Чарівна ти - Чак Паланік

Пенні застережливо подивилася на подружку.

— Ти вже придбала пару тих жахливих перуанських «подружніх каменів»?

— Чого-чого?

— От і добре, — запевнила Пенні, пригадуючи жалюгідну сцену в ресторані, де їй на допомогу прийшла Алюет. — І не потрібно.

Монік поставила йогурт на стіл, обережно, щоб він не торкнувся підручників Пенні.

— Ти говориш так, ніби сама винайшла це приладдя.

Пенні подумала, але вголос не сказала: «У певному сенсі я їх винайшла». Вона перестала обурюватися на сусідку. Життя занадто коротке. Пара днів фізичної поблажливості Монік не вб’ють. Це задоволення без жодних почуттів, вона скоро це переросте.

— Послухай, — продовжувала Пенні, — коли будеш користуватися «Любовною паличкою “Маргаритка”», пам’ятай про коефіцієнт тертя та користуйся нею лише разом з кремом «Гладке ковзання».

Вираз обличчя Монік свідчив про цілковите здивування.

— Це лайно, — дивувалася вона, — змінить увесь суспільний лад.

Пенні вирвала сторінку з блокноту та продовжила водити ручкою.

— Не хвилюйся, — відповіла вона, — я тобі все занотую.

***

Того-таки дня вона відправилася до Тедового кабінету та запросила його на обід. У ролі залицяльника Тед поводився скоріше зухвало, ніж вправно. Він був кумедний та безпосередній, нерідко потайки поспіхом цілував, намагався засунути їй всередину палець, коли вони їхали у переповненому вагоні метро. За гарячим хотдогом на лавці в парку вона розпочала розмову. Можливо, вона надто чутлива до цього, але їй здавалося, що половина жінок на вулицях несе яскраво-рожеві пакунки «Чарівної ти». Навіть якщо половина з цих пакунків були використані знову, щоб носити обіди, вони все одно стали символом нового статусу вільних, здатних взяти на себе відповідальність жінок у парку Юніон-сквер.

Пенні розмірковувала над тим, що найвидатнішим досягненням Максвелла були не самі іграшки. То була ідея об’єднати два найбільших жіночих задоволення: похід по крамницях і секс. Ніби «Секс у місті», тільки чотирьом героїням не потрібні ані паски від Гуччі, ані клопіткі стосунки. Їм не потрібно посмоктувати коктейлі та підтримувати дівчачі бесіди.

— Теоретично, — розпочала вона, відводячи від Теда погляд, — якщо б на ринку з’явився фантастично успішний новий продукт… Який приносить мільйони його винахіднику…

Тед уважно слухав, торкаючись ногою її стегна.

Вона намагалася не думати про те, з чого зроблено ці хотдоги.

Спочатку здавалося, що жительки Нью-Йорка поставилися до Максвеллових іграшок стримано. Лише половина відвідувачів великої рожевої крамниці розщедрилися на покупку. Здавалося, що єдина напруга — у зчеплених зубах та в покупцях, що тупцювали в черзі. Черга щодня довшала. Сьогодні на перших шпальтах «Пост» з’явилася стаття про жінку, яка спробувала пройти без черги. Розлючені покупці забили порушницю до напівсмерті.

— Лише припусти, — наважилася Пенні, — потенційний клієнт мав вирішальне значення у випробовуванні та розробці цих успішних нових продуктів.

Ці рожеві пакунки насправді здавалися всюдисущими. Проїхав повз міський автобус, його бік прикрашав салоган «От-от з’явиться заміна мільярду чоловіків».

Пенні не надто воліла заглиблюватися в криваві подробиці того, що вони робили з Максвеллом, але на кону були вагоміші принципи.

— Скажімо, людина, про яку йде мова, — це жінка, — припустила вона, — молода невинна жінка, вона дозволяє чоловіку випробовувати на собі численні сексуальні іграшки.

— Говорячи гіпотетично, — повторив Тед, гаркавлячи. Брови глузливо вигнулися. — Звучить гаряче!

— Говорячи гіпотетично, — продовжувала Пенні, — як на твій погляд, чи може об’єкт експерименту подати позов на частку володіння подальшими патентами?

Тед лизнув краплину гірчиці, що мала от-от капнути з хотдога на його штани від Армані.

— А позивачці більше за двадцять один рік?

Пенні обережно підхопила різану цибулю зі своєї сосиски.

— На пару років старша.

— Ви знайомі особисто?

Пенні похмуро похитала головою.

— Вона приваблива? — піддражнював він. — З бездоганною шкірою та кмітливим розумом адвоката?

Пенні заперечила:

— Не слід бути таким зневажливим. Вона не повія. І ця дівчина із задоволенням скористається слушною порадою адвоката. — Певно, то лише гра її уяви, але деякі з жінок із рожевими пакетами, здавалося, кульгали. Вона непокоїлася, що її вимога частки прибутків від «Чарівної ти» означатиме, що вона теж винна, якщо ця продукція, зокрема «Бабка», буде визнана несправною та небезпечною. Частка прибутків також означатиме часткову відповідальність перед судом.

Тед подивився на неї. Його обличчя потемніло від хвилювання.

— А ця клієнтка готова йди до суду й привселюдно описувати процес експерименту?

Пенні ковтнула.

— А це обов’язково?

— Боюся, що так. — Він спитав: — Існують свідки, що можуть це підтвердити?

Пенні замислилася. Існував екіпаж приватного літака Макса. Обслуга в особняку та пентхаусі. Та всі різноманітні водії, адміністративні помічники, яких на той час, коли вона втрачала контроль над своїми кінцівками, запрошували, щоб тримати її, розпластаною, на ліжку. Жодного з них не можна було притягнути до суду — лише у якості свідків «ворожої» сторони. Вона, пригадавши, зраділа:

— Але є рукописні свідоцтва, які можна представити суду.

— Які свідоцтва?

Пенні замислилася над усіма іменами, які можна знайти в блокнотах Макса. Невідомі жінки, повії, а також світові лідери.

— Наскільки це ускладнить процес, якщо ці свідоцтва можуть бути розцінені як загроза національній безпеці?

— Ти натякаєш на те, — співчутливо спитав Тед, — що там описана президент США у компрометуючих ситуаціях?

Він був уже на крок попереду неї. У Теда Сміта був ясний, відповідальний погляд на життя, й Пенні піймала себе на тому, що їй подобається такий багатообіцяючий, підприємливий партнер-ділок.

Коли вона промовчала, заговорив Тед.

— Якщо позивачка надасть письмові свідчення, ми зможемо подати позов та розпочати процес розслідування. — Він ковтнув содової. — Якщо у нас будуть письмові свідоцтва відповідача й вони збігатимуться з заявою, твоя потенційна клієнтка найімовірніше виграє справу.

Пенні не розмірковувала ні хвилині. Не було потреби.

— З чого ми маємо почати?

І двох днів не минуло, як Пенні викликали до кабінету містера Бриллштейна. Здавалося, в «Бі-Бі-енд-Бі» трапився витік інформації. Хтось із робітників попередив верхівку контори про можливість майбутнього позову, і керівник був не в захваті. Ще й на додачу президент відвідала місто, щоб звернутися до Об’єднаних Націй, а це означало: дорожній рух у місті встане. Озброєні охоронці антитерористичних підрозділів патрулювали метро з собаками-шукачами. І лише кілька городянок, які взагалі не нервували — спокійні, розслаблені дами з яскраво-рожевими пакунками. Коли Пенні бачила, як неспішно та байдуже вони крокували вулицею, сама забажала стати в чергу