Робінзон Крузо - Даніель Дефо

Помітивши мій стан, капітан видобув із кишені флягу і змусив мене зробити кілька ковтків вина, яке він прихопив спеціально для такого випадку. Живильний напій привів мене до тями, але все одно мені довелося сісти на землю, оскільки ноги мої охляли, і я ще довго не міг вимовити жодного слова.

Капітан намагався заспокоїти мене, але в моїх грудях нуртував такий вихор почуттів, що зрештою я вибухнув плачем і лише за якийсь час знову зміг зв’язно говорити.

Тепер і я, своєю чергою, обійняв мужнього моряка. З іще не просохлими на очах слізьми я мовив, що вважаю його посланцем небес, оскільки таку кількість див, які сталися останніми днями, не могли явити люди. Ці події – явний доказ того, що Всесвітом керує незрима рука Провидіння, яка дає допомогу тим, хто потерпає в найвіддаленіших куточках землі.

І звичайно ж, я не забув помолитися тому, хто не дозволив мені загинути протягом стількох років і дав усе необхідне для того, щоб я, цілком самотній, вижив.

Нарешті ми спустилися з пагорба. Капітан сказав, що у шлюпці він має невеликий подарунок для мене. Покликавши матросів, він звелів їм доправити на берег те, що призначалося губернаторові.

Це були й справді царські подарунки, і в такій кількості, ніби я збирався не залишити острів на кораблі, а жити тут завжди. Спершу з’явилося пуздерко із флягами різних міцних і лікувальних напоїв, потім шість пляшок мадери, два фунти чудового тютюну, дюжина великих кавалків яловичої солонини і свинячої шинки, мішок гороху й майже сотня фунтів сухарів. А ще мішок цукру, мішок найкращого борошна, ящик лимонів і безліч інших продуктів. Утім, що було для мене у сто разів дорожче за провізію, – півдюжини зовсім нових сорочок, стільки ж краваток і шийних хусток, дві пари рукавичок, черевики, чудовий капелюх, пара панчох і новенький камзол, прикрашений гаптуванням. Словом, капітан одягнув мене з голови до ніг.

Можете самі зрозуміти, яким дорогим був цей подарунок для людини в моєму становищі! Та скажу чесно: на жодному з чоловіків пристойне вбрання ще не сиділо так кепсько, як на мені. Я зовсім відзвичаївся від одягу, який носять у цивілізованому суспільстві, і почувався вкрай незручно, вбравшись у нього вперше за тривалі роки.

Коли подарунки перенесли до мого сховища, ми з капітаном почали радитися, як учинити з полоненими бунтівниками, ув’язненими у гроті. Їхнє перебування на борту корабля стало б великим ризиком – серед них були двоє запеклих і невиправних негідників. Капітан зауважив, що готовий піти на це тільки за умови, що обидва будуть закуті в кайдани і після прибуття до першого ж англійського порту негайно передані до рук правосуддя.

Своєю чергою я сказав, що готовий розв’язати цю задачу. Я побесідую з шахраями, і після завершення бесіди вони благатимуть капітана залишити їх на острові. Капітан невимовно зрадів, а я, не гаючи часу, наказав П’ятниці вирушити з двома матросами до грота, щоб доправити п’ятьох полонених до мого намету й охороняти доти, доки я сам туди не прибуду.

Почекавши якийсь час, я вбрався в новий камзол, у якому мав вигляд справжнього вельможі, і попрямував до намету в супроводі капітана. Там я звелів полоненим назвати себе й оголосив, що мені відомі їхні злочини на кораблі, а також намір зайнятися піратством і розбоєм. Одначе, мовив я, Провидіння вирішило так, що вони самі потрапили до ями, яку копали для інших. Ось капітан, проти котрого вони здійняли бунт, ось корабель, який стоїть на рейді, і незабаром вони побачать, як їхній мерзотник ватажок за зраду буде повішений на реї.

Потім я спитав, чи є в них виправдання своїм учинкам, інакше я буду змушений стратити їх як лиходіїв, спійманих на гарячому. Це прямий обов’язок губернатора острова.

Один із бунтівників, виступивши вперед, відповів, що сказати їм на своє виправдання немає чого, і своєї провини вони не приховують. Але здалися вони капітанові за умови, що він збереже їм життя, і тепер покірно просять виконати цю обіцянку й помилувати їх.

– Не знаю, – ніби замислившись, промовив я. – Злочини ваші надто очевидні. Проте обов’язок змушує мене невдовзі разом із моїми людьми залишити острів і вирушити до Англії, а капітан готовий узяти вас на своє судно тільки як арештантів, закутих у кайдани. І, звичайно, прибувши до порту, він передасть вас як бунтівників і розбійників владі, а це – прямий шлях до шибениці. Не бачу для вас іншого виходу, крім зостатися на острові. Якщо ви готові, не перешкоджатиму вам у цьому. Важко обійтися з вами милосердніше.

Таке рішення викликало захват у полонених, і вони негайно погодилися.

Утім, капітан досі вдавав, що вагається й наполягає на суворішому покаранні. Тоді, набувши суворого вигляду, я оголосив, що ці п’ятеро не його, а мої бранці, і вже якщо я вирішив надати їм велику ласку, то залишуся твердим в ухваленому рішенні. Якщо ж капітана це не влаштовує, я готовий звільнити їх і дати йому нагоду ловити втікачів по всьому острову.

Потім я звелів зняти з бунтівників пута й наказав їм вирушати до лісу – туди, звідки їх привели, додавши, що після нашого відплиття вони знайдуть у моєму сховищі різні інструменти, запас провізії, а також зброю, порох і свинець, які дадуть їм змогу жити на острові цілком пристойно.

Настав час готуватися до відплиття. Я попросив капітана дозволити мені востаннє переночувати в моєму сховку, а зранку прислати по мене шлюпку. Йому я порадив повернутися на корабель, тому що за час заколоту команда забула про дисципліну й потребувала твердої руки командира.

Розділ 46

Старий португальський шкіпер

Щойно шлюпка з капітаном відчалила, я зібрав тих матросів, які висловили бажання зостатися на острові, для важливої бесіди. Щонайперше я мав намір познайомити їх із історією мого самотнього життя і навчити, як прожити на острові, не страждаючи від голоду, хвороб та інших лих.

Я коротко розповів про те, як потрапив сюди, показав свої укріплення, пояснив, як вирощувати, зберігати і випікати хліб, як перетворювати виноградні грона в чудові родзинки. Потім я показав матросам моє господарство і порадив, як доїти та відгодовувати кіз, як збивати масло й варити сир. Окрім того, я залишив їм мішок гороху й пояснив, де і як посіяти його, щоб дістати великий