Українська література » Сучасна проза » Етюди про звичаї - Оноре де Бальзак

Етюди про звичаї - Оноре де Бальзак

Читаємо онлайн Етюди про звичаї - Оноре де Бальзак
колишня дружина, він відмовляється від своїх прав, аби не руйнувати її нової сім’ї з малими дітьми. Серед жорстоких злигоднів він «не тільки зберігає ясність і погідливість обличчя», а й «стає ще більш чутким і добрим». Можна сказати, що цей образ однотипний з героями-праведниками французької романтичної літератури, таким як Жан Вальжан із «Знедолених» Гюго чи Поля Арина із «Ораса».

Друга половина 1846 р., коли були написані «Бідні родичі», виявилася останнім спалахом творчої активності Бальзака. В наступні два роки вона неухильно йде на спад і повністю згасає десь за півтора роки до смерті письменника. Його здоров’я, зруйноване титанічною працею, невблаганно погіршується, кожна сторінка дається йому дуже важко. Він скаржився в одному з листів у червні 1847 р.: «Мій мозок, мій розум говорять, що уява, творча здатність вперто завмерли в мені й уляглися, немов капризні кози».

Сповнені трагізму останні роки життя Бальзака цікаві для нас і тим, що в значній своїй частині вони пройшли на нашій землі. В цілому він провів на ній більше двох років. Перший раз він приїхав у Верхівню, маєток Евеліни Ганської, що неподалік від Бердичева, 13 вересня 1847 р. І пробув там до 4 лютого 1848 р. В листопаді 1847 р. Бальзак побував у Києві, який справив на нього велике враження. До свого нового паризького будинку він навіть замовив літографії з видами Києва, що прикрашали парадні сходи. В кінці вересня 1948 р. Бальзак вдруге прибуває у Верхівню і залишається там до 23 квітня 1850 р.; під час цього перебування він ще двічі відвідав Київ.

Входження України в життя і якоюсь мірою у творчість Бальзака пов’язане з його стосунками зі згаданою графинею Ганською, дружиною багатого поміщика, якому належало, серед численних маєтків, село Верхівня. Слід сказати, що ці стосунки становлять чи не найбільш інтригуючий, «романтичний» сюжет у біографії письменника. В лютому 1832 р. він одержав листа, підписаного таємниче «Іноземка» й без зворотної адреси; кореспондентка висловлювала захоплення його творами і, зокрема, його тонким розумінням жіночої душі. Через певний час вона відкрила своє ім’я, між ними почалося^ жваве листування, а в серпні 1833 р. відбулася перша зустріч у Невшателі (Швейцарія), потім у Женеві (грудень 1833 р.) і Парижі (весна 1835 р.). Під час цих зустрічей з Ганськими йшли розмови й про Україну, згодом у «Листі про Київ» Бальзак так передасть враження від них: «Я слухав розповіді про степи, селян, снігопади, управителів, євреїв і, нарешті, про поєднання цивілізації з варварством, і все це в таких виразах і в такому фантастичному освітленні, що Україна стала мені здаватися єдиним у світі краєм, де я зміг би ще побачити цілком нові явища і людей». Ганські вели також з письменником розмови на практичні теми: про поміщицьке землеволодіння, про труднощі ведення господарства, про «невдячність» і «варварство» селян, про їх «підривну діяльність» тощо, і цією інформацією Бальзак користувався, пишучи роман «Селяни», кращий твір у «Сценах сільського життя».

Цікаво зазначити, що назву українського села, в якому знаходився маєток Ганських, Бальзак обирає як прізвище одного з персонажів філософського роману «Пошуки абсолюту». «Великий вчений Адам Вершовня» спрямовує головного героя твору Бальтазара Клааса шляхом науки, надихає його на пошуки абсолюту — «первоначала всіх п’ятдесяти трьох речовин, відомих сучасній науці».

Після смерті Ганського в 1843 р. Бальзак іде до Петербурга, щоб одержати дозвіл царя Миколи І на одруження Ганської з іноземцем. Йому було відомо, що цар співчуває французьким легітимістам, і він розраховував на успіх. Проте його чекало розчарування. У відповідь на прохання аудієнції він отримав знущальну записку за підписом Миколи І: «Пан де Бальзак письменник і пан де Бальзак дворянин може взяти карету, коли йому заманеться». Письменникові не лишалося нічого, як негайно покинути Петербург.

У вересні 1847 р. Бальзак відбуває в першу подорож до України, яку описує в незавершеному нарисі «Лист про Київ», опублікованому лише в 1927 р. Його текст обривається в момент, коли карета під’їжджає до палацу Ганських у Верхівні. Найцікавіші в цьому нарисі сторінки про життя українських селян. Вони виглядають щасливими пейзанами, що ведуть безтурботне існування в мальовничих селах серед родючих нив. «Всюди, — пише Бальзак, — я бачив групи селян і селянок, які йшли на роботу або поверталися додому, дуже весело, безтурботною ходою і майже завжди з піснями». І те, що живеться їм нібито краще, ніж селянам французьким, письменник зрештою пояснює порівняно слабким проникненням буржуазних відносин в українське село. Багатих селян, які мають гроші, зазначає він, тут дуже мало, вони не зазнали руйнівної дії «фінансового начала», і на цій підставі Бальзак схильний вважати їх щасливими. Але в листах, які він писав із Верхівні рідним та друзям, поступово виступає інша картина життя українського села, не схожа на намальовану в нарисі патріархальну ідилію.

Під час другого перебування у Верхівні здоров’я Бальзака погіршувалося з кожним місяцем. У листах на батьківщину він звинувачував у хворобах «суворий українським клімат», насправді ж настає розплата за непомірний труд, за постійну перенапругу, яка виснажила могутній організм. Він домагається від Ганської згоди на одруження, але та продовжує вагатися. Врешті-решт, як пише А. Моруа, «жалість, кохання і слава взяли гору, і вона дала згоду на шлюб». Вінчання відбулося 14 березня 1850 р. у бердичівському костьолі св. Варвари. Наприкінці квітня того ж року виїхали до Парижа, куди Бальзак прибув у такому тяжкому стані, що довелося терміново скликати консиліум лікарів. Однак медицина вже не могла допомогти, і 18 серпня 1850 р. творця «Людської комедії» не стало.


Д. С. Наливайко


ГОБСЕК


Баронові Баршу де Пеноен.

З поміж усіх вихованців Вандомського колежу, мабуть, тільки ми з тобою обрали літературний шлях. Ми, що захоплювалися філософією в тому віці, (коли нам годилося захоплюватися тільки De viгis. Ми зустрілися з тобою знову, коли я писав цю повість, а ти працював над своїми прекрасними творами про німецьку філософію. Отже, ми обидва лишились вірні своєму покликанню. Сподіваюсь, тобі

Відгуки про книгу Етюди про звичаї - Оноре де Бальзак (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: