Контракт на любов - Дарина Міс, Уля Сер

— Ну да, а головне такий скромний...                            

— Так, з батьками дитині пощастило б... Неврівноважена мати. - він сміється.     

— Та самозакоханний батько...Яке комбо!                                                                                                      

...

Ця розмова вселяє надію, що він не відвернеться... Він захоче бути частиною життя нашого малюка, я впевнена в цьому.

Я повинна зізнатись йому. Як би там не було, це його дитина. Навіть якщо він ненавидить мене, він має право знати, що він стане батьком. Я не можу відірвати їх один від одного.

Вирішую діяти наполегливо, хоча дуже боюсь говорити з ним, адже в його очах бачу лише холод. 

Вогонь, який так зігрівав мою душу і змушував тіло вкриватись мурахами, згас.

Ноги стають ватяними, проте я наполегливо прямую в сторону Дениса. Я повинна розповісти...

— Денисе, привіт, — говорю я тихо та стримано, проте серце просто розривається. Так хочу обійняти його.

— Привіт, — промовляє так холодно. Мене його байдужість вбиває.

— Знаєш, я довго думала про всю цю ситуацію. Так, я розумію, що дуже образила тебе, знаю що пробачити ти не зможеш, проте вірю, що ти досі кохаєш мене. Десь там у душі ти теж це знаєш. Я вірю в це. Те, що відбувалось, те, що я відчувала було справжнім, і ти це знаєш. Та домовленість з твоєю тіткою це просто...

— Ти хочеш знову поговорити про це? — він перебиває мене, а його голос ледь не зривається на крик.

— Я просто... Пам'ятаєш ми з тобою якось говорили про дітей. На кого вони були б схожі, і як би їм пощастило мати таких неврівноважених батьків, — легенько сміюсь, з надією що і він посміхнеться, хоча в очах моїх одні лиш сльози.

— Так, знаєш... Все-таки добре, що ми не перейшли межу.

— Я щось не дуже розумію про що ти... Яку межу?

— Як добре, що у мене не буде дитини від тебе. Я б не зміг жити з думкою, що саме ти її мати.

Ці слова... 

Він знищив останню надію... Я була готова вчинити так, як не зробила б ніколи — прив'язати його дитиною, але він... Він справді ненавидить мене. Він повністю знищив мене... Тепер я розумію, він ніколи не прийме нашої дитини, тільки через те, що саме я її мати. Я не хочу, щоб батько моєї дитини дивився на неї поглядом повним ненависті та злості. Я в змозі сама її виховати, я не дам їй відчувати себе непотрібною. 

Ніколи...