Українська література » Сучасна проза » Хеві Метал - Олександр Аркадійович Сидоренко

Хеві Метал - Олександр Аркадійович Сидоренко

Читаємо онлайн Хеві Метал - Олександр Аркадійович Сидоренко
у фє… в лютому. 

— Ну да, ну да, — швидко погодилася Свєта. — Воно ж і скідки будуть на тури… Тоді друге питання: який рецепт вашого найкращого зіркового сніданку? 

Вони що, змовилися? Ваня внутрішньо здригнувся й автоматично відповів: 

— Яйця Бенедикт. Тільки яйця Бенедикт. 

Свєта ствердно похитала головою — мовляв, знаю, куштувала, визнаю, й спробувала перевести розмову в потрібному напрямку: 

— А хто вам... готовить? Домработніца, можливо? 

І ще одна трушинська фразочка «У ніщіх слуг нєт» ледь не зірвалася з язика, і ще одним зусиллям Ваня стримався: 

— Сам, все сам. Люблю, знаєте, готувати. 

— Ну, добре, — Світлана видихнула, підвелася, вимкнула телефон й вирушила до ліфта, не попрощавшися. Ваня теж видихнув — ніби не вляпався. Перевірив, що там з лайками — о, вже тридцять один. Це означало, що нарешті прокинулася Іра, дружина Трушина. Саме вона відповідала за бот-підтримку — схвально коментувала, лайкала з десятка створених задля цього акаунтів. Але тільки у вільний від побуту та основної роботи час. 

Після Нового року Трушин через свого брата взявся до онлайн-бізнесу — вдавав красивих дівчат, які розводили заможних іноземців на лавешку та подарунки. Сидів ночами, копіпастив повідомлення в стилі «you very like me», «you broke my heart» та «you want, that I arrived», а також питав у клієнта, чи не здається йому, що в дівчини, від особи якої була переписка, замалі груди, — цей метод спрацьовував «на ура». 

З часом до бізнесу долучилися дружина Іра та дочка Лєра — сиділи отак втрьох та надсилали забугорним лохам фотки, які на потоці постачав знайомий фотограф. Гєна й Вані пропонував спробувати, та поки Бронзовий Голос довго телився, пропозиція стала неактуальною — встигали самі. 

Очікування затягувалося, для преси притягнули тен з гарячими напоями та поставили ящик з печивом. Кореспонденти так швидко ломанулися за халявним перекусом, що Ваня вирішив не доєднуватися — соромно зірці привселюдно їсти таке. Та й місце на пуфику можна було втратити — тут усі рішучі та швидкі. Інакше тут не вижити, не зачепитися. 

Зате Гєні було плювати на такі забобони — він миттю намалювався в коридорі та вирушив до мети. Якась дівчинка, схожа чи то на rnb-співачку, чи то на танцюристку з балету, закашлялася — вдихнула крихту печива. Трушин зреагував миттєво — закричав: 

— Дє боліт, дє боліт? Сейчас поцелую, все пройдьот! — підлетів і почав стукати дівчину по спині, а потім і по сідницях. Сам собі зрадів, засміявся, вхопив добру жменю ласощів на серветці, два паперові стаканчики з чаєм та приніс це Вані. Добре, коли є директор. 

Гєна розповів, що дійство затримується, бо щось не так із протоколами світла. Зате сама Соколова особисто сказала, що є хороший проєкт, в якому можна знятися, потім розкаже. Вони розмочували в чаї тверде печиво, їли й спостерігали за навколишніми. 

Переважала молодь, схожа на реперів: усі галасливі, понтовиті, на шарнірах, за оцінкою директора — «в мастях, дєрзкіє». І водночас це могли бути й танцюристи — зараз не розбереш, хто де. Поруч поважно пройшла пара МС, ветеранів цеху — вітали на камери глядачів зі святами й намагалися жартувати. Ваня не любив артистів старої школи — вони, завдяки статусу, відбирали хліб у молодих. Тому й скривився на них: 

— Нарвані. 

— Кто, еті? — перепитав Гєна. 

— Та репери ці... Балаболи. Нарвані, як фараони. 

— Ну, нє такіє уж оні і репери. Хотя харьковскіє всєда нарванниє, ето да. Ну, еті хоть ссут стоя. 

Ветерани віджартували й так само поважно пішли сходами нагору. А музичні світи сходилися й розходилися в холі. Насправді їх було безліч — рокери жили у своєму вимірі, естрада — у своєму, учасники шоу талантів — окремо, дитячий садочок реперів — у своєму. Ці світи зазвичай перебували в паралельних площинах, де навіть не підозрювали про реальний стан речей та перетинались дуже рідко — як отут, на жовтневих зйомках новорічного шоу. 

До них підійшов чувак, якого Ваня уже десь бачив. Судячи з жилета з безліччю маленьких кишеньок — якийсь технарь з каналу чи якогось продакшну. Чувак усміхався й підіймав угору вказівний палець — мовляв, спокійно, в мене щось є. 

Трушин якраз розповідав, що, як дехто каже, співачку Маршу насправді звати Ігорем, й вони намагалися розгледіти, чи є в неї кадик або шрам замість нього. Гєна побачив техніка і перервав розповідь про поділ чоловічої частини людства на тих, хто сцить сидячи, та тих, хто стоячи, й підхопився. Обійнялися. 

Технік кивнув Вані й почав: 

— Значіт, вокаліст блекмєтал-группи пріходіт на студію. Ну, всє там уже. Ідєт в мікрофонку і говоріт: «Пішитє». Ну, і говоріт торжествєнно: «Я всєгда любіл хєві-мєтал. Хєві-мєтал — ето моя жізнь. Я с дєтства слушал только хєві-мєтал, я іграл только хєві-мєтал. І наш альбом будєт самим успєшним альбомом хєві-мєтала в історії. Я знаю, как ето сдєлать». Достаєт ствол і — бах сєбє в голову. 

Чувак, схожий на техніка, аж підхрюкнув від задоволення та здав розв’язку: 

— А тут, в студії (він присів та вдав звукорежисера, який відхилився вбік і налаштовує чутливість мікрофона на приладах, а тоді нарешті повертається до пульта, за яким скло та, власне, мікрофонна кімната), звукач і говоріт: «Можем пісать… Ти понял — можем пісать!». 

Господи, це було реально смішно. Трушин вдарив себе по колінах та видав найгучніший сміх, на який тільки спромігся. Технік знову захрюкав від задоволення та вирушив далі холом, не дочекавшись кінця реакції слухачів — досвідчений оповідач анекдотів попався, нічого не скажеш. 

Ваня витер сльози й сказав Трушину: 

— Це про Деда. 

— Твоєго? — щиро здивувався Гєна. 

— Та не про дєда, а про Деда. Це був вокаліст групи «Мейхем», скандинави, блекметал. От він і застрелився. 

— В студії? 

— Нє. Вродє вдома. Але вони дійсно тоді піднялися на тій смерті. 

— Молодци, умєют юзать інфоповод, — Гєна теж витер сльози, а потім неочікувано прошепотів: — Опять смейомся. Громко. Дєлай від, шо нам тут по кайфу і всьо заєбісь. 

Ваня підійняв голову й побачив, як від високих дзеркал, біля яких товклася безкадична частина натовпу, до них іде Соколова. 

— Я нє говорю нєт, я говорю — мілліон, — закричав Трушин, ніби завершуючи звітувати про важкі переговори щодо турне Північною Америкою. А Ваня засміявся — це було легко зробити після історії про чувака, який понад усе любив хеві-метал. 

Соколова була генпродюсеркою каналу, і всі топові шоу виходили під її пильним наглядом. Вона не

Відгуки про книгу Хеві Метал - Олександр Аркадійович Сидоренко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: