Кулінарні фіґлі - Марія Василівна Матіос

Хай він це відчує негайно, і так йому й треба, сказали б у нашому селі.

Отже, не гаючи часу на балачки, беремося за обід під назвою вражена Амуром.

УСЕ ТАЄМНЕ СТАЄ ЯВНИМ…

Запевняю: Ваш стіл натякне Йому про всі Ваші потаємні думки і бажання. Погодьтеся, читати кулінарні знаки все-таки легше, ніж шумерські письмена. Отож, не хвилюйтеся: прочитає, навіть коли університетів не закінчував.

Ви готові до обіду-шоу?

Не нагадую, що Ваші ножі мають бути гострими, як бритва чи як жіноче слово.

Що під руками одне поперед одного скачуть різноманітні спеції, дощечки для нарізання м'яса і риби, всячина посуду – дрібного й акуратного, як Ви самі, кольорового, різноформного і не дуже об'ємного, щоб Ваш гість, боронь Боже, не подумав, що Ви його сприймаєте, як людину з голодного краю. Усе – малими порціями. До міри. Але якнайрізноманітнішого.

Почнемо з кулінарних знаків, які саморозшифровуютъся одразу. Якщо Вам уже відомо, що Ваш обранець не надто дружить із фантазією, можете пришпилити до кожної страви її назву, написану Вашою люблячою рукою. Гадаю, це його не шокуватиме. Але намагайтеся не переборщити, щоб чоловік не втратив дар мови від несподіванки.

Почнемо з найголовнішого. Аніж класти на стіл оті вульгарні заморські банани, які чоловікам завжди чомусь обов'язково нагадують їхнє найбільше достоїнство, і щоб із першого разу не видатися занадто прямолінійною, покладіть у видовжену скляну чи кришталеву посудину консервовані баклажани під назвою «!».

Не дивуйтеся.

Я не помилилася.

Ця страва в мене і справді називається – чоловічий знак оклику.

Ви зрозуміли правильно: поки що йдеться про холодні страви. Чоловіки люблять гостре й холодне.

Гострі ножі.

Перчені слівця.

Гострі жіночі язики.

Гострі холодні приправи.

Знак оклику – це саме те, що йому сподобається не менше, ніж згодом Ваш гостренький, гарячий язичок у нього на піднебінні. Довго вовтузитися над стравою Вам не доведеться – йдете в комору чи підвал, берете банку, відкриваєте, викладаєте – уев! (рецепт див. у Розділі «Моя земля – моє здоров'я», консервація).

Але якщо справді хочете зашифрувати натяк, обов'язково викладіть баклажани так, як складають у горах сіно: гострим шпилем доверху. Для цього можна скористатися довгими шпикачками на зразок шампура. На дно тарілки покладіть розрізаний навпіл (уздовж) білий батон. Одним кінцем шпикачку встроміть у батон, а на другий наколіть баклажан. Добре полийте соком, посипте часником і кропом із банки.

Ні, Ви уявили собі вигляд цієї страви? І ця композиція ніщо Вам не нагадує? А Ви придивіться!

«Це одне з двох чоловічих горобчиків в найгарячішому жіночому гніздечку», – резюмує одна моя приятелька.

Вона таки має рацію. Коли чоловік у кулінарній страві вбачає бодай найменший еротичний натяк, він починає втрачати голову зі швидкістю земного прискорення. Знайте: в такий момент обидва чоловічі серця б'ються в унісон[4].

А хто Вам не дає покласти на стіл іще одне чоловіче серце? Те, що із пазухи, безперечно.

Для цього не треба консультуватися ні з кардіологом, ані з дієтологом. До того ж це сердечко йому буде дуже помічнЕ, кажуть у нас у горах.

Отже, не забудьте про страву серце закоханого.

Відваріть три-п'ять маленьких, кругленьких, червоненьких, як Ваші щічки, столових бурячків і троє– четверо обов'язково домашніх курячих яєць, окремо підсмажте трохи цибулі. Облийте буряк холодною водою і облупіть. Зріжте (ножем, звичайно) верх і низ буряка, виберіть середину і спробуйте надати йому форму серця. Подивіться на подаровану Вашим коханим надень святого Валентина листівочку Твій до смерті і Ви згадаєте, як виглядає закохане серце. Обережно звільніть зварений яєчний жовток від білка, змішайте його з цибулею, посоліть, поперчіть, додайте ложку-дві сметани, а білок наріжте кружальцями. Викладіть по краж блюдця із темним фоном кружальця білка, на середину покладіть буряк у вигляді серця, нафарширований жовтком із цибулею. На білок можна покласти ягоду-дві калини або ж перетерту середину буряка.

Ось Ви й піднесли коханому чоловікові своє закохане серце на білому блюдечку та ще й із краплями невинної своєї крові.

Дуже зворушливо навіть для твердого подеколи чоловічого серця, чи не так?

Якщо Ваші фінанси на цей раз не співають романси, то купіть молодої печінки і зробіть фарш із печінки і жовтка.

А втім, Ви маєте право вигадувати, вигадувати… Горіхи з чорносливом і часником. Сметана із сиром. Відварені лисички. Усе це гарно підійде для фаршированого закоханого серця.

Ви ж відчуваєте, наскільки це пікантно: хитренька, як Ви, лисичка-сестричка своїм гостреньким носиком в його розжареному любов'ю серці?

Та мало що можна втиснути в розпанахане як бурякове, так людське серце…

Але вже під час першого Вашого спільного обіду Ви повинні всіляко демонструвати свою душевну чистоту, навіть якщо збираєтеся заміж утретє.

Кількість разів заміжжя чи женячки не мають особливого взаємозв'язку із чистотою душевних порухів людини. Життя хоч і коротке, але багатоманітне і багатолюдне навіть для черниці, не те що для жінки – кров із молоком, – яка стоїть зараз на кухні і готується до бенкету душі і плоті з коханою людиною.

«Мене до тебе просто не було», – згадуйте слова відомої поетеси і сміливо йдіть далі лабіринтами таємних кулінарних знаків.

Наступний знак дасть йому зрозуміти, як Ви все таки цінуєте якщо не саму невинність, то хоча б її сліди. Отже, страва сліди невинності, або, простішими словами кажучи, сирний завиванець.

Для цього знадобиться 200-300 грамів твердого сиру і 100-150 грамів сирокопченої ковбаси або салямі. Можете взяти московську, але при цьому Ваша невинність буде не такою ніжною, а нагадуватиме цнотливість після першого заміжжя.

Отже, на невеликий вогонь у неемальовану каструлю з водою кладете сир (можна його загорнути у фольгу), добре підігріваєте, не доводячи до кипіння, – і відкладаєте набік, поки сир не розм'якне. Для швидкого розм'якшення його можна обертати в каструлі з водою дерев'яною лопаткою. Викладаєте розімлілу масу на стіл, розкачуєте, як тісто на вареники, викладаєте зверху на сир дуже тонко порізану продовгуватими смужками ковбасу і загортаєте у вигляді завиванця. Обгортаєте фольгою. Кладете на кілька годин у холодильник. Готово!

Господи… як щемітиме, а може, й завиватиме, Ваше серце від спогадів, коли Ви нарізатимете цей завиванець овальними кружальцями, а з-під ножа проступатимуть червоно-білі плямки ковбаси! Вони Вам нагадають так багато прекрасного і неповторного… Але Ви про це нікому не скажете.