Втрачені ілюзії - Бальзак Оноре де
Дипломат без грошей — це як поет без волі, яким ти щойно був...
У той час, коли Люсьєн сідав у карету з удавапим іспанським дипломатом, Єва встала, щоб нагодувати сина. Вона знайшла фатального листа і прочитала його. Холодний піт змінив ті крапельки, що проступили в неї на чолі від уранішнього сну. В очах у Єви потемніло, й вона покликала Маріон та Кольба.
— Мій брат пішов? — запитала пані Сешар у слуг.
— Так, хасяйко, ще то сфітання,— відповів Кольб.
— Бережіть у глибокій таємниці те, що я вам зараз відкрию,— сказала бва слугам.— Мій брат, мабуть, вирішив пакласти на себе руки. Біжіть-но обоє, обережна розпитайте людей і огляньте береги річки.
бва залишилася одна — в такому заціпенінні, аж страшно було на неї дивитись.
Вона ще не опам’яталася від розпуки, коли о сьомій годині ранку з’явився Пті-Кло. Він прийшов поговорити про справи. В такі хвилини життя людина здатпа вислухати кого завгодно і що завгодно.
— Пані, наш бідолашний Давід у в’язниці,— сказав стряпчий.— Сталося те, про що я остерігав вас, колп тільки взявся за ваші справи. Я вже тоді радив Давідові в інтересах якнайскорішого промислового запровадження винаходу увійти в ділову спілку зі своїми суперниками Куенте. Адже вони мають усі засоби для розробки відкриття, яке ваш чоловік тільки обмірковує. Отож учора ввечері, тільки-но я довідався про його арешт, ви знаєте, що я зробив? Я відразу побіг до панів Куенте з наміром домогтися від них умов, які б вас задовольнили. Якщо ви упиратиметесь і берегтимете своє відкриття в таємниці, вам і далі доведеться животіти, як ви животієте нині; безперервна судова тяганина доконає вас, замучить до смерті, зажене в безвихідь, і кінець кінцем ви мимоволі підете на угоду з якимсь багатієм, можливо, собі на шкоду; а тим часом я вам уже сьогодні й на досить вигідних умовах пропоную договір із панами Куенте. В такий спосіб ви уникнете нестатків і тривог, пеминучих у боротьбі винахідника з жадібністю капіталіста та байдужістю суспільства. Самі поміркуйте: якщо панове Куенте заплатять ваші борги... атож, заплатять ваші борги і, крім того, запропонують вам певну винагороду за відкриття, незалежно від його промислової цінності, від того, можна чи не можна буде запровадити його у виробництво, і при тому відступлять вам якусь частку в прибутках, невже ви не будете задоволені?.. Ви особисто, пані, станете власницею друкарні з усім обладнанням, і ви, звичайно, продасте її. За друкарню вп матимете певних двадцять тисяч франків — я обіцяю вам знайти покупця, який дасть таку ціну. І якщо, уклавши договір про заснування ділового товариства на паях із панами Куенте, ви ще отримаєте п’ятнадцять тисяч винагороди за відкриття, то у вас набереться невеличкий капітал у тридцять п’ять тисяч франків, що за нинішнім курсом ренти дасть вам дві тисячі річного прибутку. А на дві тисячі франків у провінції можна прожити.
І завважте, пані, участь у діловому товаристві з братами Куенте дав вам надії на нові прибутки в майбутньому. Я кажу "надії", бо слід передбачити і можливість невдачі. Отже, чим я можу вам прислужитися? По-перше, я доб’юся, щоб Давіда негайно звільнили; по-друге,— щоб вам виплатили п’ятнадцять тисяч франків як винагороду за відкриття, причому брати Куенте ні під яким приводом не зможуть вимагати від вас повернення цієї суми, навіть якби винахід виявився неприбутковим; і, нарешті, щоб між Давідом і братами Куенте було укладено ділову угоду на розробку поки що не запатентованого нппаходу після таємного і спільного його випробування в промислових умовах, причому всі витрати візьмуть на себе Куенте. Давідовим внеском у справу буде патент,
i йому належатиме четверта частина прибутків. Ви розумні й розважливі, а це якості вельми рідкісні у вродливої жінки; обміркуйте ці пропозиції, і, я певен, ви знайдете їх прийнятними...
— Ох, добродію! — в розпачі вигукнула нещасна бва
ii залилася слізьми.— Чому ви не прийшли учора ввечері з цими вашими пропозиціями? Ми уникнули б ганьби і... ще гіршого...
— Мої переговори з братами Куенте, що, як ви, мабуть, здогадалися, ховаються за спиною Метів’є, закінчились тільки опівночі. Але що гірше могло трапитись із учорашнього вечора, ніж арешт бідолахи Давіда? — запитав Пті-Кло.
— Ось яка жахлива новина чекала мене, коли я прокинулась,— відповіла Єва, подавши адвокатові Лю— сьєнового листа.— Ви оце довели, що переймаєтесь нашою долею, ви друг Давіда й Люсьєна, і мені не треба просити вас про збереження таємниці...
— Не хвилюйтеся, пані,— сказав Пті-Кло, повертаючи листа, після того як його прочитав.— Люсьєн не накладе на себе руки. Почуваючи себе винуватцем Давідового арешту, він просто шукав приводу, щоб покинути вас. Його лист — це такий собі прощальний монолог актора, виголошений перед тим, як піти зі сцени.
Брати Куенте досягли своєї мети. Піддавши винахідника та його родину катуванням, вони точно вловили ту мить, коли бідолахи вичерпали всі свої сили і жадали відпочинку. Не кожен-бо винахідник має хватку бульдога, який сконає, але пе випустить із зубів здобичі, п Куенте добре ВИВЧИЛИ норов і вдачу своїх жертв. Для
Куенте-великого арешт Давіда був заключною сценою першої дії цієї драми. Друга дія починалася з пропозиції, яку щойно зробив Пті-Кло. Як справжній майстер своєї справи, стряпчий побачив у розпачливій витівці Люсьєпа одну з тих сприятливих випадковостей, які визначають результат гри. Єва була така приголомшена цією подією, що Пті-Кло вирішив скористатися з її відчаю і втертися до неї в довіру, бо він нарешті зрозумів, який сильний вплив мала дружина на чоловіка. Тому він не став роз’ятрювати горе пані Сешар, а навпаки, спробував заспокоїти її, відвернути від похмурих думок, дуже спритно перевівши розмову на те, що може влаштувати їй зустріч із Давідом у в’язниці; адвокат слушно вважав, що в тому душевному стані, в якому перебувала Єва, вона сама схилить Давіда увійти в ділову спілку з братами Куенте.
— Давід казав мені, що мріє про багатство тільки заради вас, пані, й заради вашого брата. Але, гадаю, ви вже переконалися, що бажання збагатити Люсьєпа — чисте безумство. Цей хлопець умить розтринькає і три маєтності.
Пригнічений вигляд бви досить переконливо свідчив, що її останні ілюзії щодо брата розвіялись, і стряпчий умисне зробив перерву в розмові, вдаючи, ніби сприймав мовчанку своєї клієнтки за вияв цілковитої згоди.
— Отож у цій справі йдеться, власне, тільки про вас і вашу дитину,— вів далі Пті-Кло.— Вам ліпше 8нати, чи досить для вашого добробуту двох тисяч франків ренти в чеканні на спадщину після Сешара-батька. Ваш свекор давно вже має річний прибуток у сім-вісім тисяч франків, не рахуючи процентів на капітал. Таким чином, вас однаково чекав чудове майбутнє. Навіщо ж вам мучитись?
І стряпчий розлучився з пані Сешар, давши їй нагоду поміркувати над своїм майбутнім, яке вчора в усіх подробицях обдумав і наперед визначив Куенте-великий.
— Подайте їм надію на можливість отримати певну суму,— сказав ангулемський хижак стряпчому, коли той прийшов повідомити його про арешт Сешара.— І коли вони звикнуть до думки, що в них будуть гроші, ми приберемо їх до рук. Ми поторгуємось, як годиться, і помалу— малу змусимо їх погодитись на ту ціну, яку ми самі бажаємо дати за винахід.
Ця фраза передавала саму суть другої дії цієї фінансової драми.
Коли пані Сегаар, змучена страхом за життя брата, вдяглась і вже спустилася вниз, щоб іти до в’язниці, її раптом опапувала болісна тривога — вона просто не могла собі уявити, як ітиме одна вулицями Ангулема. І тут знову з’явився Пті-Кло. В душі, звичайно, байдужісінький до горя своєї клієнтки, він, проте, повернувся й запропонував провести її до в’язниці; стряпчим рухала суто макіавеллівська підступність, але його фальшига чуйність надзвичайно зворушила бву. Адвокат сприйняв її вдячність як належне і, звісно, не став відкривати їй очі. Подібна уважність з боку людини досить різкої н грубої, та ще в таку хвилину, змінила колишню неприхильну думку пані Сешар про Пті-Кло.
— Я веду вас найдовшою дорогою,— сказав він,— али тут ми не зустрінемо нікого.
— Уперше, добродію, я відчуваю, що не маю права йти з високо піднесеною головою. Вчора я дістала жорстоку науку...
— То було вперше й востаннє.
— О, я нізащо не залишуся жити в цьому місті...
— Якщо ваш чоловік погодиться на умови, про які я майже домовився з братами Куенте,— сказав Пті-Кло Єві, коли вони підійшли до воріт в’язниці,— дайте мені одразу знати. Я негайно візьму в Кашана дозвіл на те, щоб Давіда випустили з тюрми. І, гадаю, більш він туди не повернеться...
Подібна фраза, сказана біля самих тюремних грат, була тим, що італійці називають комбінацією. У них це слово означає дію, яка не піддається чіткому означенню; вона об’єднує в собі елементи шахрайства і права — тобто це такий собі дозволений обман,, майже законна і добре обміркована хитрість. Згідно з їхнім розумінням, то й Варфоломіївська ніч була лише політичною комбінацією.
З причин, яких ми торкнулися вище, арешт за борги настільки рідкісне явище у провінційній судовій практиці, що в більшості французьких міст немае навіть боргових тюрем. Боржника садовлять до в’язниці, де утримують усіх обвинувачуваних, підслідних, підсудних і засуджених. Такі різні найменування, що їх послідовно застосовує закон до тих, кого народ без розбору називав злочинцями. Давіда тимчасово помістили в одну з нижніх камер ангулемської тюрми, звідки, можливо, відсидівши свій термін, щойно вийшов який-небудь злодюжка. Коли Сешара занесли до тюремних списків і призначили йому місячне грошове утримання, яке закон виділяє арештантові на харчування, Давід опинився віч-на— віч із гладким чоловіком, котрий для ув’язнених утілюв в собі владу чи не вищу, аніж королівська,— з тюремником! Провінція не знає худих тюремників. По-перше, посада в нього така, що роботою він не обтяжений; по— друге, тюремник — це ніби хазяїн заїзду, який до того ж не мусить платити за оренду приміщення і дуже добре харчується коштом в’язнів, що їх він, звичайно, утримує надголодь і, подібно до хазяїна заїзду, розселяє згідно з їхніми статками. Хто такий Сешар, тюремник знав,— адже Дав і дів батько був добре відомий у всій окрузі,— отож хоч у Давіда й не було жодного су, він виявив новому в’язневі неабияку довіру, добре влаштувавши його на ніч.
