Короп по-чорнобильськи - Наталія Михайлівна Лапікура

- Що скажете?

- Мені потрібен казенний рабин.

- Метрика?

- Ні.

- Весілля?

- Ні.

- Хлопчика, дівчинку записати?

- Ні.

- Хтось помер?

- Ні.

- Дозвіл просити милостиню?

- Ні.

- Так чого вам врешті-решт треба?

- Побачитися з рабином.

- О! Так би одразу й сказали!

«Замаринований покійник» повільно-повільно виповз у сусідні двері аби, повернувшись через двадцять хвилин, повідомити:

- Ребе нема вдома. Зайдіть іншим разом.

«Іншим разом» відловити казенного рабина майбутній гордості світової літератури не вдалося ані з другої спроби, ані з -надцятої. Так воно чогось співпадало…

Якщо ви вважаєте, що містечкові євреї йшли порадитися з ребе виключно щодо суто житейських пересічних проблем, то помиляєтеся. Бо, розумієте, якщо ваша халупа танцює польку на два боки і в ній окрім вас, вічно вагітної дружини, дітей, яким давно вже лік втрачений, кози з козенятами і сварливої служниці назавжди прописалися ще й злидні, то мимоволі тягне на філософію. Не вірите? Маєте відповідний анекдот.

До бердичівського рабина з’являється один із шістдесяти двох тисяч трьохсот шести десяти шести юдеїв, офіційно зареєстрованих у місті станом на 1888-й рік. І з порогу замість “шолом алейхем!” вигукує:

- Ребе, а чого влітку так спекотно?

Поважаний рабин поміркував-поміркував і відповів:

- Елементарно, сину мій. Влітку спекотно, бо взимку топлять пічки та грубки.

Вражений філософ кліпає очима:

- Та не може цього бути! Перепрошую, ребе, але доведіть.

- Які ще доведення? Ми ж не в школі. Влітку не топлять у пічках та грубках - от взимку і холодно.

До рабина з’являється вельми допитливий місцевий молодик і з порогу приголомшує його запитанням:

- Ребе, а бутерброд завжди маслом донизу падає?

- Завжди, сину мій.

- І в Талмуді про це написано?

- В Талмуді про все написано, сину мій.

- А чи там написано, чому у мене сьогодні зранку бутерброд маслом догори впав?

- Правда?

- Чистісінька! Можу показати.

- Не треба, зараз подивимося.

Рабин довго гортає Талмуд і нарешті радісно ляпає себе по лобі:

- О! Так ти ж його не з того боку намазав!

Ми вже зазначали, що всі анекдоти про рабинів чи не кожна єврейська община - від Львова до Богодухова - приписувала виключно своїм духовним пастирям. За винятком чи не одної-єдиної бувальщини - про те, як містечковий рабин намагався вгамувати демографічний вибух в одній окремо взятій єврейській родині. Від цієї історії всі чомусь відмахуються. Мовляв, усе це - антисемітські вигадки.

У одного старого єврея, що не рік, дружина народжує дитину. А він сам уже немічний, заробляти, щоб їх прогодувати, не в змозі. Йде він до ребе на пораду.

- Абрам, - каже ребе, - не переймайся. Талмуд - мудра книга, він зараз мені все скаже.

Гортав-гортав сторінки, потім книгу закрив і рече:

- Якщо керуватися приписами Талмуда, то випливає наступне. Якщо у старого єврея щороку народжується дитинка, а він не в змозі багато дітей прогодувати, то треба відрізати йому одне з двох ерй.

Ну, ви здогадалися, що саме треба було відрізати. Скажемо так - не вухо. Старий Абрам зітхнув, сказав собі: треба різати - будемо різати. Відрізали.

Але наступного року знову народилася дитинка!

Знову Абрам біжить до ребе. Рабин покрутив головою і знову сказав:

- Талмуд - мудра книга, він зараз мені все скаже.

Знову довго гортав сторінки. Не знаємо, де саме він вичитав пояснення, що треба робити, але зрештою промовив таке:

- Якщо керуватися приписами Талмуда, то випливає наступне. Якщо у старого єврея щороку народжується дитинка, а він не в змозі багато дітей прогодувати, то треба відрізати йому одне з двох ейр. Якщо ж у нього все ж продовжують народжуватися діти, то доведеться відрізати й друге ейр.

Як треба - то відрізали.

Але наступного року знову народилася дитинка!

- Що ж це таке, ребе? - мало не плаче старий Абрам.

Знову рабин узявся за Талмуд, знову довго гортав. Нарешті відклав священну книгу і виголосив:

- Якщо керуватися приписами Талмуда, то випливає наступне. Якщо у старого єврея щороку народжується дитинка, а він не в змозі багато дітей прогодувати, то треба відрізати йому одне з двох ейр. Якщо ж у нього все ж продовжують народжуватися діти, то доведеться відрізати й друге ейр. Якщо ж і далі продовжують народжуватися діти - значить НЕ ТОМУ ВІДРІЗАЛИ!

До рабина приходить подружжя. Чоловік залишає свою законну половину надворі і довірливо повідомляє:

- Ребе, у мене такий жах, такий жах! Як щось путнє не порадите, то мені кінець.

- А в чому річ?

- Моя жінка мене потихеньку підтруює. Досипає отруту до їжі.

- Невже? - жахається рабин, - може, то вам просто здалося?

- Я теж так думав. А оце вчора потай піддивився. Підсипає.

- Що я вам скажу? Кличте її сюди, а самі зачекайте надворі.

Через три години жінка радісно випурхує з дверей та ще й наспівує.

Чоловік заходить до рабина.

- Ну що, ребе, поговорили?

- Поговорили? Вона мені три години не давала розкрити рота. Торохтіла сама. У