Цинамонові крамниці та всі інші оповідання в перекладі Юрія Андруховича - Бруно Шульц

(Великого, 356—323 до н. е.) обросли легендами, що використовуються в літературі. Згідно з одним із переказів, він колись начебто сказав, що на небі немає місця для двох сонць, а на землі для двох володарів.

119

Т а с м а н і я  — острів коло узбережжя Австралії, частина Австралійського Союзу, яка десь до 1912 р. випускала власні поштові марки;  Х а й д а р а б а д  — давнє державне утворення на території Індії з однойменною столицею (нині столиця штату Андра-Прадеш). На хайдарабадських марках були написи мовою урду, що передавались арабськими літерами.

120

Ф р а н ц  Й о с и ф  І  Г а б с б у р ґ  (1830—1916) — австрійський, згодом австро-угорський імператор (цісар) у 1848—1916 pp., у світовій історії один із монархів, що мали найдовші періоди панування (в його випадку — 68 років).

121

Тобто звістувати і готувати пришестя Бога, ним не будучи (див. Ісайя 40: 3).

122

А р і с т о т е л ь  був учителем Александра в роки його молодості.

123

В е р н і к с  (з лат.) — прозора захисна плівка з живиці, що нею покривають поверхні олійних і темперних картин.

124

К в а р т е р о н к а  (з ісп.) — особа з одною четвертою негритянської крові.

125

К а н ц о н а  (з італ.) — тут: одна з найдавніших форм спершу прованської (XII ст.), потім італійської (XIII–XIV ст.) поезії, що являє собою ліричну поему про кохання і воєнні пригоди в кільканадцяти строфах.

126

А х е р о н т  — у грецькій міфології ріка, що відділяє Аїд, царство мертвих, від світу живих;  О р к у с  (Орк) — у римській міфології демон смерті і згодом назва місця, в якому перебувають померлі;  П і д з е м н е   ц а р с т в о  — тут: територія померлих, царство історії та традиції.

127

А н а м н е з  (з гр.) — у філософському значенні згідно з Платоном: пригадування собі того, що було пізнане колись в ідеальному світі; тут радше в юнґівському сенсі — пригадування собі того, що лежить у підсвідомості, звертання до сфери архетипів.

128

Унаслідок розкопок античної  Т р о ї  було відкрито рештки не одного, а кількох поселень, що одне над одним будувалися на тому ж місці.

129

С л і з н и к  (насправді — слізниця) — у давні часи посудина, призначена для символічного поховання сліз, пролитих на чиємусь похороні.

130

М а т е р і  — за Плутархом («Життя Марцелла», розд. XX), богині, вшановувані у стародавньому місті Енґіум на Сицилії. Цим мотивом скористався Ґете у другій частині (Дія Перша) «Фауста», і швидше за все саме звідти запозичив його Шульц:

М е ф і с т о ф е л ь:

Одкрию я велику таїну:

Без простору й часу, у самотині

Царюють десь од правіку богині;

Про них я говорити зарікавсь.

То Матері!

[…]

Богині ті недовідомі вам,

І навіть майже незнайомі нам;

Глибини, де вони живуть, — незглибні.

(Фауст: Трагедія. Переклад Миколи Лукаша // Ґете Й. В. Твори. — Київ: Молодь, 1969. — с. 279—280).

131

О с с і а н  — кельтський бард — постать, вигадана шотландським поетом Джеймсом Макферсоном у XVIII ст.; тут, напевно, йдеться про сентиментально-романтичний таємничий антураж, пов'язаний із цією постаттю.

132

Н і б е л у н ґ и  — постаті, що походять із героїчного германського епосу, створеного ймовірно на початку XIII століття.

133

Ф а р ф а р е л и к и  — вислів із нез'ясованим значенням; найближчий до італійських понять «farfarello» — чортик, бісик або «farfallo» — пітьма.

134

I n   p a r t i b u s   i n f i d e l i u m  (лат.) — дослівно: у невірних провінціях; цей титул надавався єпископам, чиї дієцезії перебували під контролем некатоликів. Тут: ідеться про загубленість у чужих країнах, відхід від поточного сенсу.

135

М л и в о  — зерно, призначене для перемелювання, або таке, що власне мелеться; продукт перемелювання.

136

Алюзія до герба Мексики, який досить часто з'являвся на мексиканських поштових марках, зокрема в серіях, випущених 1899 та 1903 pp.

137

Герб у вигляді корвета з девізом «Damuspetimusquevicissim» (Даємо і просимо навзаєм) з'являється на марках перших трьох серій, випущених У Британській Ґвіані (Ґаяні) у 1853—1875, 1876—1882 і 1889—1907 pp.

138

Т а к е л а ж  (з нім.) — вітрила, канати і щогли корабля як цілісна технічна система.

139

Б р а с  (з голл.) — канат, прикріплений до кінців реї; зумовлює її обертання в горизонтальній площині.

140

Див. прим. 8 (у електронній версії — 118). Ювенал написав про Александра Македонського («Сатири», X 168): «Одного світу замало юнакові з Пелли».

141

М е а н д р и ч н и й  (від назви звивистої річки Меандр у Малій Азії) — тут: звивистий, покручений.

142

М а й о р а т  (з лат.) — майно, що не підлягає поділові, призначене для найстаршого сина.

143

Тобто така, що її виключено з-nig юрисдикції певної держави й передано особам або інституціям, що представляють іншу державу.

144

П л е о н а з м  (з гр.) — вираз, який зводить докупи слова чи звороти з близьким або тотожним значенням.

145

К а д е н ц і я  (з лат.) — тут: нахил, звисання.

146

Р а п о р т  — тут: особливий орнаментальний мотив, що з'являється на певній поверхні через регулярні проміжки.

147

E д ґ а р   А л л а н   П о  (1809—1849) — видатний американський поет, новеліст і літературний критик доби романтизму, відомий головним чином як автор фантастичних оповідань. Автором «Штучних раїв» («Les Paradis Artificiels»), книжки, що розповідає про досвід уживання наркотиків, є однак не він, а Шарль Бодлер (1821—1867), великий французький поет, який у цьому творі взорувався на текстах Томаса де Квінсі.

148

О п і а т и ч н і  (від опіуму) — тут: приголомшливі, наркотичні.

149

Швидше за все, свідома гра з читачем: штату Нью-Орлеан не існує, це назва міста у згаданому поруч штаті Луїзіана.

150

Ш е н б р у н н  — літній палац цісаря у Відні.

151

Т у р к у с  — те саме, що й бірюза.

152

Ц и р к у л ь  — тут: комісаріат поліції або одиниця територіального поділу, округ, дільниця.

153

Ц. - к.   т а б а к - т р а ф і к и  — крамнички «цісарсько-королівської» тютюнової монополії.

154

Алюзія до «небесного» походження цісарської влади і водночас до обмундирування, яке зобов'язані були носити державні службовці монархії. До речі, сам цісар найохочіше вдягав блакитний військовий мундир; д и к а с т е р і я  (з гр.) — тут: відділ, інстанція в суді або місцевій адміністрації.

155

М а к с и м і л і а н   Ф е р д и н а н д   Й о с и ф   Г а б с б у р ґ  (1832—1867) — австрійський ерц-герцог, молодший брат Франца Йосифа І. Як відзначає дослідник С. Ґродзіський («Франц Йосиф І». — Вроцлав, 1983, стор. 103—104), «мав романтичну натуру, любив поезію, більшою мірою мрійник, аніж практичний діяч». За пропозицією Наполеона ІІІ погодився стати імператором Мексики (1864) і з допомогою французького експедиційного корпусу запобігти громадянській війні у цій країні. Після відходу французького війська був полонений республіканцями Хуареса і страчений 14 червня 1867 року.

156

У Шульцовій версії пов'язаної з Максиміліаном історії реальні факти перемішано з «романною» вигадкою: ерц-герцог і справді був