Кобиздохівські оповісті - Наталія Михайлівна Лапікура
Тут Брежнєв втомився і задрімав у кріслі. Референт руками замахав, на двері кобиздохівцям показує. Пішли народні обранці, з чим прийшли, тобто без труб, зате з порадою…
Вже як у поїзді випили добре, Тронц і сказав те, що всі думали:
- Ну, як сам Генеральний нам красти радить, то вважайте, що всій державі, як не крути, а гаплик!
Ці золоті слова пригадалися, коли вже сам Леонід Ілліч міцно й надійно заліг у труні під Кремлівськими стінами. А тоді, в поїзді лише мовчки налили ще по одній і глибоко-глибоко замислилися.
У такій безвихідній ситуації адамівські дядьки махнули б рукою і далі у печах хмизом палили. Але кобиздохівці з одного боку вже вперлися рогом, а з іншого - завелися. Бо хоч і не доводилось їм досі труби красти. Це ж вам не якийсь там мішок колгоспної кукурудзи чи торба висівок для своїх курей! Але як на такому рівні пораду дають, та ще й з посиланням на власний приклад, то що ж залишається робити бідним селянам? Або власну мафію організовувати, або чужу шукати. Багатий вибір, нічого не скажеш.
Кобиздохівська мафія
…І порадившись, дійшли висновку, що без мафії суцільної газифікації Кобиздохівки і всього іншого не буде. До цієї думки мої земляки дійшли не самі, зізнаюся щиро. Люди вони дещо консервативні і, як ви переконались, і то не раз, усілякі там прогресивні новації доходять до них із запізненням. Підказав їм це слово - „мафія” - один земляк ще у вагоні поїзда „Москва-Жмеринка”, яким вони, діставши облизня, від Брежнєва верталися. Сергій Борщевський його звати. У нього теж непереливки - ув Москві переклад роману повернули зі скандалом. Бачите, цей Борщевський переклав якогось чи то іспанця, чи то грека, - одне слово, з Америки - про такого собі придурка-диктатора, що на старості з розуму вижив і щотижня собі орден чіпляв, новий. У видавництві в крик: „На що натякаєте!” Ще й пообіцяли послати рукопис в оту установу, що на три літери. От і їхала людина додому, вся у тривозі. Тож наші дядьки запросили його до столика, як годиться, вгостили фірмовою, поплакалися. А він і каже:
- А шо ви хтіли? Кругом мафія - знизу і догори!
- Невже догори? - жахнулися наївні кобиздохівці.
- Точно! - похмуро відказав земляк Борщевський. - Он брежнєвський зять - і той погонами торгує!
- У воєнторзі?- поцікавилася Марія, котра попри зайнятість державними справами встигла галопом проскакати либонь з половину московських торгівельних центрів.
- Якому воєнторзі? - обурився земляк на таку темноту. - У міністерстві! Він же міліцейський генерал! Мій швагер у нього полковника купив. Таке дурне, швагра маю на увазі, а тепер полковник!
І спересердя плюнув земляк Борщевський, ще й рукою махнув.
- А почім швагро за погон платив? - діловито перепитав голова сільради Тронц. Земляк показав на пальцях. Кобиздохівці заніміли. А коли мова до них повернулася - десь у районі Мотовилівки - то, не змовляючись, вирішили:
Перше: без мафії не обійтися.
Друге: при нинішніх цінах на погони вигідніше створити свою мафію, аніж шукати вже існуючі.
Ще не приїхали мої земляки додому, ще в хату не ввійшли, а вже дзвонять:
- Ви ж дивіться, щоб на день народження Леоніда Ілліча газифікація була закінчена! - це той наказує, що свого часу Рохманчуку пальцем коло скроні показував.
- Ми то що, - не втримався голова, - ми й до вашого дня народження можемо, тільки накажіть. От тільки ви ще в Уренгой подзвоніть, щоб і вони знали, якого дня їм трасу до Кобиздохівки дотягти. А раптом у них свої дати…
Ще один „розумник” вказівки дає - той, що кулака показував і дострокові перевибори обіцяв:
- Значить, так: ми вашу газифікацію вже провели через план соціального розвитку району, так що дивіться. Ми допоможемо - портрет Леоніда Ілліча беремо на себе. Ну, а решту ви вже самі…
„Решту”! А щоб ти так жив!… З комунгоспу, правда, хлопці вибачилися:
- Нам то що, але з нас область щодня дані вимагає - як у вас фронт робіт. То ви вже що-небудь придумуйте, ви ж там у Кобиздохівці народ тертий.
І сказав голова Рохманчук голові Тронцу:
- Клич людей на актив, будемо мафію організовувати. Бо скоро перевіряючі над’їдуть, а у нас сама тільки траншея стоїть. Будемо викручуватися.
Зберігся унікальний документ, фрагменти з якого допомогли відтворить атмосферу унікального засідання в кабінеті голови Рохманчука, - протокол партактиву села.
„Слухали: про створення в с. Кобиздохівці мафії на предмет організації труб для газопроводу „Уренгой-Помари-Кобиздохівка”. Слово мафія попервах було написано через „хв”, а потім виправлено іншим чорнилом.
„Поступила пропозиція обрати почесну президію у традиційному складі… прийнято одноголосно”.
„Слухали - голову Рохманчука про поїздку до Москви. Ухвалили - взяти до уваги, витрати на поїздку списати по статті: „Падіж великої рогатої худоби”. Одноголосно…"
Завклубом Бабійчук попросив пояснити різницю між нашою мафією і тою, що він у кіно на курорті бачив. До Кобиздохівки ця картина ще не дійшла, а може, й не дійде…
Секретар парткому Кавун пояснив Бабійчуку, що їхня мафія захищає інтереси експлуататорських класів за рахунок інтересів широких трудящих мас. А наша мафія відстоює інтереси широких мас трудящих.
Завклубом Бабійчук: А за чий рахунок, коли у нас в Кобиздохівці, на відміну від Сицилії, немає експлуататорських класів?
Тов. Кавун запропонував вказати тов. Бабійчуку на його політичну короткозорість. Ухвалили - вказати. Звіт тов. Бабійчука про його роботу в клубі заслухати через тиждень. Прийнято одноголосно.
