Заповіти - Маргарет Етвуд

Але ми, історики, навчилися сперечатися з власними припущеннями. Чи була ця подвійна розповідь якісною фальшивкою? Команда наших магістрантів вирушила маршрутом, описаним цими начебто свідками, спочатку проклавши ймовірний курс на мапах, морських та сухопутних, а тоді пройшовши цим шляхом у сподіванні знайти відповіді. Це доводить до сказу, але самі тексти не датовані. Упевнений, якщо ви колись візьмете участь у такій пригоді, то допоможете історикам майбутнього і проставлятимете хоча б місяць та рік. (Сміх.)

Кілька разів зайшовши у глухий кут та провівши ніч на повній щурів занедбаній консервній фабриці в Нью-Гемпширі, команда змогла поговорити зі старшою жінкою тут, у Пассамакводді. Прадід розповідав їй про те, як перевозив людей (переважно жінок) до Канади риболовним човном. Він навіть зберіг мапу тієї території, і його правнучка подарувала її нам, сказавши, що все одно збиралася повикидати це старе сміття, щоб ніхто не мусив його розбирати, коли вона помре.

Я покажу вам цю мапу на слайді.

Тепер лазерною указкою я проведу по шляху, який найімовірніше подолали наші молоді втікачки: автомобілем сюди, автобусом сюди, пікапом сюди, моторним човном ось сюди, а тоді на борту «Неллі Дж. Бенкс» до ось цього пляжу біля Гарборвілля, Нова Скотія. Схоже, звідси їх повітрям переправили до центру реєстрації та медичної допомоги біженцям на острові Кампобелло, Нью-Брансвік.

Далі наша студентська команда відвідала острів Кампобелло і літній будинок, зведений родиною Франкліна Д. Рузвельта у ХІХ столітті, у якому тимчасово розташувався центр біженців. Гілеад прагнув обірвати будь-які зв’язки із цим місцем, тож підірвав дорогу з материка, аби не дати тим, хто прагнув демократичнішого життя, втекти суходолом. У ті дні будинок перебував не в найкращому стані, але відтоді був відреставрований і працює як музей. На жаль, оригінальні меблі було переважно втрачено.

Наші дві молоді жінки мали провести в тому будинку принаймні тиждень, адже самі визнають, що потребували лікування від переохолодження та перевтоми, а у випадку молодшої сестри — ще й сепсису. Обшукавши будівлю, наша завзята молода команда знайшла інтригуючі надрізи у дерев’яному підвіконні другого поверху.

Ось вони на слайді — замальовані, але помітні.

Це «Н», можливо, «Ніколь» — ось тут видно, як лінія йде вгору, — тут «А» та «Г». Чи можуть ці літери значити «Ада» й «Гарт»? Чи «А» вказує на «Аґнес»? Ось тут, трохи нижче, «В» — «Вікторія»? А зверху літери «ТЛ» — імовірно, ідеться про Тітку Лідію з їхніх свідчень.

Ким була мати цих двох зведених сестер? Нам відомо про Служницю-втікачку, яка кілька років була активною польовою агенткою «Мейдей». Переживши принаймні два замахи на вбивство, вона працювала під потрійним захистом у розвідувальному підрозділі біля Баррі, Онтаріо, під прикриттям ферми, що виробляла органічну продукцію з конопель. Ми не можемо однозначно виключити можливість того, що саме ця особа була авторкою плівок з «Оповіддю Служниці», знайдених у шафці для взуття, — згідно із цією оповіддю, вона мала принаймні двох дітей. Однак передчасні висновки можуть завести нас на манівці, тож я сподіваюся, що науковці майбутнього більш детально вивчать цю тему.

Для зацікавлених, наразі лише для відвідувачів симпозіуму (хоча згодом залежно від фінансування ми сподіваємося на можливість оприлюднити це для ширшої публіки), ми з професором Вузлуватим Бродом підготували копію цих трьох матеріалів, поєднавши їх найкращим для оповіді, на нашу думку, чином. Можна витравити історика з оповідача, але оповідача з історика — ніколи! (Сміх, оплески.) Ми пронумерували розділи для зручності пошуку й посилань: можна не зазначати, що в оригіналах цієї нумерації ви не знайдете. Примірники цих копій можна отримати на стійці реєстрації; по одному в руки, будь ласка, не більше — кількість обмежена.

Зичу вам приємної подорожі в минуле, і поки ви будете там, поміркуйте над значенням загадкових позначок на підвіконні. Я припущу, що відповідність цих літер кільком ключовим іменам з наших матеріалів дуже красномовна, щоб не сказати більше.

Завершу свою доповідь іще одним захопливим елементом головоломки.

Слайди, які я зараз вам покажу, зображують статую, що нині стоїть у парку Бостон-Коммон. Джерела свідчать, що вона створена не в період Гілеаду: ім’я скульптора збігається з іменем митця, який активно працював у Монреалі через кілька десятиліть після занепаду Гілеаду, і статую мали перемістити на нинішнє місце через кілька років після завершення постгілеадського хаосу та Реставрації Сполучених Штатів Америки.

Схоже, що підпис називає саме головних дійових осіб наших матеріалів. Якщо це достоту так, то наші юні вісниці насправді змогли не лише розповісти свою історію, а й возз’єднатися з матір’ю та батьками і народити власних дітей та онуків.

Сам я вважаю цей підпис переконливим свідченням автентичності розшифрувань показань наших двох свідків. Колективна пам’ять часто підводить, це відомо, і велика частина минулого тоне в океані часу, щоб зникнути навіки. Однак час від часу вода відходить і дає нам змогу поглянути на приховані скарби, навіть якщо лише на мить. Хоча історія багата на нюанси і ми, історики, навіть не сподіваємося дійти одностайної згоди, я вірю, що принаймні в цьому ви зі мною погодитеся.

Як бачите, статуя зображує молоду жінку у вбранні Перлової Діви: завважте характерний капелюшок, низку перлів та наплічник. Вона несе букет дрібних квіток, у яких наш консультант з етноботаніки впізнав незабудки; на правому її плечі сидять дві пташки, схоже, споріднені з голубами.

Ось цей підпис. Літери пошкоджені негодою, на фото їх важко прочитати, тож я взяв на себе сміливість переписати їх ось на цьому слайді. Саме на цій ноті я й закінчу свою доповідь.

У ПАМ’ЯТЬ ПРО

БЕКУ (ТІТКУ ІММОРТЕЛЬ)

ЦЕЙ МОНУМЕНТ СПОРУДЖЕНО ЇЇ СЕСТРАМИ

АҐНЕС І НІКОЛЬ

ТА ЇХНЬОЮ МАТІР’Ю, ЇХНІМИ ДВОМА БАТЬКАМИ,

ЇХНІМИ ДІТЬМИ ТА ОНУКАМИ.

ТАКОЖ У ВИЗНАННЯ НЕОЦІНЕННОЇ СЛУЖБИ Т. Л.

НЕБЕСНИЙ БО ПТАХ ВІДНЕСЕ ТВОЮ МОВУ, А КРИЛАТИЙ РОЗКАЖЕ ПРО СЛОВО ТВОЄ.

ЛЮБОВ БО, ЯК СМЕРТЬ, СИЛЬНА.

Подяки

«Заповіти» писалися у багатьох місцях: у вагоні зі скляною стелею, який застрягнув на схилі через сель, на кількох кораблях, у численних готельних номерах, серед лісу, в центрі міста, на лавах у парках, у кав’ярнях, на славнозвісних паперових серветках, у записниках, на лептопі. Сель від мене не залежав, як і деякі інші події, що відбувалися в цих місцях. А от в інших була цілковито моя провина.

Але перш ніж «Заповіти» стали словами на сторінках, вони були частково написані у головах читачів їхньої попередниці, «Оповіді Служниці»: читачі все запитували,