Чарівна ти - Чак Паланік

Недоумкуватий розпусник уже скинув пальто, сорочку та штани. Він переслідував її поміж диванів і столів, завжди лише на крок не встигаючи схопити юне гнучке тіло.

Ваблячи чоловіка, Пенні сором’язливо спитала:

— Ви працюєте на Максвелла? — Вона захихотіла та вислизнула з його рук.

Бриллштейн посміхнувся. Він витер слину тильною стороною блідої долоні. Справжній кіт, що готовий загризти дуже сексуальну канарейку.

Пенні вдала, що ображена, надула губи, ухилилася від чергових обіймів та спитала:

— Звідки вам відомо стільки подробиць з нотаток Макса?

Його боксерські труси натягнулися, і він у безнадійному очікуванні вибрикував свинячими волохатими ніжками. Він стиснув зів’ялі сідниці, висунувши уперед розбухлу промежину. Зсередини в нього виривалося розчароване гарчання.

— Дай-но тебе спіймаю, — обіцяв він, — і все тобі розповім.

Вона поманила його нагору до спальні. Там вона симулювала збудження, нявкала та звивалася так само, імітуючи запал, який так розлютив Максвелла. Бриллштейн, здавалося, навіть не помітив, що пульс у неї не змінився. Вона навіть не спітніла. Він здерся на неї, розсунув її ноги. Скинувши білизну, він навіть не став вдавати, що воліє подарувати їй задоволення. Краплинка прозорого слизу впала з його ерегованого члену, коли він терся ним об Пенні. Він розмастив цей слиз її гладенькою шкірою, тихенько наспівуючи:

— Така гладенька! Така гладенька!

Він просто плюнув на долоню та почав змащувати її своєю огидною слиною. Бриллштейн не відразу увійшов у лоно, що рухалося, тому Пенні завмерла на мить, коли він опинився в ній.

Одним ривком він увійшов у неї повністю. Вона щосили схопилася за його зів’ялу плоть, притиснула до себе, готуючись до гіршого. І увесь цей час вона молила, щоб її теорія виявилася правильною.

Сталося, як гадалося. Перш ніж Бриллштейн встиг витягти свій член, щоб увійти вдруге, він заволав, мов бугай, якого ріжуть. Він спробував вирватися, але вона міцно тримала його плоть між своїх ніг. Хай би що там було, це щось у неї всередині завдавало йому болю. Бриллштейн молив його відпустити. Він відштовхував, лупцював її руками, поцяткованими старістю, але Пенні міцно тримала чоловіка.

— Відповідай! — вимагала вона, підтягнувши стегна вгору, щоб міцно тримати його член у камері тортур своєї піхви. — Відповідай, що замислив Максвелл!

Бриллштейн застогнав. Хай там що Максвелл залишив у неї всередині, воно виконувало своє завдання вартового.

— Він якось причетний до смерті Алюет? — наполягала вона. — Він убив її через позов на аліменти?

— Так! — волав Бриллштейн. — Мені боляче!

Прямо в його почервоніле напружене обличчя Пенні прокричала:

— Це якось пов’язано з «Чарівною ти»?

— Не знаю! — Він ридав, смикався, ніби цілий рій шершнів впився жалами у його чоловічу гідність.

Навіть якщо в неї всередині він стікав кров’ю, Пенні було байдуже. Небезпека загрожувала її найкращій подрузі та коханій матусі. Мільйони жінок під загрозою. Продовжуючи свою інквізицію, «підсмажуючи» його так само, як він «підсмажував» її під час свідчень, вона допитувала:

— Що Максвелл замислив?

— Не знаю! — жалюгідно рюмсав він.

Тут вона випустила з мертвої хватки його спітнілі сідниці, й ридаючий старший партнер вирвався з її обіймів. Рясно стікаючи кров’ю, зчепивши зуби, він промовив:

— Певно, лопнула внутрішньоматкова спіраль чи ще щось.

Пенні пішла до ванної кімнати за спиртом та ватою, мимоволі відчуваючи себе відомщеною. Зізнання Бриллштейна підтвердило її найстрашніші передчуття. Тут, вочевидь, ішлося про змову. Коли вона обробляла його пошкоджені частини тіла дражливим антисептиком, її начальник кричав і волав. І хоч його кров продовжувала текти по внутрішній поверхні стегон, Пенні ривком витягла з шафи валізу й почала квапливо кидати туди вбрання від Віри Вонг. Одночасно вона замовляла по телефону:

— Сирі, замов мені квиток на літак з аеропорту Кеннеді до Непалу з пересадкою в Омасі, штат Небраска. Коли? Якнайскоріше!

Перш ніж летіти до рідного міста, Пенні випхала у двері свого боса — оголеного та скривавленого — з безладною купою його одягу. Потім вона підійшла до замкнених дверей Монік, постукала:

— Мо! Ти мене чуєш? — Вона почала просовувати у щілину під дверима солодкий пиріжок із чорницею. — Поїж що-небудь, — вмовляла вона. — Воду пий. Я повернуся якомога швидше.

Їй у відповідь пролунало лише знайоме дзижчання, яке було чутно звідти вже кілька днів.

Коли Пенні йшла вестибюлем аеропорту Кеннеді, мимохідь помітила, що не зустріла жодної жінки. Починаючи з касира, закінчуючи мандрівниками — тільки чоловіки. Ймовірно, жінки припинили своє існування у громадський сфері.

Задля того щоб не привертати ворожих чоловічих поглядів, — Нью-Йорк перетворювався на сексуальну порохову бочку! — вона завбачливо вдягнула вінтажний брючний костюм від Іва Сен-Лорана. Було в її вигляді щось чоловіче, особливо на додачу до смугастого білого светра з високим коміром, під яким узагалі не було помітно її приголомшливого бюстгальтера. Розкішне волосся приховала під в’язаною шапкою, з косметики лише трохи блиску для губ. Ішла, поводячи плечима, імітуючи розв’язну ходу. Якщо Пенні й привернула увагу якогось незнайомця, що проходив повз, вона виглядала, мов юний матрос, який зійшов на берег.

Те саме невідоме джерело в «Бі-Бі-енд-Бі», завдяки якому стався витік інформації про позов до президента Хінд, напевно, і тепер розповіло засобам масової інформації. Газетний кіоск у аеропорту майорів заголовками газет: «Попелюшка Пенні Гарриґан винайшла сексуальні іграшки!» На перших шпальтах надрукували в усіх подробицях її позов про те, як її ерогенні зони вдосконалювали пристрої для плотських втіх «Чарівна ти». Задля ілюстрації кожна газета розмістила фото зануреної в білі атласні подушки голови Пенні. Її заплющені очі, висунутий з рота язик підтверджували, що всі вони — стоп-кадри з того відео, що Макс записував у Парижі. Ці знімки виглядали на диво сексуально, але ж навряд чи на них вона нагадувала генія-практика, яким її охрестили газети.

Опинившись у безпеці розкішного салону чартерного літака, Пенні відкрила ноутбук та почала нишпорити в Мережі. Кількох заголовків вистачило, щоб підтвердити її найстрашніші жахи. Уперше за всю історію існування Національна жіноча організація скасувала свою щорічну конференцію через брак учасниць. Шість тижнів тому список було майже складено, але відтоді, як на ринку з’явилася продукція «Чарівна ти», всі делегатки скасували свої заявки на участь. Дехто посилався на важливіші власні справи. Решта заявила, що досліджують альтернативні засоби самореалізації. Хай там як, без активних учасниць немає і конференції. Національній жіночій організації загрожувало зникнення. Пенні також зателефонувала до національного офісу Ліги жінок-виборців.