Я за тебе (не) піду! - Ванда Трезор

Не встигла ця думка майнути в моїй голові, як Рест схопив мене за руку, міцно стиснув і прошипів в обличчя:

- Я хотів по-доброму, Марто! Справді одружитися! Та раз не виходить, значить, буде по-поганому!

І він схопив мене за талію і потягнув до своєї машини.

- Відпусти, - почала вириватись я. - Я буду кричати! - але поки що я не кричала і не кликала на допомогу, все ще сподівалася, що Рест опам’ятається і відпустить мене. Не хотілося будити гостей, адже всі якраз сплять.

- А от кричати не потрібно - сказав Рест спокійно й по-діловому. Раптом витягнув із кишені хустинку і приклав до мого обличчя, лапнувши твердими пальцями мій ніс та рот.

Це було так несподівано, що я навіть не відхилилась…

Останнє, що я відчула, то це те, що втрачаю свідомість: в голові закрутилося і Рест почав насильно всаджувати мене на заднє сидіння свого  автомобіля…