Троянди - Мері Горн

Артем припіднявсся.

- Ну то пішли.

- Зараз? Уже?

Хлопець засміявся і зліз подавши далі мені руку.

- Ні, Юля. Завтра у офісі сядемо двоє обговорювати фінанси і тоді будемо штурвал крутити. А коли ж іще?

Мій адреналін підскочив напевно до ста. Ми піднялися на верх і Артем сказав ставати наперед. Його теплі долоні лягли на мої і я відчувала як легко він все робить. Хлопець пояснював все а я старалася ловити кожне слово. Раптом він нахилився вперед зачіпаючи ротом мочку мого вуха від чого по тілу наче струм пройшов. І тепер...я не могла зосередитися думаючи тільки щоб це ніколиь не закінчувалося.