Притулок пророцтв - Деніел Кіз

Кондуктор розгубився.

Отже, це знову Нікі. Фатіма підштовхнула дівчину по сходинках і, обернувшись до кондуктора, знову покрутила пальцем біля скроні, ніби закручує гайку.

– …собі біля голови крути. мені в голові нічого не бракує, це не я божевільна…

– Ось бачите? – звернулася Фатіма до кондуктора, знизуючи плечима.

Той відвернувся, щоб допомогти наступному пасажирові.

Увійшовши в купе, Фатіма скинула хустку спочатку собі, а потім і Рейвен. Суворо поглянула дівчині в очі.

– Рейвен ти чи Нікі, попереджаю тебе востаннє: якщо не припиниш свої витівки, я колотиму тобі транквілізатори до кінця поїздки.

– Пробач, я спробую поводитися слухняно.

Це вже було схоже на Рейвен.

– Ти не просто спробуєш.

– Я спробую не просто спробувати.

Фатіма дала дівчині ляпаса.

Рейвен дала здачі і зірвала з себе чадру. Стоячи в одній білизні, вона схрестила руки на грудях.

– …ну, і що ти мені зробиш?..

– Тож це знову не Рейвен. Бачу, що дати тобі раду можна лише одним способом, – Фатіма розкрила свій рюкзак і витягла невеликий чорний пакет. Видобула з нього шприц і вставила голку.

– Не треба, будь ласка! Я слухатимуся!

Рейвен підбігла до дверей купе і спробувала їх відчинити.

Фатіма зупинила її однією рукою, повалила на сидіння і ввела голку під шкіру.

– Я боюся! Боюся!

– Боятися абсолютно нічого. Ти поринеш у сутінковий сон, доки ми не приїдемо до Татвана, а коли прокинешся, взагалі нічого не пам’ятатимеш.

– Що т-ти зі м-мною робитимеш?

– Ставитиму питання, а ти відповідатимеш. Я часто бачила, як твій батько тебе гіпнотизував. Коли ти прокинешся, то все забудеш.

Очі Рейвен закотились, а потім і зовсім заплющилися. Голова звисла на груди.

Тепер треба, щоб сутінковий сон перейшов у гіпнотичний. Фатіма сіла поруч з Рейвен і прошепотіла:

– Ви спите, та обоє продовжуєте чути мій голос і підкорятиметеся йому. Слухайте, як стукають колеса потяга… все тихше… тихше… Ви чуєте, як на вітрі шелестить листя. Навіть уві сні ви можете розмовляти. Ви мене розумієте?

Стогін. Кивок.

От і добре. Вона вже давно це планувала. Тоді, в лазареті, під час розмови з Рейвен Тедеску її прогнав. Але тепер з’явився шанс вивідати рядки, які дівчина запам’ятала і процитувала йому того дня.

– Ми перенесемося в часі назад, до афінської лікарні. Ми пішли до лазарету відвідати вашого колишнього викладача, Ясона Тедеску. Ви його бачите?

– Так… – прошепотіла дівчина.

– Що він робить?

– Просить повторити йому рядки, які я колись прочитала у нього в кабінеті.

– Повтори їх і для мене.

Рейвен вся затрусилася.

– Вогонь! Я не хочу згоріти! Господи, тільки не вогонь!

– Спи, Рейвен, спи. Заспокойся, вогню більше немає. Тепер спробуй ще раз. Що сказано в тому тексті?

– Не пам’ятаю.

– Заради Аллаха, ти мусиш пригадати.

– …високо! тут дуже високо! я впаду і скручу собі в’язи. не дивися вниз…

– Гаразд, гаразд, Нікі. Я знаю, що твою пам’ять батько своєю постгіпнотичною командою не заблокував. Нумо, згадуй першу строфу пророцтва Тедеску, ту, яка починається словом «ЩО».

Нікі якусь мить похитувалася вперед-назад, тоді пробурмотіла:

…на вежі, звіяній вітрами, богиня без лиця майбутнє береже, збираючи врожай кривавий, заколе всіх ненависті ножем… людиновіл, що вирвався на волю, під стінами чекатиме глибоко, п’ять пелюсток безжальною рукою із квітки кара обірве жорстоко…

– Продовжуй.

– …це все, що я чула…

– Там має бути продовження.

Голова дівчини опустилась, і вона поринула в сомнамбулічний сон.

Вочевидь, доктор Слейд заховав пророцтва глибоко в підсвідомості Рейвен, за її межовою й істеричною особистостями. Щоб зламати його постгіпнотичний захист, їй доведеться знайти спосіб пробитися крізь пірофобію однієї та акрофобію другої.

У Татвані вони зійдуть з потяга і пересядуть на автобус, що прямує до кордону з Іраком. Якщо не вдасться розшифрувати загадки Тедеску, від заручниці не буде жодної користі. Святкування дня вогню, Червоної середи, переколошкає свідомість Рейвен, а молитва на верхівці мінарету викличе паніку в Нікі. Можливо, зігравши на страхах обох дівчат, вона зможе їх розділити.

Але діяти треба обережно, щоб напади шизофренії, які час від часу трапляються у межових особистостей, не перейшли в перманентний кататонічний ступор.

РОЗДІЛ 30

У Дуґана задзвонив мобільний. Він глянув на визначник номера: набір зашифрованих символів.

– Тіє, це Харон, – промовив він, вставляючи криптоключ. – Слухаю!

– Стоматологу?

– Привіт, який я радий знову чути ваш голос. Що сталося?

– Я отримав термінове повідомлення від Шатерника з бази Ашраф.

Дуґан трішки повернув телефон, щоб Тія теж могла слухати.

– Кажіть.

– Розповідаю коротко: Шатерник перехопив дзвінок, адресований лідерці МЕХ, генералці Гассан. Медсестра Фатіма Саїд уже їде до Ашрафу. Рейвен Слейд з нею. Саїд повідомила генералці, що збирається послабити реакцію дівчини на її фобії і таким чином пробити гіпнотичний бар’єр.

– Як Шатерник про все це довідався?

– У МЕХ він працює в технічній службі, обслуговує комп’ютери та іншу електроніку, тож спромігся понапихати жучків у житлах офіцерок.

– А їхні плани щодо Рейвен він теж рознюхав?

– За його словами, генералка Гассан поставила Фатімі за найголовнішу мету витягти з дівчини пророцтва Тедеску.

– Ми розшифрували тільки один рядок з катрену «ДЕ». Один з об’єктів – Нью-Йоркська фондова біржа.

– Якщо Фатімі пощастить зняти гіпнотичний блок, нам кінець, – промовив Харон.

– Але вони ще муситимуть розгадати загадки.

– Шатерник каже, що в їхній групі тямущі жінки знайдуться.

– Можете тримати мене в курсі того, як у них просувається справа?

– Спробую. Усе, відбій.

Дуґан витягнув криптоключ.

– І що ти про все це думаєш, Тіє?

– Я б назвала цю ситуацію психологічними перегонами з двома терористичними угрупованнями. Залишається тільки сподіватися, що якщо у Саїд вистачить підготовки і вона вивідає у Рейвен решту загадок, Шатерник встигне передати їх нам, і ми їх розгадаємо.

– А тоді дівчина більше не буде потрібна моджахедам, – уголос міркував Дуґан. – І, мабуть, вони потурбуються, щоб вона не потрапила до рук грецької розвідки.

– Гадаєш, її вб’ють?

– А хіба твій батько не зробив би те ж саме?

Тія відвернулася в інший бік, щоб не зустрічатися з ним поглядом.

РОЗДІЛ 31

Татван, Туреччина – Ашраф, Ірак

Почувся скрегіт металу об метал, і потяг різко загальмував, вирвавши Рейвен з глибокого сну. Дівчина перекотилася на бік, та бортик полиці не дав їй впасти додолу. Верхня полиця? Потяг? Що вона робить у потязі? Рейвен опустила очі й побачила, що її тіло і досі спить. Їй що, знову помакітрилося в голові?

Знизу вона почула,