До зустрічі ніколи - Меланія Арт

– Добре, – відповіла з тяжким видихом, адже вся ця ситуація випила з мене всі сили. – Сподіваюся, ти хоч раз в житті зробиш щось правильне.

– Хоменко! – проричав у відповідь, а потім хотів ще щось сказати, але в цей момент в кабінет увірвався Андрій.

– Ви двоє! В мій кабінет! Негайно! – гримнув на нас злим голосом, а потім так само стрімко вийшов.

Я подивилася на Гордича, але той і сам, очевидно, не думав, що дядько зможе розмовляти з ним таким тоном. Він секунду затримав погляд на мені, а потім просто вийшов слідом за босом, не сказавши ні слова.

Тут я зрозуміла, що проблеми не закінчилися, і понуро попленталася за чоловіками.