Вишневі усмішки. Заборонені твори - Остап Вишня

Він, як керівник культурно-національного відродження, слухав доповіді про шлях до комунізму через національне самовизначення…

І проходили перед старою гвардією більшовиків-ленінців різнобарвні нації, колись страшним царатом пригнічувані…

Проходили білоруси, українці, євреї, поляки, німці, турки, татари, киргизи, чуваші, лопарі, мордва й сила-силенна інших націй…

І розповідали…

Розповідали вони й про труднощі, з якими піднімати культуру, віками в домовині бувшу, доводилося, і про радість творчості, про радість відродження…

Розповідали про те, як доводилося прискорювати процес мовотворчості, щоб угнатися за культурами, що в нормальних умовах розвивалися…

Й усміхалася радісно стара гвардія ленінська, бачачи нації й культурно, й політично розкріпачені…

Проходили нації…

І останніми підходили нащадки запорізьких січовиків славних – кубанці-українці…

І запитав їх Анатолій Васильович Луначарський:

– Гей ви, запорожці, ви, славні молодці. А скажіть нам, а розкажіть нам, коли відроджуватися почали?

І залунав кубанський голос колективний:

– Числа не знаємо, бо календаря не маємо, місяць у небі, год у книзі, а день у нас такий, як і в вас – поцілуй за те он куди нас!

І тихо-тихо зробилося на березі Тигру та Євфрату.

І, потупивши очі, запитав Анатолій Васильович Луначарський:

– Що кажете таке, запорожці, ви, славні молодці?

Відповіли нащадки січовиків славних:

– Як відроджував, так і кажемо… На мовному матеріалі січовиків відроджував! Чого ж гніваєшся!

І ще тихше зробилося на березі Тигру й Євфрату.

Українізація

Інтермедія до п’єси «Вій»

ДІЙОВІ ОСОБИ:

1) Голова комісії українізації.

2) Два члени комісії.

3) Радянська панна.

4) Кумедник.

5) Хор бурсаків.

Всі дійові особи – переодягнені бурсаки.

* * *

Ку м е д н и к (вискакує й дзвонить). Гей, латрижники, ланці, розбишаки, поганці, цитьте! Тихо, невігласи, сміріте ваші гласи! Зараз почнеться комедія, весела інтермедія.

Б у р с а к и. Тихо! Комедія! Інтермедія!

Ку м е д н и к. І ритори, й авдитори, граматики і братчики. Незаможники, середняки і тр-р-рудова інтелігенція. І партійні, і безпартійні, і навіть чесні безпартійні. Вичищені й відновлені. Хто «за» і хто «проти». Ану, хто «проти»? Нема? То-то ж. Цитьте. Внемліте к річам моїм. Слух преклоніте. Ми вам українізацію апарату покажемо і як тую українізацію переводиться, розкажемо. Прислухайтесь, придивляйтесь. Все, що покажемо, запам’ятайте і на вуса намотайте.

Б у р с а к и. Тихо! Українізація!

Ку м е д н и к. Ось іде комісія по українізації.

Входить комісія.

К у м е д н и к. Ось іде громадянка Ундервуд. Вона на всі 100 % українізувалася і через те на радянській посаді зосталася.

Входить панна.

Ку м е д н и к. Прислухайтесь, придивляйтесь, воно вам у пригоді стане, бо українізувати вас ще не скоро перестануть. Будьмо уважні.

Голова комісії запитує панну. Члени – записують відповіді.

Бурсаки на всі відповіді панни реагують жереб’ячим: «Го-го-го».

Го л о в а (до панни). Ви українізувалися?

П а н н а. Вже.

Го л о в а. А скажіть, будь ласка, навіщо переводиться українізацію?

П а н н а. Українізацію переводиться для того, щоб залишити всіх на посадах, бо якби не українізували, то треба було б усіх повиганяти.

Го л о в а. Так. Так. А скажіть тепер, чим славна є наша Україна?

П а н н а (співає):

Лугом іду, коня веду,

Розвивайся, луже!

Бу р с а к и (раптом підхоплюють):

Сватай мене, козаченьку,

Люблю тебе дуже.

Ку м е д н и к (дзвонить, силкуючись припинити бурсаків. Останні поволі втихають). Ф-фу, не видержали хлопці!

Го л о в а (до панни). Ви хотіли сказати, піснею?

Па нна. Але…

Го л о в а. Що таке «але»?

П а н н а. «Але», по-нашому, по-руському, будіть значить: «Да».

Бурсаки регочуть… Музика грає туш.

Гол о в а. А чим іще славна наша Україна?

Па н н а. Борщем і галушками.

Бурсаки регочуть… Музика грає туш.

Го л о в а. Ну, українознавство ви засвоїли добре. Тепер трохи з географії… Скажіть, що таке «селянин»?

П а н н а. Селяни… селяни… селяни… Про це і не говорили.

Го л о в а. Не говорили? Ну, та це не так і важно. А скажіть тепер, як буде по-українському: «В виду того, что…»?

П а н н а. Позакак.

Гол о в а. Прекрасно. Прекрасно. Та ви краще од Шевченка. Скажіть тепер, як пишуться папери українською мовою?

Па н н а. Всі папери українською мовою починаються так: «З огляду на ваше відношення…» А в словах, де було руськоє «ять», пишеться «і» з точкою.

Гол о в а. Приклад?

П а н н а. Наприклад: «лєс» – ліс; «сєно» – сіно; «возлє» – возлі; «вездє» – везді…

Бурсаки регочуть.

Го л о в а. Все це дуже добре. А все-таки найголовнішого не сказали. Що найголовніше на Україні?

Па н н а (мнеться). Не… не… знаю.

Го л о в а. Не знаєте?

Па н н а. Не знаю.

Го л о в а (до дирижера). Маестро! Допоможіть!.

Музика починає грати гопака.

П а н н а (скрикує). Гопак! (І починає танцювати.)

Танцюють усі. Усі до нестями.

Кумедник намагається перепинити. Нарешті всі вгамовуються.

Го л о в а. Прекрасно! (Урочисто.) Громадянка Ундервуд як знавець українознавства переводиться в позакатегорійні й підвищується з 10 в 14 розряд… Ви вільні…

Б у р с а к и (співають). Українізувалась. Українізувалась. Україні-зу-ва-а-а-ла-а-ся.

Завіса.

Усмішки літературні[80]

Письменники

Слово «письменник» походить від дієслова «писати», а не від якогось там іншого дієслова.

Отже, виходить, що письменником зветься людина, що пише…

І то не така людина є письменник, що випадково там щось напише і стане… Ні! – письменник так він увесь час пише й нема йому нікоторого впину.

Це починається завжди так.

– Ось, подивіться… Чи не підійшло б… оце до вашої газети? Це я написав…

Дивитесь.

– Не підійшло б… Знаєте… Не такого нам треба… Нам би якби щоб отакого…

– Так у мене є й таке. Ось…

– І це не таке… Нам би якраз не такого треба…

– Так у мене є й не таке. Тільки вдома… Я принесу…

– Принесіть…

Ви дивитесь йому вслід, як він повернувся йти, дивитесь… дивитесь… дивитесь…

– Н-да! – кажете