Тиха радість - Галина Левтер
Ал…
Ліна називала його так все рідше. Він відкик від свого першого імені, тим більше, що на роботі його чомусь кликали Сашею…
— Ал! Я відчуваю тебе щось хвилює… Розкажи мені, прошу!
— Давай вдома.
— Добре. Тоді інше питання: як ми назвемо сина? Ти вже надумав?
Ліна вирішила перемикнути увагу чоловіка з щоденних труднощів на приємні турботи.
— Як тобі ім'я «Тихон»?
— Ти довго читав довідник з іменами для хлопчиків...
У Ліни не знайшлося вагомого аргументу аби посперечатися. Вона лиш відкинула скісного чуба набік та й по всьому.
Фреда потішила її розгубленість. Він притягнув її до себе, поцілував у маківку, а потім у вуста.
— Я не хочу модних чи гучних імен. Я хочу просто тішитися тим, що нам дає Бог. Тихон означає «щастя».
Фред підніс погляд до неба. Згори сходив спокій. Минуле не гнітило. Майбутнє не лякало. Теперішнє окриляло тихою радістю.
Кінець
