте Бласко Ібаньєсом у колекції "Прометео".

Звичайно, що його розваги в портовому готелі не зводилися тільки до читання книжок та складання гарячкових листів, тамтешнє життя також утаємничило його у секрети кохання, яке не знало любові. В тому закладі життя починалося після полудня, коли його подруги "пташки" прокидались і починали розгулювати по будинку в чім мати спородила, отож, коли Флорентіно Аріса приходив сюди після служби, він потрапляв до палацу, населеного голісінькими німфами, які крикливо обговорювали міські таємниці, відомі з довірчих зізнань самих-таки героїв тих пригод. Багато з дівчат виставляли у своїй наготі сліди минулого: шрами на животі від ударів кинджалом, зірчасті цятки від куль, рубці від пестливих доторків ножа, грубі шви після кесаревих розтинів, зроблених, мабуть, сокирою різника. Деяким приводили на день їхніх малих дітей — нещасливі плоди пережитих у юні роки розчарувань та необачних вчинків, і дівчата роздягали малюків, як тільки ті заходили, щоб не почувати себе чужими в цьому раю наготи. Кожна сама готувала собі обід, і ніхто не харчувався ліпше, ніж Флорентіно Аріса, бо всі його припрошували, і він мав змогу їсти в тієї, яка сьогодні зготувала найсмачніші страви. То було щоденне свято, і тривало воно до вечора, коли голі "пташки", співаючи, прямували до ванних, позичали одна в одної мило, зубну щітку, ножиці, підрізали одна одній волосся, вбиралися в одежу, якою щодня мінялися між собою, розмальовували себе, як моторошні клоунеси, і виходили полювати на першу нічну здобич. Починаючи з того часу, життя в домі ставало безосібним, позбавленим усього людського, й брати в ньому участь можна було, тільки заплативши гроші.

Відколи зазнайомився із Ферміною Дасою, ніде більше Флорентіно Аріса не почувався краще, бо лише там він рятувався від самотності. З плином часу він домігся й більшого: тільки там йому щастило уявити собі, що він з нею. Можливо, зі схожих міркувань у тому ж таки готелі оселилася одна жінка, вже не першої молодості, елегантна, з красивим, посрібленим сивиною волоссям. Вона не брала участі в стихійному житті голих краль, і ті ставилися до неї з побожною шанобливістю. Ще в юності її завіз сюди надто ранній коханець і, якийсь час покористувавшися нею, покинув тут напризволяще. Та, незважаючи на своє тавро, їй пощастило вдало вийти заміж. А коли, уже в літах, вона залишилася вдовою, двоє синів і три дочки сперечалися за честь оселити її в себе, але жодне інше місце не здалося їй придатнішим для життя, ніж оцей готель з його лагідними повіями. Тутешній номер був єдиним житлом, яке вона мала, і це відразу поріднило її з Флорентіно Арісою, про кого вона казала, що йому судилося стати знаменитим на цілий світ ученим, бо він здатен збагачувати свій дух читанням у раю похоті. Флорентіно Аріса, зі свого боку, вельми прихилився до неї, не раз ходив на базар підносити їй покупки й не одне надвечір'я провів у розмовах з нею. Він вважав її за жінку, добре обізнану в справах кохання, бо вона багато чого пояснила йому в його пристрасті, водночас не вимагаючи, щоб він відкрив їй свою таємницю.

Якщо, не будучи певним у коханні Ферміни Даси, він не піддався стільком спокусам — а вони ж були на відстані простягнутої руки! — то тим менше збирався він піддаватися їм тепер, коли кохана дівчина стала його офіційною нареченою. Отож Флорентіно Аріса жив разом з дівчатами, поділяв їхні радощі та страждання, але ні йому, ні їм не спадало на думку піти далі. Одна несподівана подія довела незламність його рішучості. Якось о шостій вечора, коли дівчата вдягалися, готуючись приймати нічних клієнтів, до його кімнати увійшла прибиральниця поверху, жінка молода, але змарніла й виснажена, схожа на вдягнену покутницю в райській оселі голих. Він зустрічався з нею щодня, проте не помічав її: вона ходила по номерах із мітлою, з цебром для покидьків та спеціальною ганчіркою для підбирання з підлоги використаних презервативів. Вона увійшла до комірчини, де Флорентіно Аріса, як завжди, читав, і, як звичайно, стала підмітати з великою осторогою, щоб не потурбувати його. Аж раптом вона підступила впритул до ліжка, і він відчув, як тепла й ніжна рука торкнулася його живота, потім ковзнула вниз, відчув, як вона знайшла те, що шукала, і стала розстібати йому гудзики, дихаючи уривчасто й хрипко. Він удав, ніби читає, та зрештою не міг прикидатися далі й вигнувся всім тілом, щоб ухилитись від її пальців.

Вона злякалася, бо коли її брали на роботу прибиральницею, то поставили за першу умову, щоб вона не робила спроб зваблювати клієнтів. Їй могли б цього й не казати, бо вона була з тих жінок, які дотримувалися думки, що проституція — це злягання з незнайомцями, а не злягання за гроші. У неї було двоє дітей, кожне від іншого чоловіка, і не можна сказати, що вона стала жертвою випадкових пригод, просто їй не пощастило полюбити такого, який би повернувся до неї після третього разу. Доти вона не знала нагальних потреб, схильна за своєю вдачею сподіватись і не зневірюватись, але атмосфера цього дому похитнула її доброчесність. Вона з'являлася на роботу о шостій вечора і цілу ніч ходила з номера в номер, підмітаючи всюди кількома помахами мітли, підбираючи використані презервативи, змінюючи простирадла. Важко навіть уявити собі, скільки всіляких речей залишали чоловіки після кохання.