Чарівна ти - Чак Паланік

Ледь чутний голос у Пенні в голові нашіптував: «А деякі нанороботи просочилися завдяки продукції інтимного догляду й заволоділи контролем над твоїм клітором!»

Вона пошукала ще інформацію про розвиток нанороботів, але в газеті нічого не знайшла. Після революційних винаходів у галузі мініатюрних нанороботів «ДейтаМайкроКом», вочевидь, кинула цю справу. На додачу була стаття, в якій Макс сказав, що нанороботи нерентабельні. Він закрив лабораторію, що займалася роботами, та всі ресурси спрямував на розвиток більш прибуткової лінії продукції «Чарівна ти».

Збентежена Пенні пригадала епізод у лімузині президента. Без жодної явної стимуляції вона відчула збудження. І не просто збудження — вона ледь не здригнулася в оргазмічних судомах. Пенні усвідомлювала лише свої збуджені соски та клітор. І лише м’яка впевненість президента допомогла стримати хвилю еротичного божевілля.

Вона пригадала зрив Алюет на сцені театру «Кодак». І власну змучену матусю, яку прив’язали до ліжка на горищі. У всьому винна поламана іграшка. «Бабка». Ідея здалася божевіллям, на кшталт змови, про яку з піною на вустах товчуть феміністки. Але існувала вірогідність того, що іграшка не ламалася сама по собі, а просто висиджувала роботів. Її тіло тріскалося вздовж, вивільняючи рій мікроскопічних роботів — достатньо маленьких для пересування крізь шийку матки в саму матку. Достатньо маленьких, щоб подолати кров’яний бар’єр її яєчників та подорожувати нервовою системою. Навіть дістатися мозку. Кому відомо, як саме вони можуть вплинути на її поведінку та відчуття?

Поки летіла з Нью-Йорку, Пенні прочитала про те, що двадцятитисячний натовп жінок зібрався на Таймс-сквер, і покупці стали битися одна з одною за шанс купити нові парфуми. Так само в Римі жінки билися за те, щоб накласти руки на новий крем для обличчя, який наполегливо рекламували.

Не дивно, що рентген, який зробила Пенні після нападу в метро, нічого не показав. Наномедроботи менше, ніж може виявити будь-яке діагностичне обладнання. А тепер Пенні зрозуміла: такі ж нанороботи імплантовані в десять мільйонів жінок по всьому індустріальному світу.

Якщо вірити зізнанню Бриллштейна і Алюет загинула через Макса, тоді нанороботи можуть викликати не тільки задоволення. Напевно, вони вміють іще й вбивати.

Пенні допила какао, потім неспішно піднялася сходами на горище. Її батько з Майло стояли у темряві над оголеним маминим тілом, яке корчилося в неволі, стогнало та ґелґотіло з заклеєним ротом.

— Нам несила вилікувати її, — відверто зізнався Майло, — але можливо зменшити цей самогубний вплив. — Обидва чоловіки стали навколішки по обидва боки ліжка, склали руки й почали мовчки молитися. На приліжковому столику юрмилися нові флакончики із заспокійливим та шприци.

Безпорадна Пенні спостерігала за цією картиною, розмірковуючи, чи права вона у своїх здогадках. Напевно, за дикою сексуальною поведінкою мами криються нанороботи.

— Тато, — обізвалася вона. — Мені вже час.

Знесилений батько підвів очі.

— Знаєш, Пен-Пен, коли ми з твоєю матусею мешкали в Шиппі, лікарі нас попереджали, що, можливо, вона ніколи не матиме дітей.

Пенні прислухалася. Вона вперше чула цю історію. Дівчина поглянула на годинник. Її вже чекав літак.

Подивившись на безпорадну напівпритомну дружину, батько Пенні продовжував:

— Усі, до кого ми зверталися, казали, що вона не матиме дітей. Саме тому ти стала для нас справжнім дивом.

Пенні наблизилася до батька, обійняла за шию.

Він, продовжуючи стояти навколішки, усміхнувся дочці.

— Ти — наш маленький дарунок Всевишнього. — І вже з надією додав: — Якщо Господь дарував нам таку дочку, як ти… — Він поплескав її по голові. — Можливо, Господь зцілить твою матір від цієї огидної недуги.

Майло підвів голову, на його обличчі сяяла надія. Оголена божевільна мати Пенні в надійних руках.

— Залишайся! — наполягав Майло. — Залишайся, приготуєш нам поїсти!

Пенні перевірила повідомлення на телефоні.

— Пілот каже, що згущується імла. Потрібно вилітати протягом години.

— Куди ти летиш? — спитав батько. Бідолашний. Увесь його світ розсипався на шматки.

Холодним рішучим тоном, не схожим на її власний, Пенні відповіла:

— До Непалу. — І повторила: — Мені потрібно до Непалу.

Круторогий як не спромігся доправити Пенні до самої верхівки скелястих Гімалаїв. Після віддаленого селища Хоп-Цинг останні п’ять майже вертикальних кілометрів вона змушена була долати на вузьких спинах сухорлявих шерпів — жителів Непалу. І навіть із їхньою допомогою Пенні не дісталася до місця. Коли вдалечині показалася печера, шерпи затремтіли від жаху. Мимрячи собі під ніс заклинання, щоб відвернути лихо, вони спустили її на випечену сонцем землю та пішли назад. Коли вона почала сперечатися, один міцний чолов’яга указав на віддалену печеру та щось істерично став белькотіти своєю мовою.

Пенні залишалося тільки продовжувати сходження наодинці.

Коли вона здиралася кам’янистими гірськими схилами і з-під ніг обвалювалося каміння, вона уявляла собі, як Максвелл, тоді ще зовсім юнак, робив подібне паломництво. У Парижі він описував, що провів кілька років із цією дивною старою жінкою-містиком. Він видав себе за старанного учня, й вона погодилася навчити його всіх таємниць тантри. Попри енергію юності, Максвелл зізнався, що ці роки практики сексуальної магії зі старою відьмою ледь не вбили його.

Правду кажучи — і саме ці подробиці лякали Пенні — він говорив, що у печері, де мешкає містик, всюди розкидані скелети чоловіків та жінок, яких стара закатувала сексом до смерті. Їхні кістки так і залишилися в позиціях Камасутри — нестерпних еротичних викривленнях.

Пенні пристебнула на спину свою сумку на колесах й продовжила потроху п’ястися вище, чіпляючись пальцями ніг за прямовисну кам’яну стіну. Пам’ятаючи розповіді про оргазмічну агонію, вона сподівалася, що жінка-містик померла. Уже років десять про неї ніхто нічого не чув.

Сухий льодяний вітер погрожував відірвати пальці Пенні від вузьких щілин, за які вона чіплялася. На неї пікірували місцеві птахи, дзьобали та дряпали дівчину, щоб захистити свої гнізда, що розташовані неподалік. Неймовірно смерділо гуано.

Невже у Пенні був вибір? Навіть пані президент присягалася, що це єдиний спосіб протидіяти Максвеллові. Зухвалим убивством Алюет на очах у мільйонів він доводив, що може вбити будь-кого та будь-де. Він тримає мільйони заручників, відомо їм про це чи ні. Навіть якщо вони знайдуть нанороботів, буде вже запізно.

Лише Сивоборода Баба має протиотруту, може підказати лікування, навчить, як протидіяти легіону імплантованих нанороботів.

Сильним поривом вітру Пенні мало не відірвало від скали, за яку вона чіплялася. У розпачі вона розстібнула ремінь від «Прада», завдяки якому на її спині трималася валіза, а потім спостерігала, як та летить у безодню в неї під ногами.