Сірано де Бержерак - Едмон Ростан

Мене підштовхує на витівки ще й досі, Щоб діставав за них належно я…

Крістіан

По носі…

Сірано

(витираючи піт з чола)

По шиї. Та сказав я сам собі мерщій: Гасконче, уперед, обов’язок це твій! – І раз у темряві зіткнувся…

Крістіан

Ніс до носа.

Сірано

(підскакуючи до нього)

Сто сот дияволів!

Всі гасконці кидаються до нього, щоб усе бачити. Дійшовши до Крістіана, він опановує сам себе і веде оповідання далі.

Уся та банда боса Стояла тут-таки, немов потворний ліс, І п’япі випари мій дратували…

Крістіан

Ніс!

Сірано

А, грім і блискавка! Мій дратували розум! Я гнівно кинувся назустріч їх погрозам, Назустріч пострілам отих нікчемних гав. Раз, два! Раз, два! – і всю ватагу розметав; Ті врозтіч кинулись, – а ті лягли рядами, Об землю вдарившись кривавими…

Крістіан

Носами!

Сірано

(спалахнувши)

Мільйон дияволів! Ану всі геть, як дим!

Усі кидаються до дверей.

Перший гвардієць

Прокинувся наш тигр!

Сірано

Лишіть мене із ним!

Другий гвардієць

Хо-хо! Ну, буде тут з нещасного котлета!

Рагно

Котлета?

Третій гвардієць

На паштет віп скришить Невільєта!

Рагно

Я зблід, я весь дрижу, неначе холодець…

Карбон

Ходімо!

Один із гвардійців

Ну, настав зухвальцеві кінець!

Інший

Аж страшпо здумати!

Знов інший

(закриваючи двері праворуч)

Готова домовина! СЦЕНА IX

Сірано, Крістіан.

Сірано

Ну, обійми мене…

Крістіан

Що, пане?