Ми проти вас - Фредрік Бакман

Чи зараз він просто тато? Бо саме його доньку зґвалтували. І він того ранку в березні поїхав із нею до відділку поліції. Він стояв на стоянці перед льодовою ареною і дивився, як поліція виволокла з автобуса найзірковішого гравця юніорської команди, що вирушала на свій найбільший матч. Петер знав, що думають усі присутні тут чоловіки, що думають усі чоловіки загалом: «Якби це сталося з моєю донькою, я б убив того, хто посмів таке зробити». Не минало й ночі, щоб Петер не прагнув бути саме таким чоловіком. Бути тим, хто здатен до насильства. Зараз він просто бере до рук горнятко з кавою. Тому що бути чоловіком складно завжди, незалежно від віку.

Один із політиків пояснює йому то співчутливим, то поблажливим тоном:

— Петере, ти повинен бути командним гравцем. Ми мусимо брати відповідальність за ВСІХ мешканців нашого регіону. Добра слава про нас — необхідна умова, щоб провести тут лижний чемпіонат. У Геді ми збудуємо нову льодову арену і відкриємо там хокейну гімназію…

Петеру не потрібно слухати далі, він слухав про візію розвитку регіону, брав участь у її написанні. Спершу — льодова арена й хокейна гімназія, потім — торговий центр і кращий доїзд до траси. Конференц-готель і чемпіонат із лижних видів спорту, який транслюватимуть по телебаченню. А що потім? Може, аеропорт? Спорт — це просто спорт, поки хтось, кому до сраки спорт, не захоче отримати від нього вигоду, і тоді спорт перетворюється на фінанси. Хокейний клуб мав порятувати цілий регіон — так і станеться. Просто це буде не Петерів хокейний клуб.

Ще один із політиків, який подумки вже дві години у відпустці, сплескує руками:

— Ну, ми шкодуємо, звісно, через ту… ситуацію. З твоєю донькою.

Так вони тепер кажуть: «твоя донька». Ніколи не вимовляють її імені — «Майя». Бо їм хочеться, щоб він саме так і вважав: якби це була донька не Петера, а когось іншого, то чи дозволив би він зіграти Кевінові у фіналі? Політики вживають слово «ситуація», а найняті місцевою владою піар-консультанти — «скандал». Так, ніби проблема не в тому, що зґвалтували дівчину, а в тому, що про це якось стало відомо загалу. Піарники пояснили політикам, що їм відомо про інші такі містечка, які «опинялися в подібних скандалах, і це негативно вплинуло на їхню репутацію». Тут цього не можна допустити. І найпростіший спосіб поховати скандал — це поховати «Бйорнстад-Хокей».

Тоді можна гордо наголосити на тому, що було «вжито заходів», і показати, що в Геді створюється значно кращий клуб, де «моральність вища і відповідальність більша», при цьому не понісши відповідальності за те, що створюють його ті самі чоловіки, що й завжди.

— Ці кляті журналісти, Петере, вони весь час телефонують. Люди вже нервуються! Міська влада мусить перегорнути сторінку!

Так, ніби журналісти не телефонували Петеровій сім’ї. На дзвінки не відповідав ані він, ні Майя. Вони все правильно зробили, вони стулили рота, але це не має значення. Їхнього мовчання не було достатньо.

* * *

Поки вісімнадцятирічний Вільям Лют ціле літо збирав собі команду в «Гед-Хокей», використовуючи загальну ненависть до Петера Андерссона, в інших кутках комуни велися інші розмови. Батько Вільяма Люта входить до правління гольф-клубу, він грає з директорами банків та політиками і подобається їм не тільки за те, що водиться з багатіями, а й тому, що його знають як чоловіка, який «каже прямо, як є». Для того щоб претендувати на проведення чемпіонату, місцева влада потребувала підтримки підприємців, а вони поставили тверду умову: лише один хокейний клуб, не два. Підприємці кажуть, що мова про «відповідальний підхід у фінансуванні». Наголошуючи на слові «відповідальний».

І тепер, за кілька днів до Мідсоммара, на пляжі одночасно починають дзвонити й вібрувати всі телефони. Спершу западає тиша, а тоді компанія натренованих вісімнадцятилітніх хлопців вибухає голосним, зловтішним ревом. Найголосніше кричить Вільям Лют. Він вилізає на дерево і розвішує пару червоних прапорів «Гед-Хокею»; розвіваючись серед зеленої крони — кольору Бйорнстада, — вони нагадують криваві рани.

Під деревом півколом збирається Лютова команда, передчуваючи бійку. Але вони надто великі, надто сильні, а всі присутні на пляжі ходять до однієї школи, тож ніхто не наважується виступити. Тепер пляж належить Лютові. Територія стає розділеною так, як між людьми діляться усі світи: на тих, хто наші, і на тих, хто ні.

А от підліткам на пляжі, які дивляться на тих хлопців і ненавидять їх, не маючи змоги чимось зарадити, тим, хто на боці «Бйорнстад-Хокею», але ще не в силах виступити проти компанії Вільяма Люта, — от їм тепер доведеться скерувати свій гнів на когось іншого. На того, хто слабший.

* * *

Майя з Аною читають перші анонімні смс-ки, а тоді вимикають телефони. «Це все через тебе», «Якщо клуб зникне, тобі кінець, сука», «Ми і твого кінченого старого дістанемо!». Ана і Майя знають, що зараз відбувається і для кого призначені ця ненависть і погрози. Одні стануть вважати, що у зникненні «Бйорнстад-Хокею» винна Майя, бо їй «варто було стулити рота», інші будуть зловтішно стверджувати, що «для малих курв, які забріхуються, саме так усе й закінчується».

Майя виходить до ванної і блює. Ана сидить на підлозі в коридорі. Вона читала, що групи підтримки для жертв зґвалтування називають себе «ті, хто пережили». Тому що саме це вони роблять щодня — переживають те, що з ними сталося, знову і знову. Ана замислюється, чи є якесь слово для інших людей — тих, хто дозволив такому статися. Люди завжди готові розбити комусь світ, аби тільки не довелося визнавати, що багато з нас несуть на собі якість частинки колективної провини за вчинки одного хлопця. Легше це заперечувати, переконати себе, що все це — «окрема подія». Ана мріє забити Кевіна до смерті за те, що він заподіяв її найкращій подрузі, але ще більше вона мріє розтрощити ціле місто за те, як ці люди поводяться з Майєю тепер.

Ці ідіоти ніколи не скажуть, що «Бйорнстад-Хокей» розвалився через Кевіна, вони далі будуть стверджувати, що це сталося через «скандал». Тому що для них справжня проблема не в тому, що Кевін став ґвалтівником, а в тому, що Майю зґвалтували. Якби Майї не існувало, цього б не сталося. Через жінок — суцільні проблеми, так є в чоловічому світі.

Майя і Ана збирають наплічники, виходять з будинку й рушають