Улісс - Джеймс Джойс
Зрештою вегетаріанці недалекі від істини твердячи що виросло з землі воно й пахне гарно хоча часник, авжеж, пахтить італійцями-катеринщиками, хрумка цибуля й гриби трюфелі. А ще як мучаться тварини. А птицю треба обскубти й випатрати. Бідолашна худоба на ринку чекає, поки їй молотом розтрощать голову. Му-у. А як тремтять бідні телята. Ме-е. Смаковита телятина. Чудова з неї печеня з капустою й картоплею. У відрах різників погойдуються легені. Дайте-но мені он ту груднину на гачку. Ляп. Фе! Криваве м’ясиво. Оббіловані вівці з осклілими очима висять підвішені за задні ноги, морди їм загорнені в закривавлений папір, з носів на тирсу скрапують криваві шмарклі. Серце й тельбухи розкуповують швидко. Та не шарпай тих вирізок, хлопче.
Коли сухоти, радять пити свіжу, ще теплу кров. Кров завжди потрібна. Її жадають. Лижуть її, вона ще тепла, парує, густа й солодка. Зголоднілі душі.
Ох, як їсти хочеться.
Він зайшов до Деві Бернса. Нічого не скажеш, порядний заклад. Сам Деві не балакучий. Часом почастує і чаркою. Та це буває раз на чотири роки, коли рік високосний. Одного разу поміняв мені чек на готівку.
Що ж його взяти в такий час? Він витяг годинника. Треба поміркувати. Склянку пива з лимонадом?
— Здоров, Блуме! — озвався зі свого закутка Носатий Флінн{350}.
— Здоров був, Флінне.
— Як життя?
— Пречудово… Поміркую. Візьму склянку бурґундського і… поміркую.
На полицях стоять сардини. Подивишся і вже наче відчуваєш смак. Сендвіч? Шиночка з хлібцем та помазати гірчичкою, м’ясні консерви. Без м’ясних консервів із сливами радощі в домі стають неможливими. Яка ідіотська реклама! І помістили просто під некрологами. Наче на сливі. Консерви з Дігнема. Людожери споживають з лимоном і рисом. М’ясо білих місіонерів надто солоне. Як маринована свинина. Мабуть, вождеві приділяють особливі частини їхнього тіла. Вони, певно, жилаві од посиленого вжитку. Його дружини всі зібралися тут гуртом, дивляться, що з того вийде. Як консервів повна хата, тоді й радощів багато. Скільки там усякої всячини. Лою тельбуху і фляків і подрібнених борлаків. Малюнок-загадка: знайдіть м’ясо. Кошер. М’ясо окремо, молоко окремо. Тепер це називають гігієною. Піст перед Йом Кіпуром, — він, власне, весняна чистка нутрощів{351}. Мир і війна у світі залежать од травлення якогось чолов’яги. Релігії. Різдвяні індики та гуси. Побиття немовлят. Їжте, пийте й веселітесь. А потім черга до лікаря. Голови перев’язані. Сир перетравлює все крім себе. Сир це сила.
— У вас є сендвічі з сиром?
— Є, сер.
Бажано ще кілька оливок, якщо вони є у них. На мій смак, краще б італійські. І добру склянку бурґундського, щоб запити. Непогане мастило. Є у них один салат вартий уваги. Том Кернан готує його хіба ж так. Душу вкладає. Олію ллє чисту, оливкову. Міллі подала мені котлету із стебельцем петрушки. Додати іспанську цибулину. Бог створив їжу, а диявол кухарів{352}. Краба можуть зготувати «по-диявольськи».
— Дружина здорова?
— Цілком, дякую… То давайте сендвіч із сиром. А горгонзола є?
— Є, сер.
Носатий Флінн сьорбав свій ґроґ.
— Як вона тепер, чи виступає з концертами?
Варто поглянути на його губи. Міг би посвистувати собі у вухо. Ще й вуха до того ж розлогі. Музика. Знається на ній, як моя праля. Та краще розказати йому. Шкоди від того не буде. Дармова реклама.
— Цього місяця у неї планується велике турне. Може, ви чули про нього.
— Ні, не чув. Та це здорово. А хто влаштовує?
Помічник бармена приніс сендвіч.
— Скільки з мене?
— Сім пенсів, сер… Дякую, сер.
Містер Блум порізав сендвіч на тонкі кусники. Містер Мак Тріггер. Далі щось кисло-солодке. Треба краще. Що деякі частки тіла спеченого місіонера Мак Тріггера активно підвищили чоловічу потенцію негритянського вождя, який їх спожив. І враз пораділа дружин ціла сотня. І гучно прославила волю Господню.
— Може, гірчиці, сер?
— Так, прошу.
Кожен кусник він поцяткував жовтими краплинками. Патик у повелителя вже… О, ідея: вже твердий як горіх. Сили Мак Тріггера стане на всіх.
— Влаштовує? — перепитав він. — Розумієте, справа задумана як гуртове підприємство. Спільні видатки і спільні прибутки.
— Ага, тепер я пригадую, — сказав Носатий Флінн, стромляючи руку в кишеню і чухмарячи у паху. — Хто ж мені це казав? Чи не доклав до цього своїх рук О’Кріп О’Шпар?
Пекуча гірчиця боляче кольнула містера Блума в серце. Він підвів погляд і побачив, що на нього супиться циферблат годинника. Друга. У пабах на п’ять хвилин уперед. Час не стоїть на місці. Стрілки посуваються. Друга. Ще не час.
Його душа запросилася на волю, піднялася до горла, потім упала і знову запросилася жалісніше, жалібніше.
Вина.
Він скуштував життєдайний напій, тішачись його смаком і пахощами, потім звелів горлянці пустити його в утробу і поставив склянку на шинквас зваженим рухом.
— Атож, — сказав він. — Організовує її саме він.
Хай знає. Бо мізків не має.
Носатий Флінн сопів і чухмарився. Добре й смачно обідає блоха.
— Я чув від Джека Муні, він добряче заробив на боксерському матчі, коли Майлер Кео подолав того солдата в Портобельській казармі. Він свого хлопа сховав у графстві Карлоу, їй-богу, Джек сказав мені…
Сподіваюся, його капка з носа не впаде просто в його склянку. Аж ні, він її втягнув носом.
— Майже місяць тримав його там, до самого матчу. І щоб він харчувався тільки сирими качиними яйцями, єй-єй, доки будуть нові вказівки. І щоб не пив ані краплини спиртного, уявляєте собі? Знаєте, О’Шпар, їй-же-богу, чоловік метикований.
З дверей, що за баром, вийшов Деві Берн у сорочці з