Бойня номер п'ять - Курт Воннегут

І Роузвотер відповів йому. Тепер він читав книжку Кровера Тріске «Євангеліє з космосу». В ній ішлося про прибульця з космосу. Між іншим, зовні він дуже нагадував мешканця Тральфамадору. Цей прибулець провів дуже ґрунтовне дослідження християнства, щоб хоч трохи розібратися з питанням: чому християнам так легко бути жорстокими. І він дійшов висновку, що бодай частково проблему можна пояснити тим, що всі події, описані в Новому Заповіті, подано досить недбало. Він припускав, що метою Євангелія, крім інших речей, було навчити людей милосердя, навіть щодо наймізерніших з-поміж них.

Але насправді Євангеліє вчить ось чого:

Перш ніж вбивати когось, як слід переконайся, чи немає в нього зв'язків. Отаке.

* * *

Недоліком оповіді про Ісуса Христа, на думку прибульця з космосу, було те, що Христос, хоча й був дуже непоказним, насправді доводився Сином Найвпливовішої Істоти в усьому Всесвіті. І читачі це добре розуміли. Тому, коли вони доходили до сцени розп'яття, вони, цілком природно, припускали, що (і Роузвотер зачитав це місце вголос) -

М-да, ці придурки не того замордували!

А ця думка породжує іншу, а саме: «Є такі, кого можна мордувати». Кого? Тих, у кого немає зв'язків. Отаке.

* * *

Прибулець з космосу подарував землянам нове Євангеліє. В ньому Христос таки був ніким і нестерпним подразником для багатьох тих, що мали зв’язки. Як і в справжньому Євангелії, тут йому дозволяли робити ті самі милі і загадкові заяви.

І от якось люди задля розваги схопили його, прибили цвяхами до хреста і встромили хрест у землю. І лиходійники вирішили, що за це їм нічого не буде. І читачам нічого не лишалося, як і собі вважати те саме, оскільки це нове Євангеліє товкмачило одну і ту саму думку, а саме, що Христос був ніким.

І тут, перш ніж цей ніхто помер, небеса розверзлися, і звідти на людей полинули громи та блискавки. І всі почули оглушливий голос Бога. Бог оголосив, що сьогодні він усиновлює цього неробу й на віки вічні наділяє його всією владою й пільгами, пов'язаними зі званням Сина Творця Всесвіту. І Бог мовив: «Починаючи з цієї миті, Він буде жорстоко карати кожного, хто буде мучити будь-якого неробу без роду, племені та зв'язків».

* * *

Наречена Біллі доїла «Три мушкетери» і взялася за ще один шоколадний батончик, «Молочна галактика», з карамельно-горіховою начинкою.

«Книжки - це бридня, - сказав Роузвотер і пожбурив «Євангеліє з космосу» під своє ліжко. - Яка від них користь?»

«Але з того, що ви нам розповіли, - сказала Валенція, - ця книжка мусить бути цікава».

«Та де! - вигукнув Роузвотер. - Якби ж то цей Кровер Тріске вмів писати!» - І він мав рацію: Кровер Тріске і справді не заслужив, щоб його всі читали. У нього був ганебний стиль. Хіба що його ідеї були дуже слушні.

* * *

«Я не думаю, що Тріске колись бував за кордоном, - вів далі Роузвотер. - Подивіться! Він тільки й пише, що про землян, але всі вони в нього - американці. Але скажіть мені, скільки на Землі тих американців?»

«А де він живе?» - запитала Валенція.

«А хто ж його знає, - відповів Роузвотер. - Як мені відомо, я - єдиний, хто колись його читав. Що книжка - то інший видавець. І хоч скільки я писав до різних видавництв, щоб зв'язатися з ним, листи завжди поверталися назад, тому що того видавництва вже не існувало».

І тут він вирішив змінити тему і сказав, що йому дуже подобається каблучка, яку Біллі подарував Валенції на заручини.

«Дякую! - сказала та і виставила руку так, щоб Роузвотер міг як слід роздивитися каблучку. - Біллі знайшов цей діамант на війні».

«Чим гарні війни, - сказав Роузвотер, - так це тим, що кожен знаходить там собі якийсь трофей».

* * *

А що стосується місця проживання Кровера Тріске, насправді на той час він жив у місті Іліумі, там, де й Біллі, але в повній самотності і занедбаності. І незабаром Біллі навіть познайомиться з ним.

«Біллі», - сказала Валенція Мербл.

«Га?»

«Давай обговоримо, яке саме столове срібло ми будемо замовляти на весільний бенкет».

«Гаразд».

«Я переглянула всі каталоги і зупинилася на двох гарнітурах - на “Данському королівстві” і на “В'юнкій троянді”».

«В'юнка троянда», - сказав Біллі.

«А, з іншого боку, я б з таким важливим рішенням не поспішала, - сказала вона. - Це не жарти. З цим вибором нам доведеться жити все наше подальше життя!»

Біллі втупився у каталог. «Данське королівство», - сказав він нарешті.

«Але ж і “Місячне сяйво” нічим не гірше».

«Так, нічим не гірше», - сказав Біллі Піліґрім.

* * *

І тут Біллі Піліґрім випав з часу й опинився у тральфамадорському зоопарку. Йому було сорок чотири роки, і він був експонатом у великому зоопарку, накритому геодезичним куполом. Тепер він розвалився у кріслі, яке було його сидінням під час усієї подорожі від Землі до Тральфамадору. Він був зовсім голий. Тральфальмадорців цікавило його тіло - всі його закапелки. Тисячі відвідувачів зібралися довкола його житла, і всі вони стояли, вистромивши свої ручки так, щоб їхні очі могли його як слід роздивитися. На ту пору Біллі вже провів на Тральфамадорі шість земних місяців. Він повністю звик до юрби.

Про втечу не могло бути й мови. Атмосфера за межами зоопарку була насичена ціанистим калієм, і до Землі було 2 676 720 000 000 000 000 кілометрів.

* * *

Біллі був експонатом, і його помістили в приміщення, яке мало символізувати типове житло землянина. Майже всі представлені тут меблі було вкрадено зі складу універмагу «Сієрс Робак» у місті Айова-Сіті у штаті Айова. Тут був кольоровий телевізор і розкладний диван. Обабіч дивана були столики, на кожному з яких стояло по лампі і попільничці. Там був також міні-бар з двома високими табуретками і невеликий більярдний стіл. Уся підлога за винятком кухні, туалету та кришки люка в центрі кімнати була вкрита синтетичним килимом кольору «імперське злото». Перед диваном стояв журнальний столик, на якому віялом було розкладено різні журнали.

В кімнаті також був стереопрогравач. Він працював, на відміну від телевізора. До екрана телевізора було приклеєно картинку, на якій