Мальви - Роман Іванович Іваничук
— Нам краще смерть, ніж життя, подароване кривавими руками Потоцького! — відгукнувся з берега рудовусий козак, що воював косою, настромленою сторчма на кісся.
Кульгаючи на одну ногу, він спустився з берега, зіпхнув човен. Відбився ногою і стрімливо врізався в гущу драгунів, що застрягли в драглині. З сатанинською силою косив рудовусий ворожі голови, забагровіла вода від свіжої крові. Доступити до нього ніхто не зміг.
А на острові все менше ставало людей, відділ рейтарів увірвався на берег. В останній жорстокій сутичці падали один за одним козаки, і обірвався ціп у воїна, закутого в татарські лати. Він бився навкулачки, випльовував прокльони і врешті впав обличчям ниць, розпростерши руки, ніби хотів обняти весь острів. Ізгой вітався з рідною землею, вернувшись до неї. І простогнала вона йому, скривавлена, стратована голосом матері Мальви-ханим:
«Пожалій мене, сину...» Залишився лише один рудовусий козак з косою на човні. Взяти його живцем не змогли. Підступили колом і підняли на списах.
Так загинув майстер на всі руки Стратон — засновник козацького поселення в Мангуші, вірний друг Марії, матері яничарської.
Епілог
Світ море. Тож будуй свій човен
Із добрих діл, щоб не розбився.
Рудакі
— Скажіть, чи ще хто залишився на Україні? - питали нових бранців старі невольники у Кафі, Карасу-базарі, на Скутарі і Галаті, гребці на турецьких галерах.
— Чи можна знайти там хоч латку зеленого степу?
— Чи птахи ще звивають гнізда?
...Розлилися круті бережечки, гей, та по роздоллі, пожурились славні козаченьки, гей, та у неволі...
— Ну що твоя дума, доню, ну що ж твоя надія на свою любов велику до ката мого краю? Іди поглянь, невільнице постелі ханської, на невольничий ринок під горою Топ-кая. Уже не в Кафі, ні — в самій столиці продає хан своїх спільників — та все за дукати, та все за таляри. Нині хрестини внука мого? То чому не кличеш мене в гості, я задушила б його — і хоч половину вини своєї змила б кров'ю яничарською, бо тебе вбити не могла... Залишайся, дочко, у ката, а я піду сина шукати. Чи то іти в Туреччину, чи то іти в Румелію, а піду я на Україну, де мій Семен залишився. Та й знайду той шматочок землі, що накрився він нею. Його прокляли в мечеті, зате, може, хтось йому хрест поставить. А ти залишайся і ще наплоди ворогів-змієнят..
— Не проклинай мене, мамо. Нащо змалку так казала — татарчатком називала? Нащо, мамо!
— Хто ти і куди ідеш, жінко сива, непокрита?
— Пустіть мене, яничари, пустіть свою матір за мур Перекопський, в мене грамота від хана. Заробляла ж її тяжко, усе спродала для неї бога свого, дітей своїх і здоров'я. Мушу вмерти на тій землі, де коноплі по стелю, а льон по коліна, де мальви вище соняхів ростуть білі, голубі й червоні ..
Ой на горі слобода, а там жила удова з маленькими діточками. На тихих водах, на ясних зорях, в краю веселому.
«Ханові Кримського улусу Іслам-Гіреєві. Просили ви нас допомогти вам велику справу почати. Нічого вирішити сам не можу, з цим треба чекати аж до сейму. Але чи гоже вашій милості, підданому султана, йти проти пана свого, та ще й мене, родовитого монарха, в таке діло вплутувати? А з цим ще повідомляємо, що упоминок більше платити не будемо, бо наш народ сам голодує після воєн.
Ян Казимір»
«Невірний рабе великого султана, царя світу, перед яким ти порох і тлін! За намовою самого Ібліса ти насмілився чинити змову проти свого повелителя. Велю тобі явитися до Високого Порога і уступити місце своєму братові — вірному слузі падишаха, який через твої обмови десять років невинно карається на Родосі.
Магомет IV»
«Милостивий кримський царю! Війська твоєї царської милості, повертаючись з України, заподіяли нам великих і нестерпних кривд, і козацтво тобі більше не вірить. Що ж до Москви, з якою ми вступили в дружбу, то це бажання війська мого і моє. Православна Русь не зрадить нас...
Богдан Хмельницький»
Чому ти невеселий, мій хане, в день обрізання нашого сина твого спадкоємця? Він уже спить... Дуже міцно спить. А ти випий за його спокійний сон. І за мене — третю, але першу ханим твою. І за свій спокій випий... Правда, доброго вина я тобі наварила? ...і за кров, яку ти розлив дарма по світу, і за зраду чужих і своїх, і за те, що свій розум, який дав тобі бог для добрих діл, продав дияволові підступності, і за...
Ти відбирав у мене престол, а відібрав моє місце в Ескі — юртській усипальні — місце Четвертого Мухаммеда, якому судилося вмирати своєю смертю, — сказав на гробі Іслам-Гірея старець хан, вірний слуга малолітнього султана.
— На румовищах світу ти була трояндою і зів'яла. О вічний боже, прийми її у квітник раю... — ридав пастух Ахмет над свіжою могилою, винесеною за огорожу бахчисарайського палацу.
Львів — Бахчисарай
1965–1967 рр.
_______________
1 Мусульманське літочислення, яке починається з 622 року - дати переселення Магомета з Мекки в Медину. За нашим літочисленням - 1640 рік.
2 Гребне турецьке судно.
3 Турецький співець, оповідач.
4 Татарський полководець із роду Гіреїв, який 1624 року вигнав турецьких васалів із Кафи. Був розбитий турками і татарськими беями в 1629 році.
5 Рахівники, що відраховували данину для султана.
6 Священний вислів пророка Магомета.
7 Грецькі вчителі.
8 Турецькі повстанці проти султанів.
9 Сербські повстанці.
10 Грецькі повстанці
11 Монах, який заснував орден дервішів-бекташів.
12 Дервішський монастир.
13 Священна війна проти християн.
14 Сивобородий, шанована людина
15 Висока Порта, Високий Поріг султанський уряд Туреччини
16 Мусульманська секта, визнана в Ірані й Іраку. В Туреччині сунніти.
17 Вчений богослов, який знає коран напам'ять.
18 Підвищення вздовж стіни для спання.
19 Жіноче покривало поверх плаття в туркень.
20 В перекладі з татарського вершина гори
21 Заклик до молитви.
22 Молитва.
23 Мусульманські проповідники.
24 Послушник.
25 Перекоп,