Тіні літніх вечорів - Galcheja Vale-Vivre

— Влад, припини. Ти маніпулюєш. Це несправедливо щодо мене і щодо тебе самого.

Він мовчав кілька секунд, потім повільно підняв голову.

— Добре, Міа. Але я не здамся. Я буду боротися.

Його слова змусили мене відчути дивну суміш співчуття і втоми. Ми сиділи ще якийсь час, потім він встав.

— До побачення, Міа, — сказав він тихо. — Сподіваюся, ти будеш щаслива. Навіть якщо не зі мною.

Він пішов, залишивши мене в густій, липкій тиші. Було вже за північ, коли я зайшла до своєї кімнати. Я лежала на ліжку, дивлячись у стелю, а в голові крутилися його слова. Чи дійсно я була варта того, кого кохала? Чи правильне рішення я прийняла? І що буде далі?

Ці питання залишили мене з важкістю в серці. Але, попри все, я знала: я залишилася вірною своїм почуттям і своїй правді.