Українська література » Сучасна проза » Найкраща країна у світі, або Факти про Фінляндію - Ерленд Лу

Найкраща країна у світі, або Факти про Фінляндію - Ерленд Лу

Читаємо онлайн Найкраща країна у світі, або Факти про Фінляндію - Ерленд Лу
які можуть керувати лише такими процесами, котрі мають обмежене число етапів, а почалося це ще в Африці, повторюю я собі, ніхто не повинен забувати, що це почалося в Африці. Бритоголові відключаються один за одним. Вони напилися до нестями, як фіни, відзначаю я про себе і згадую одну історію, яку я прочитав у минулому році, як виняток, на сухому папері, бо я купив тоді шведську газету, а шведські газети, на відміну від вічно мокрої «Афтенпостен», завжди бувають сухі; там йшлося про інсталяцію одного шведського художника, спеціально створену ним для виставки в Німеччині; художник побудував типовий, пофарбований у червоний колір шведський літній будиночок з білим парканом і флагштоком — словом, усім, що годиться, — але цей будиночок він поставив на плоту посеред невеликого німецького озера і поселив на цьому плоту трьох шведських бритоголових — справжніх бритоголових; про те, як йому вдалося з ними домовитися, щоб вони там залишилися, в газеті не було сказано; мабуть, він дав їм стільки пива, скільки вони побажали, можливо, ще й сигарет, хто його знає, та принаймні вони не йшли, сиділи в будиночку, здебільшого нічого не робили й пили пиво, ще вони показували палець відвідувачам виставки й обзивали їх нехорошими словами, та через кілька днів їм набридло пити пиво і демонструвати собою один із зразків шведського мистецтва та шведської культури, тоді вони розгромили будиночок і вплав дременули звідти, а тепер ось я сам роздивляюся такий же будиночок — норвезький, з норвезькими бритоголовими, які тільки курять, п’ють пиво і щось там кричать, та все це, на жаль, аж ніяк не художня інсталяція. Впевнившись, що всі там поснули, я виводжу свою байдарку з-під навісу гілок і тихенько пливу по річці в бік будиночка; порівнявшись з ним, я з близької відстані переконуюся, що там ніхто не виявляє ознак життя, тоді я повертаю до берега, намагаючись не шуміти, вилажу з байдарки. Зорієнтувавшись в обстановці і двічі перевіривши, чи вільний шлях до відступу, я, уважно стежачи, щоб ненароком не наступити на розкидані пивні банки, заходжу в будиночок, де на ліжках, диванах і на підлозі валяються сплячі телепні, чомусь мені пригадується історія про негреня Самбо, у якого шайка тигрів украла одяг, і от коли він опинився роздягненим серед тигрів, звірі пересварилися через те, хто найгарніший, і, вчепившись один одному зубами в хвости, з такою швидкістю закрутилися навколо дерева, що перетворилися на масло, тоді Самбо підібрав свою одежину, а його мама насмажила млинців на тигрячому маслі, і Самбо донесхочу наївся, проковтнувши сто млинчиків; ось так і бритоголові самі за мене все зробили, подумав я, напилися до нестями, і якби я захотів, то міг би теж напекти бритоголових млинчиків і з’їсти сто штук; однак треба бути зібраним, кажу я собі, не розтікатися думками і пам’ятати про зібраність; тут нарешті я відшукав очима Біма, він лежав на ліжку в одній зі спалень; їх тут було декілька, це був, як уже сказано, великий і просторий рибальський будиночок; мабуть, з тих пір, як його побудували, у ньому перебувало безліч рибалок, які наловили багато лососів, думаю я, однією рукою розштовхуючи сплячого Біма, а іншою затуляючи йому рота, щоб він не закричав; це я — Ньяль, шепочу я, король комп’ютерних гонщиків, і кажу йому, щоб він зібрав речі, які привіз із собою: зубну щітку, чи що там іще; тут я подумав, що зуби-то вже чистити доводиться всім, незалежно від політичних поглядів, адже стоматологу не скажеш, що у мене, мовляв, такі радикальні переконання, при яких зуби чистити не обов’язково, бо для зубного лікаря це пустий звук, єдине, що його цікавить, — це твої зуби, тому залиште при собі свої політичні погляди, думаю я, виводячи і мало не тягнучи на собі здивованого Біма до води, яка, як навмисне, тече зовсім тихо. Підсадивши Біма в байдарку, я сів у неї сам і вже взявся було за весло, як раптом Бім згадав, що залишив у хатині одну книжку; забудь про неї, кажу я, але Бім не хоче їхати без книжки, доводиться йти мені, бо Бім п’яний і ледве стоїть на ногах; в якомусь сенсі я виступаю в ролі індіанця, а Бім у ролі білої людини, він пояснює мені, де лежить книжка, і я знову йду до будиночка, знаходжу книжку і вже повернувся, щоб піти, як раптом чую за спиною якесь сопіння, один з бритоголових завовтузився уві сні, я завмер на місці і почекав кілька секунд, але він все продовжує сопіти, тоді я погладив його по щоці і почав наспівувати: «Була така хороша днинка, та день минув, синочку, і всі хлоп’ята сплять давно, поспи і ти, дружочку, аж поки сонце не зійде, промінчиками заграє і в спаленьку загляне, тоді й ти теж стриб — і встав»; та пісенька не допомогла, я чую за спиною приглушений вигук: якого біса! І з цими словами він встає з ліжка і стриб на підлогу, але він такий п’яний, що падає від одного стусана, який я дав йому вільною рукою; спи, голубчику, кажу я йому, скоро буде день знову, з олівцями, фарбами, папером і розмальовками; кажу я на ходу, мчу до річки, стрибаю в байдарку і відштовхуюсь від берега. Ледве я встиг відштовхнутися і запрацювати веслом, гребучи на середину, як з будиночка один за одним повискакували інші бовдури; ти ще за це поплатишся! — кричать вони мені вслід, даремно це тобі не мине, кричать вони, ми знайдемо тебе, і жбурляють мені услід камінюччя, та жодного разу не влучають, усе каміння пролітає далеко повз ціль; певно, погано ви старалися в африканській школі, прогульники нещасні, думаю я, адже в Африці ми вчилися, як треба в боротьбі за виживання кидати каміння та інші знаряддя, правило перше гласить: не можна братися за цю справу сп’яну, бо якщо ти нап’єшся — порушується мозкова функція координації рухів, це ж елементарно; звісно, я розумію, що можуть бути різні причини, чому людина випиває, розумію, що в житті багато несправедливості, буває так, що просто нудьга собача, і якось нелогічно виходить, коли у нас іноземцями з іноземною зовнішністю займаються, а ось такі, як ці хлопці, які від народження живуть у Норвегії, жодного разу не відчули, що ними хтось займається, і це лише одна з безлічі причин для пияцтва, і я це розумію, це ж ясно як день, тому я не засуджую пияцтво, я лише
Відгуки про книгу Найкраща країна у світі, або Факти про Фінляндію - Ерленд Лу (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: