Етюди про звичаї - Оноре де Бальзак
Друга половина 1846 р., коли були написані «Бідні родичі», виявилася останнім спалахом творчої активності Бальзака. В наступні два роки вона неухильно йде на спад і повністю згасає десь за півтора роки до смерті письменника. Його здоров’я, зруйноване титанічною працею, невблаганно погіршується, кожна сторінка дається йому дуже важко. Він скаржився в одному з листів у червні 1847 р.: «Мій мозок, мій розум говорять, що уява, творча здатність вперто завмерли в мені й уляглися, немов капризні кози».
Сповнені трагізму останні роки життя Бальзака цікаві для нас і тим, що в значній своїй частині вони пройшли на нашій землі. В цілому він провів на ній більше двох років. Перший раз він приїхав у Верхівню, маєток Евеліни Ганської, що неподалік від Бердичева, 13 вересня 1847 р. І пробув там до 4 лютого 1848 р. В листопаді 1847 р. Бальзак побував у Києві, який справив на нього велике враження. До свого нового паризького будинку він навіть замовив літографії з видами Києва, що прикрашали парадні сходи. В кінці вересня 1948 р. Бальзак вдруге прибуває у Верхівню і залишається там до 23 квітня 1850 р.; під час цього перебування він ще двічі відвідав Київ.
Входження України в життя і якоюсь мірою у творчість Бальзака пов’язане з його стосунками зі згаданою графинею Ганською, дружиною багатого поміщика, якому належало, серед численних маєтків, село Верхівня. Слід сказати, що ці стосунки становлять чи не найбільш інтригуючий, «романтичний» сюжет у біографії письменника. В лютому 1832 р. він одержав листа, підписаного таємниче «Іноземка» й без зворотної адреси; кореспондентка висловлювала захоплення його творами і, зокрема, його тонким розумінням жіночої душі. Через певний час вона відкрила своє ім’я, між ними почалося^ жваве листування, а в серпні 1833 р. відбулася перша зустріч у Невшателі (Швейцарія), потім у Женеві (грудень 1833 р.) і Парижі (весна 1835 р.). Під час цих зустрічей з Ганськими йшли розмови й про Україну, згодом у «Листі про Київ» Бальзак так передасть враження від них: «Я слухав розповіді про степи, селян, снігопади, управителів, євреїв і, нарешті, про поєднання цивілізації з варварством, і все це в таких виразах і в такому фантастичному освітленні, що Україна стала мені здаватися єдиним у світі краєм, де я зміг би ще побачити цілком нові явища і людей». Ганські вели також з письменником розмови на практичні теми: про поміщицьке землеволодіння, про труднощі ведення господарства, про «невдячність» і «варварство» селян, про їх «підривну діяльність» тощо, і цією інформацією Бальзак користувався, пишучи роман «Селяни», кращий твір у «Сценах сільського життя».
Цікаво зазначити, що назву українського села, в якому знаходився маєток Ганських, Бальзак обирає як прізвище одного з персонажів філософського роману «Пошуки абсолюту». «Великий вчений Адам Вершовня» спрямовує головного героя твору Бальтазара Клааса шляхом науки, надихає його на пошуки абсолюту — «первоначала всіх п’ятдесяти трьох речовин, відомих сучасній науці».
Після смерті Ганського в 1843 р. Бальзак іде до Петербурга, щоб одержати дозвіл царя Миколи І на одруження Ганської з іноземцем. Йому було відомо, що цар співчуває французьким легітимістам, і він розраховував на успіх. Проте його чекало розчарування. У відповідь на прохання аудієнції він отримав знущальну записку за підписом Миколи І: «Пан де Бальзак письменник і пан де Бальзак дворянин може взяти карету, коли йому заманеться». Письменникові не лишалося нічого, як негайно покинути Петербург.
У вересні 1847 р. Бальзак відбуває в першу подорож до України, яку описує в незавершеному нарисі «Лист про Київ», опублікованому лише в 1927 р. Його текст обривається в момент, коли карета під’їжджає до палацу Ганських у Верхівні. Найцікавіші в цьому нарисі сторінки про життя українських селян. Вони виглядають щасливими пейзанами, що ведуть безтурботне існування в мальовничих селах серед родючих нив. «Всюди, — пише Бальзак, — я бачив групи селян і селянок, які йшли на роботу або поверталися додому, дуже весело, безтурботною ходою і майже завжди з піснями». І те, що живеться їм нібито краще, ніж селянам французьким, письменник зрештою пояснює порівняно слабким проникненням буржуазних відносин в українське село. Багатих селян, які мають гроші, зазначає він, тут дуже мало, вони не зазнали руйнівної дії «фінансового начала», і на цій підставі Бальзак схильний вважати їх щасливими. Але в листах, які він писав із Верхівні рідним та друзям, поступово виступає інша картина життя українського села, не схожа на намальовану в нарисі патріархальну ідилію.
Під час другого перебування у Верхівні здоров’я Бальзака погіршувалося з кожним місяцем. У листах на батьківщину він звинувачував у хворобах «суворий українським клімат», насправді ж настає розплата за непомірний труд, за постійну перенапругу, яка виснажила могутній організм. Він домагається від Ганської згоди на одруження, але та продовжує вагатися. Врешті-решт, як пише А. Моруа, «жалість, кохання і слава взяли гору, і вона дала згоду на шлюб». Вінчання відбулося 14 березня 1850 р. у бердичівському костьолі св. Варвари. Наприкінці квітня того ж року виїхали до Парижа, куди Бальзак прибув у такому тяжкому стані, що довелося терміново скликати консиліум лікарів. Однак медицина вже не могла допомогти, і 18 серпня 1850 р. творця «Людської комедії» не стало.
Д. С. Наливайко
ГОБСЕК
Баронові Баршу де Пеноен.
З поміж усіх вихованців Вандомського колежу, мабуть, тільки ми з тобою обрали літературний шлях. Ми, що захоплювалися філософією в тому віці, (коли нам годилося захоплюватися тільки De viгis. Ми зустрілися з тобою знову, коли я писав цю повість, а ти працював над своїми прекрасними творами про німецьку філософію. Отже, ми обидва лишились вірні своєму покликанню. Сподіваюсь, тобі