Спустошення - Любомир Андрійович Дереш
— Ти маєш на увазі, екстрасенси?
— Типу того. У нас були гонки, і в них були гонки. Тільки в них по-інакшому до цього підходили: там наприклад, у кожного солдата в аптечці була капсула з таблетками амфетамінів на крайній випадок, а наших вчили, як за допомогою медитації занурювати себе в потрібний стан.
— Типу, берсерків готували?
— Ні, просто надлюдей вирощували, — пожартував Слава. — Насправді, якби в Радянському Союзі психоінженерію почали викладати в школах, ми мали б гегемонію креативу, на двадцять років випередили б тоді США.
— Ви якось сильно заморочені на темі Союзу.
— Я в цю політику не лізу, — повідомив Слава. — Мене цікавить трансперсональна культура, я людина світу. Я шаман за покликанням, просто виріс у місті. Мені треба покурити часом, щоб почути, що мені Земля шепоче. Часом аяваски люблю випити. Я цього не соромлюся. А всі ці політичні проекти — якщо комусь це цікаво, він цим займається, чому ні? Я схиляюся до того, що Світовий розум організує все сам. Та мені тут цікаво — тут є з ким поговорити, і я бачу, як цими інструментами можна змінювати свідомість людей. А це мене вже хвилює особисто. Тут, до речі завтра приїдуть реваншисти — подружжя Грозовських. Із ними на цю тему можна поспілкуватися.
— Це ті футурологи з Росії? Мені вже про них щось Віктор розказував.
— Мають потішне почуття гумору. У них існує ігровий клуб, де вони проводять різні стратегічні ігри, називається Імперський Реваншистський Штаб. Завтра вони проводитимуть гру для України. Ти коли-небудь брав участь у таких іграх?
— Коли займався виборчими кампаніями. Та мені здається, це здебільшого фейк.
— У них завжди цікаві результати, — заперечив Слава. — Принаймні, вони передбачили Майдан в Україні. У будь-якому разі будемо розігрувати карту когнітивних технологій, а це твоя тема — тому приходь.
— Ти мене зможеш зараз познайомити з Гуровим? — спитав Федір, коли побачив, як Гуров виходить з їдальні.
— Пішли, — Слава допив компот. — У нього завжди обмаль часу, а тут він, я бачу, нікуди не поспішає. Це рідкість.
Слава провів Федора у кімнату, яку Гуров ділив на пару з ноутбуком.
— Борисе Олеговичу, можна до вас? Це Федір Могила, з приводу партнерства, те, що я казав вам.
Гуров зустрів мене покашлюванням і в’ялим потиском руки —за інших обставин я зважив би це як образу. Така рука, як правило, буває у людей двох типів — або в дуже слабких, або, навпаки, в дуже сильних людей, і Гуров на слабака не скидався.
— Здравствуйте, Федор. Присаживайтесь, кгм-кгм, — Гуров замовк, і я відчув, що це не та людина, яка сама вестиме розмову. Очі Гурова дивно бігали, і мені на хвилю спало на гадку, що так може дивитися на тебе злодій або людина, яка щось приховує, поки не прийшла глибша відповідь: якоїсь миті я буквально фізично відчув, як Гуров сканує мене короткими поглядами, котрі дослівно прошивали мене наскрізь.
Ми обмінялися кількома репліками для знайомства, і мені було дивно бачити, як стискається Гуров, намагаючись здатися ввічливим і тактовним — було очевидно, що в нього це виходить погано і що публічність — не найсильніша його сторона.
— Я вже чув від ваших учнів про проект візуальних мов. Кажуть, це дуже перспективна розробка. Ви могли б трохи більше розповісти про цей експеримент, якщо це не таємниця?
— Мы называем это психоинженерными языками, либо же языками высокой плотности. Задача таких языков — передавать большие объемы информации.
— Це щось на зразок есперанто чи ложбана?
— Нет-нет, — заперечив Гуров. — Там совершенно другой принцип. Это языки, которые не членят переживание на части, как поступают обычные линейные языки. Это языки, которые могут ухватывать целостное состояние — и передавать это целостное состояние другому. При чем, не важно, что именно передавать — это может быть простая эмоция, содержание книжки или умение развязывать дифференциальные уравнения. Если нечто целостно отражается в сознании, значит, это можно отразить в целостном языке. Вопрос только в подготовке специалистов, умеющих работать с такими языками.
— На якому етапі зараз дослідження? Перепрошую, що так вникаю, — я вже сказав, що представляю інтереси однієї дуже впливової людини, й інвестиції в психотехнології на сьогодні є одним із пріоритетів у діяльності нашої компанії.
— Этот проект уже когда-то пытались реализовывать в Советском союзе как одну из технологий для армии. Психоинженерные языки начали разрабатываться где-то в середине восьмидесятых, — Гуров, трохи розслабившись, відкинувся на спинку крісла і я відчув силу, яка йшла від нього. — По сути дела, они родились из игры, где учасникам предлагалось общаться между собой без использования речи или жестов, исключительно с помощью разноцветных геометрических фигур. Был один яркий случай, когда одна барышня во время такого сеанса внезапно отвесила своему партнеру по общению оплеуху и выбежала в слезах из-за стола. На вопросы, что случилось, она могла лиш сказать: «Он мне такое сказал, такое сказал!». Но что именно он ей сказал — это перевести в слова бывает очень трудно.
— Можно сказать, что прообразом для психоинженерных языков стала игра в бисер, описанная у Германа Гессе, — продовжив Гуров. — Когда нужно находить соответствия к некоему изречению в разных средах — в музыкальной, поэтической, математической — так, чтобы изречение было идентичным не по форме, а по содержанию. Вот эта идея была взята на разработку здесь, в Киеве, в одном из исследовательских центров при Всесоюзном научно-техническом обществе радиоэлектроники и связи имени Попова. Что тогда удавалось сделать? Удавалось сворачивать до размеров компактной пиктограммы физические навыки — например, навык хождения по канату или навык метания ножа. Человек, который владел техникой разворачивания переживания из пиктограммы, мог внутри себя развернуть этот навык с нуля и начать делать то, чего он раньше делать не мог. Потом начался 1990-й год, и все это развалилось, программу пришлось закрыть, а больше запросов на подобные масштабные разработки не было. И вот сейчас, когда уже появился подготовленный контингент, мы пытаемся выйти на тот же уровень, который был у нас до развала программы.
Гуров став гортати вордівський файл із піктограмами і показувати різні приклади значків-піктограм:
— Вот более сложные пиктограммы. Это работали уже ребята на сессии — похоже, передача почерка. Вот пиктограмма, изображающая разные формы страха — от легкой подавленности до экзистенциального ужаса.
— А це що? — питаюся я.
— Это уже я рисовал, — каже Гуров. — Это из меня разные насекомые выходили...
— Борисе Олеговичу, — кажу я, коли файл догортано до кінця. — Ми
