Сірано де Бержерак - Едмон Ростан

Він цього Монфлері – і надіслав учора Категоричний лист до нашого актора, Щоб цілий місяць той на сцені грать не смів.

Ліньєр

(п'ючи четверту свою скляночку)

Ну, далі?

Рагно

Монфлері піддатись не схотів І нині має грать.

Кіжі

(підходячи)

Ну, й гратиме!

Рагно

О боже! Ми ще побачимо, чи справді це він зможе! Я б думав навпаки, бо знає всяк давно, Що слів дотримує шляхетний Сірано.

Перший маркіз

А хто цей Сірано?

Кіжі

О, постать прецікава, Про сміливість його іде повсюду слава! Це – шпага-блискавка!

Другий маркіз

Він знатний?

Кіжі

Гм… Та як Сказати? Гвардії блискучий він вояк.

(Показуючи на дворянина, що походжає по залі, ніби шукаючи когось.)

Он друг його Ле Бре – усе він по порядку Про нього розповість.

(Гукає.)

Ле Бре! 

Ле Бре підходить.

Я маю гадку, Що ви шукаєте в цій залі Сірано?

Ле Бре

Так, і турбуюся, – що означа воно, Що й досі не прийшов мій приятель…

Кіжі

Без краю Оригінальний він, чи правда ж?

Ле Бре

(з ніжністю)

Я не знаю Істоти кращої під місяцем!

Рагно

Талант! Поет! Гомер!

Кіжі

Бретер!

Брісайль

Астроном!

Ле Бре

Музикант!

Ліньєр

Негарний тільки він, кумедний і носатий.

Рагно

Звичайно, що його не взявся б малювати Художник з класиків, прекрасного митців, Та певен, що Калло[6] від радості б тремтів, Побачивши таку натуру надзвичайну,