Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні - Юрій Корнійович Смолич

class="book">Ніагара — Ніагарський водопад на р. Ніагара в Північній Америці.(обратно) 175

Фіхте Йоганн Готліб (1762–1814) — німецький філософ, представник німецького класичного ідеалізму.

(обратно) 176

Гегель Георг Вільгельм Фрідріх (1770–1831) — німецький філософ-ідеаліст, у його вченні діалектичний метод суперечив догматичній системі.

(обратно) 177

Шопенгауер Артур (1788–1860) — німецький філософ-ірраціоналіст представник волюнтаризму. Песимістична філософія Шопенгауера особливо поширилась в Європі у другій половині XIX ст.

(обратно) 178

Платон (428 або 427 до н. е. — 348 або 347) — давньогрецький філософ-ідеаліст. Вчення Платона — перша класична форма об'єктивного ідеалізму.

(обратно) 179

Арістотель (384–322 до н. е.) — давньогрецький філософ і вчений. Вихователь Александра Македонського. Основоположник формальної логіки.

(обратно) 180

Декарт Рене (1596–1650) — французький філософ, математик, фізик і фізіолог.

(обратно) 181

«Внучки». — У книжці в «Gaudeamus дgitur…» (с. 63) Ю. Смолич пояснив етимологію цього слова: «… городське чотирикласне училище… офіційно звалося «Вище начальне училище», і на кашкетах учні носили герб з трьома літерами — ВНУ. Так їх і прозвали «внучки».

(обратно) 182

Внучки — учні вищого навчального закладу.

(обратно) 183

Митька Ізвольський був старий, «вічний» студент. — У книжці «Я вибираю літературу» (с. 103) Ю. Смолич пише про прототип свого персонажа: «Я був просто закоханий в одного такого «вічного» студента, що проживав у нашому місті (коли я вчився у Жмеринській гімназії), — Митьку Добровольського, який, власне, і студентом уже не був, вигнаний з університету через «політичну неблагонадійність» та поселений у Жмеринці під нагляд поліції… Час від часу — особливо коли через Жмеринку проїздив цар Микола — Митьку заарештовували жандарми і вивозили кудись. Але за якийсь час Митька повертався і знову чарував нас, гімназистів, своєю шинелею та кашкетом, збурюючи в наших серцях романтичні мрії про студентські роки. Пізніше, в сімнадцятому році, в дні Лютневої революції, Митька Добровольський і здійснював у нашому місті революційний переворот. Ще пізніше — після Жовтневої революції — виявилося, що Митька — меншовик, а не більшовик. Ще згодом, либонь, під час німецької окупації, стало відомо, що Митька хоча й меншовик, але інтернаціоналіст і співробітничає з більшовицькою фракцією. Потім минуло років сорок, і я раптом одержав від Добровольського листа — він просить засвідчити його діяльність в роки громадянської війни на боці Радянської влади — для одержання пенсії…».

(обратно) 184

«Георгій» — георгіївський хрест, орден святого Георгія, яким з 1769 р. нагороджувалися офіцери за бойові заслуги. У 1807 р. засновано знак відзнаки цього ордена для нагородження за бойові заслуги «молодших військових чинів», а 1913 р. орден названо Георгіївським хрестом. Мав чотири ступеня.

(обратно) 185

Культуртрегер — тут вживається в значенні носія і поширювача освіти, знань.

(обратно) 186

Білий білет — документ, що через хворобу звільняв від обов'язку служити в царській армії.

(обратно) 187

Аполлон — у грецькій міфології бог сонця і світла, покровитель мистецтва і муз.

(обратно) 188

Венера Мілоська. — Йдеться про знамениту статую, створену грецьким скульптором Александром близько 120 р. н. е. Названо Мілоською, бо скульптуру було знайдено в 1820 р. на о. Мілосі. Зберігається у Луврі.

(обратно) 189

… в рубелівського «Диявола»… — Йдеться про картину «Демон» (1890) російського художника Михайла Олександровича Врубеля (1856–1910).

(обратно) 190

Мельпомена — в давньогрецькій міфології одна з дев'яти муз, покровителька трагедії.

(обратно) 191

Венера — в давньоримській міфології богиня весни, садів, плодівництва, пізніше — кохання і жіночої вроди.

(обратно) 192

Холм — давньоруське місто, засноване великим князем Данилом Галицьким на початку XIII ст., тепер місто Хелм в ПНР.

(обратно) 193

Кант Іммануїл (1724–1804) — німецький філософ, родоначальник німецької ідеалістичної філософії.

(обратно) 194

Камчадали. — Ю. Смолич у книжці «Gaudeamus igitur…» (с.145) так пояснює значення цього слова: «Як далека від нас Камчатка, так і далекі, мовляв, останні парти в класі від кафедри — аж у закутку під стіною. Звідси й пішло говорити про тих, хто сидів на тих партах, камчадали. Казали так на них не тільки ми, учні, а й педагоги також. Тим паче, що на задніх партах звичайно приміщались найгірші учні, байдужі до навчання, відсталі з усіх предметів, здебільшого другорічники. Педагоги їх тільки «терпіли» — доки вони гімназію закінчать і дадуть спокій. Навіть викликали їх до