Адвокат диявола - Ендрю Нейдерман
Хто його зна — може, річ була в його роздратуванні та спантеличенні, а може, у тому, що він стомився більше, ніж думав, — але його розвезло від віскі та вина, і він заснув на дивані у вітальні, дивлячись телевізор. Коли Міріам вимкнула телевізор, він раптово прокинувся.
— Я втомилася, Кеве.
— Що? О, звісно.
Він зіп’явся на ноги й пішов за нею до спальні. Залізши разом з нею до ліжка, він за кілька секунд заснув, і йому знову наснився еротичний сон. У ньому Кевін прокинувся в ліжку і злегка повернув голову, бо відчув, як поруч хтось ворухнувся.
Міріам сиділа на якомусь чоловікові, який зігнув ноги в колінах, аби розмістити як треба затверділу плоть. Чоловік тримав її за ноги, на кілька сантиметрів вище колін. Вона рухалася вгору та вниз із завзяттям, яке через свою силу здавалося майже комічним, і її груди сильно гойдалися. Вона застогнала й відкинула голову назад. Тоді нахилилася вперед, щоб чоловік зміг потягтися вгору, провести пальцями в неї під грудьми та обвести ними соски, а тоді злегка затиснути їх двома пальцями.
Кевін не міг поворухнутися. Від цього видовища в нього з’явилась ерекція, та він не міг ані повернутись, ані піднятися з ліжка. Усі зусилля були марні. Він наче приклеївся до простирадла, а руки приросли до його боків.
Вони все продовжували й продовжували, Міріам знов і знов досягала оргазму, стогнала та кричала від шаленої насолоди, а тоді нарешті впала на оголеного чоловіка під собою, відсапуючись. Одна рука чоловіка обвилася довкола її пліч, і Кевін побачив його пальці. На мізинці був золотий перстень з літерою «К». Він щосили постарався повернути голову далі, і голова поволі таки повернулася повністю, а тоді він зазирнув у вічі коханцеві Міріам.
Він знову дивився в очі самому собі — щоправда, цього разу обличчя його двійника зухвало всміхалося. Він заплющив очі і всім серцем побажав, щоб це видіння скінчилось. Воно нарешті скінчилось, і Кевін знову поринув у неспокійний сон. Прокинувшись уранці й повернувшись до Міріам, він побачив, що вона лежить долілиць, не накрита ковдрою, і розтяглася гола так, як розтяглася на його двійникові уві сні.
Кевін дивився на неї, аж доки в неї теж не розплющились очі.
— Доброго ранку, — сказала вона і всміхнулася йому. Він не сказав нічого. Тоді вона перекинулася на спину й потерла собі очі. — Я так добре поспала опісля, — заявила вона, знову повернулася до нього й поцілувала його в щоку.
Йому захотілося перепитати: «Опісля?» Але він стримався.
Вона сіла, а тоді застогнала.
— Що таке?
— Ти тварина, — сказала вона.
— Що таке?
— Поглянь.
Він сів поруч із нею і поглянув на її ноги.
Просто над колінами в неї були дві невеликі чорно-сині мітки від надто сильного тиску пальців.
— І не кажи, що це в мене через брак вітаміну C, Кевіне Тейлор. Ах ти ж чортяка.
Він не сказав нічого, а лише здивовано витріщився. Міріам підвелася й пішла до санвузла, а Кевін відкинувся на подушку, почуваючись таким виснаженим, наче він усю ніч пристрасно кохався. Але чому все це скидалося на кошмар? Чому він спостерігав за цим, перебуваючи поза власним тілом? Це в нього якийсь метафізичний досвід? Якщо так триватиме далі, йому доведеться до когось звернутися, можливо, до психіатра.
Кевін підвівся, прийняв душ, одягнувся і поснідав, слухаючи, як Міріам переповідає свій розпорядок на день. На його пам’яті вона ніколи не була така зациклена на собі. Їй, як і будь-кому іншому, було властиве певне марнославство, та вона завжди була скромною і здогадувалася, коли в розмові забагато йшлося про неї. Але, виходячи з квартири цього ранку, Кевін усвідомив, що все, про що вона говорить, стосується лише її — те, як вона вдосконалить своє знання мистецтва, як попрацює на фітнесі над своїми стегнами або пошукає якусь нову одіж. Він був усе одно що дзеркалом у кріслі навпроти неї.
Того дня по обіді він опитав Трейсі Кейсвелл. Ротберґ послав її до міста відвідати його кабінет. Вона була не надто симпатична, але мала дуже непогану фігуру, а ще їй було всього двадцять чотири. У готелі вона пропрацювала трохи більше ніж три роки. Вона підтвердила Ротберґову оповідь, розповівши, як він прийшов до неї одразу після сварки з дружиною й переповів усе в деталях. Вона явно завчила його історію заздалегідь, бо повторила її надто точно, думалося Кевінові, та й усе одно обвинувачення легко змусить присяжних думати, ніби вона взяла участь у змові з метою вбивства.
Кевін допитав її швидко та якомога прямолінійніше, перебравши на себе роль прокурора і намагаючись показати, що вона бреше, аби захистити коханця. Він упіймав її на двох незначних суперечностях, одна з яких стосувалася часу, коли Ротберґ мав розповісти їй про сварку. Вона виправилася, щойно він це зауважив.
Здавалося, вона щиро шкодує, що склалася така ситуація, а ще зізналася, що їй було ніяково крутити роман із Ротберґом, поки він мав дружину-каліку. Вона була знайома з Максін Ротберґ до роману зі Стенлі, і та їй навіть подобалася. Якби він зумів змусити присяжних повірити в оцю частину її свідчення, це б допомогло, подумалося Кевінові, але він був не надто в цьому впевнений.
Навіть більше, з наближенням дня суду Кевін почувався дедалі похмуріше. Спілкуючись із репортерами, він удавав, ніби все добре, та обіцяв довести безсумнівну невинуватість містера Ротберґа; проте сам він вважав, що в найкращому разі зможе заплутати присяжних, щоб вони не почувалися однозначно впевненими, а тому вирішили, що він не винен. Широкий загал завжди підозрюватиме Ротберґа в убивстві дружини, але він принаймні виграє справу.
Хоча байдужість Міріам до ходу справи здивувала Кевіна, він зрештою почав думати, що йому, можливо, таки варто дослухатися до поради містера Мільтона. Усе одно молодші партнери постійно торочили про свої справи, їздячи на роботу та з роботи в лімузині. Приємно ж заходити у двері, знаючи, що свої турботи та проблеми можна лишити за порогом.
Щонайменше двічі на тиждень вони вечеряли в ресторані з Дейвом і Нормою, а також Тедом і Джин. У вихідні до них долучився Пол, який розповів, що Гелен майже в ступорі. Раніше він був проти того, щоб везти її до психлікарні, але тепер не знав, скільки ще