Проби - Мішель Монтень
А так я будови міцної і, як то кажуть, доладно скроєний. Лице у мене не тлусте, а повненьке; темперамент — щось середнє між життєрадісним і меланхолійним, напівсангвінік, напівхолерик.
Всі голінки в волоссі, а груди — в щетині.
Марціал, Епіграми, II, 36
Здоров'я в мене міцне, я незмінно чую себе бадьорим і, хоча я вже в літах, мені рідко докучають хвороби. А втім, такий я був досі, нині ж, бо нині, коли, переступивши поріг сорока, я вийшов на стежку, що веде до старощів, я більше не вважаю себе за такого:
Все на цім світі марніє,
Занепадає на силах і звільна простує до гробу.
Лукрецій, Про природу речей, II, 1131
Пер. Миколи Зерова
Те, що чекає на мене попереду, буде хіба напівживотіння наполовину; то буду вже не я: що не день, я все далі й далі йду від себе й окрадаю себе самого:
Рік по рокові йде й щораз іншу бере в нас данину.
Горацій, Послання. До Флора, 55
Пер. Андрія Содомори
Спритністю та жвавістю я ніколи не відзначався, хоч я син батька, напрочуд жвавого, який зберіг бадьорість до глибокої старості. І не було мужа його стану, спроможного зрівнятися з ним у тілесних вправах, хоч би яких, так само, як не було мужа, який би не перевершив тут мене. За винятком хіба що бігу: тут я був не кращий і не гірший. Щодо музики, то ані співам, абсолютно мені протипоказаним, ані грі на якомусь інструменті мене так і не змогли навчити. У танцях, грі в м'яча, боротьбі я завжди виглядав сіреньким. Ну, а в плаванні, шермицерії, верхогонах та стрибках я взагалі був нуль. Руки мої такі незграбні, що я незугарний пристойно писати навіть для самого себе, і часом, абияк щось надряпавши, волію писати вдруге на ту саму тему, ніж розбирати і виправляти свою базгранину. Не краще я й читаю: чую, що наганяю на читачів нудьгу. А взагалі з мене був би непоганий клерк. Я не вмію правильно запечатати листа і ніколи не вмів застругати пера; не вмів я також по-людському орудувати ножем за столом, ані гнуздати і сідлати коня, носити на руці й спускати сокола чи розмовляти з собаками, ловецькими птахами та кіньми. Моїм тілесним прикметам відповідають назагал і властивості моєї душі. Моїм почуттям так само незнана справжня жвавість, вони теж відзначаються лише силою та стійкістю. Я витривалий і легко перетерплюю всілякі знегоди, але витривалий лише тоді, коли вважаю це за потрібне, і тільки доти, доки мною керує до цього власне бажання.
Працю важку забуваєш, як повний завзяття.
Горацій, Сатири, II, 2, 12
Іншими словами, якщо не манить мене якась утіха і якщо за спонуку править щось інше, ніж моя власна вольна воля, з мене пуття ніякого, бо я такий, що для мене, окрім здоров'я та самого життя, нема жодної речі на світі, задля якої я став би гнути горба і яку я ладен був би купити ціною душевних мук і насильства над собою.
Золото все, що затінений Таг у море виносить,
Не спокусить тебе стати таким співучасником добрим.
Ювенал, III, 54
Пер. Миколи Зерова
Я страх ледачий, страх волелюбний і за своєю вдачею і в силу звички, тож-бо змусити мене проливати піт чи то кров однаково важко. Душа моя прагне волі й належить лише собі і нікому більше: вона звикла порядкувати собою на власний розсуд. Не знаючи досі над собою ані зверхників, ані пана, я безперешкодно йшов по обраному шляху, і то тією ходою, яка мені подобалася. Це злагодило мене і зробило непридатним для служіння іншій людині, я підходив лише для самого себе. Я не мав жодної потреби чинити ґвалт над характером — своєю незграбністю, любов'ю до гульні та неробства — бо, опинившись з пупку на такому щаблі гаразду, що давав змогу зупинитися на ньому, і на такому щаблі здорового глузду, що дозволяв усвідомити таку можливість, я нічого не шукав і нічого не набув:
Хоч не мчимо під вітрилом тугим навздогін Аквілону,
Все ж надокучливий Австер не дме все життя нам у вічі:
Силою, хистом, чеснотами, місцем, багатством, красою
Ми серед перших — останні, але між: останніми — перші.
Горацій, Послання, II, 2, 201
Пер. Андрія Содомори
Для цього було потрібне лише одне — хист задовольнятися своєю долею, тобто такий душевний стан, який, сказати по щирості, річ однаково рідкісна серед людей усіх верств, але на практиці частіше сподибувана серед голоти, ніж серед людей заможних. А все, либонь, тому, що жадоба багатства, як і решта пасій, більше розпалюється, коли людина вже спізнала смак багатства, ніж тоді, коли вона у вічі його не бачила; до того ж, чеснота поміркованості трапляється куди рідше, ніж чеснота страдництва. Щодо мне, то мені лишалося тільки всолоджуватися благами, що їх Господь Бог у щедроті своїй вклав мені до рук. Мені ніколи не траплялося виконувати якоїсь обтяжливої праці. Я майже завжди клопотався лише своїми власними справами; а якщо вряди-годи і доводилося брати на себе чужі, то я згоджувався на те лише з умовою, що вестиму їх у зручний для себе час і на свій власний розсуд. Їх доручали мені люди, сповнені до мене довіри, які знали, що я за їден, і не штовхали мене в спину. Майстри свого діла примудряються мати користь навіть із норовистого та брикливого коня.
Навіть моє дитинство минало в умовах винятково сприятливих і вільних, йому було зовсім незнане