Американський психопат - Брет Істон Елліс

зараз кінчить, бо Крісті після оргазму продовжила смоктати її пизду, і я дивлюся, важко дихаючи, перегнувшись через Крісті, як Сабріна ритмічно підіймає стегна до обличчя Крісті. А потім мені доводиться лягти на спину, я кінчив, однак мій член досі стоїть, він блищить, болить від сили еякуляції, я заплющую очі, мої коліна ослабли й тремтять.

Я прокидаюся тільки тоді, коли одна з дівчат випадково торкається мого зап’ястка. Мої очі розплющені, і я попереджаю їх не чіпати мій «Ролекс», який я не знімав весь цей час. Вони тихо лежать з обох боків від мене, час від часу торкаються моїх грудей, іноді проводять рукою по м’язах живота. За півгодини у мене знову встає. Я підводжусь і підходжу до шафи, у якій поряд із будівельним пістолетом лежить заточена плічка, іржавий ніж для масла, сірники з бару та грилю «Ґотем» і недопалена сигара; я розвертаюся до них, голий, член стирчить переді мною, показую всі ці речі й хрипким шепотом пояснюю: «Ми ще не закінчили». Через годину я нетерпляче поведу дівчат до дверей, вони обидві будуть одягнені, схлипуватимуть, тектиме кров, але я непогано їм заплачу. Сабріна завтра накульгуватиме. У Крісті, певно, буде жахливий синець під оком і глибокі подряпини на заду від плічки. Паперова серветка, вся в крові, лежатиме біля ліжка разом із порожнім пакунком італійської солі з приправами, яку я добув у «Дін енд Делюка».

Покупки

До списку колег, яким треба купити подарунки, належать Віктор Павелл, Пол Овен, Девід Ван-Паттен, Крейґ Мак-Дермотт, Луїс Керрузерс, Престон Ніколз, Коннолі О’Браєн, Рід Робінсон, Скотт Монтґомері, Тед Медісон, Джефф Дюваль, Борис Каннінгем, Джеймі Конвей, Г’ю Тернболл, Фредерик Діббл, Тодд Гемлін, Малдвін Батнер, Ріккі Гендрікс та Джордж Карпентер, і хоча я міг би відрядити за покупками Джин, натомість я попросив її підписати, наклеїти марки і надіслати поштою триста дизайнерських різдвяних листівок з картинкою Марка Костабі, а потім — дізнатись якомога більше про рахунки Фішера, якими опікується Пол Овен. Зараз я йду по Медісон-авеню, до того десь годину простояв біля сходів до магазину «Ральф Лорен» на Сімдесят другій, витріщаючись на кашемірові светри без рукавів, збентежений, голодний. А коли нарешті забрав свої покупки і так і не зміг дізнатись адресу стрункої білявки за прилавком, яка до мене загравала, я вибіг з крамниці з криком: «Приходьте, всі вірні!» Тепер я сердито дивлюся на волоцюгу, що скрутився у дверях магазину під назвою «ІрКарма», стискаючи табличку з написом: «ГОЛОДНИЙ І БЕЗДОМНИЙ… ПРОШУ ДОПОМОЖІТЬ, БОЖЕ БЛАГОСЛОВИ», а потім опиняюся на П’ятій вулиці, йду до магазину «Сакс» і намагаюся згадати, чи поміняв я касети у відеомагнітофоні, аж раптом починаю хвилюватись, що зараз передача для тих, кому за тридцять, може записуватися на «Тісну дірку Памели». «Ксанакс» не допомагає втамувати паніку. «Сакс» лише посилює її.

…ручки і фотоальбоми, пари підставок для книг і легкі багажні сумки, електричні поліролі для взуття та підпорки для рушників з підігрівом, і графини зі срібними пластинами, і мобільні кольорові телевізори розміром з долоню, клітки для пташок та свічники, столові килимки, кошики для пікніка та відерця для льоду, великі лляні серветки з мереживом, і парасольки, і ключки для гольфу з чистого срібла з монограмами, і уловлювачі диму з вугільними фільтрами, і настільні лампи, і пляшечки з парфумами, скриньки для прикрас, і светри, і кошелі для журналів, і коробки для різних речей, офісні ящики, канцелярія, шалики, папки, записники, невеликі щоденники…

Перед Різдвом для мене найголовнішими є такі речі: 1) замовити столик на восьму годину в п’ятницю в «Дорсії» для вечері з Кортні; 2) отримати запрошення на Різдвяну вечірку Трампів на їхній яхті; 3) дізнатись якомога більше про загадкові рахунки Фішера в Пола Овена; 4) відпиляти голову якійсь красуні і надіслати через «Федерал Експрес» Робіну Баркеру (тупий вилупок) із «Саломон Бразерс»; і 5) вибачитися перед Евелін так, щоб це не скидалося на вибачення. Ранкове «Шоу Патті Вінтерс» було присвячене жінкам, що одружені з гомосексуалами, і я мало не подзвонив Кортні, щоб попередити її, жартома, але вирішив цього не робити, з неабияким задоволенням уявляючи, як Луїс Керрузерс робить їй пропозицію, як Кортні сором’язливо її приймає та їхній жахливий медовий місяць. Зі злістю дивлюся на чергового жебрака, що тремтить під дрібним дощем на розі П’ятдесят сьомої та П’ятої, підходжу до нього, лагідно поплескую по щоці і голосно сміюсь. «Його очі так сяють! Такі у нього ямочки!» — Армія Порятунку безладно виводить різдвяний гімн «Радість світу». Я махаю рукою комусь, дуже схожому на Данкана Макдональда, і заходжу до «Берґдорфз».

…краватки пейслі та кришталеві кухлі для води, набори склянок та офісні годинники, які вимірюють температуру, вологість і тиск, електричні записники та келихи для маргарити, вішаки для костюмів та набори десертних тарілок, папір для листів, і дзеркала, і водонепроникні годинники, і фартухи, і сумки для спортзалу, і пляшки шампанського, і порцелянові кашпо, і банні рушники з монограмами, і міні-калькулятори, що обчисляють курс іноземних валют, і записники зі срібними пластинками, і пап’є-маше з рибою, і коробки з канцелярським приладдям, і штопори, і компакт-диски, і вдосконалені тенісні м’ячики, і крокоміри, і горнятка для кави…

Я купую лосьйон від лупи у відділі «Клінік» у тому ж «Берґдорфз» і дивлюся на свій «Ролекс» — чи вистачить мені часу зробити ще кілька покупок, перш ніж зустрітися з Тімом Севертом о сьомій у клубі «Принстон». Перед тим як піти в офіс сьогодні, я дві години пітнів у спортзалі, і хоча б міг зараз приділити час для масажу (бо мої м’язи ниють від того виснажливого режиму тренувань, на якому я зараз) чи догляду за обличчям, хоч і ходив до косметолога вчора, наступними тижнями на мене чекає забагато коктейльних вечірок, які мушу відвідати, і це не залишить мені часу на шопінг, тож краще купити все зараз. Біля виходу з «Ф.А.О. Шварц» зустрічаю Бредлі Сімпсона з «Пі енд Пі», на ньому картатий шерстяний костюм із лацканами з розрізом від «Перрі Елліс», бавовняна поплінова сорочка від «Гітман Бразерс», шовкова краватка «Савой», хронограф із ремінцем із крокодилячої шкіри від «Брейль», бавовняний плащ від «Пол Сміт» і фетровий капелюх із хутром від «Пол Стюарт». Він каже: «Привіт, Девіде», і я з невідомої причини починаю перераховувати імена восьми оленів Санта-Клауса, за абеткою. Коли закінчую, він посміхається і каже:

— Слухай, у «Некеніє» двадцятого буде різдвяна вечірка, там і побачимося?

Я теж посміхаюсь і